Новоукраїнка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Новоукраїнка
Novoukrainka h.png Novoukrainka f.png
Герб Новоукраїнки Прапор Новоукраїнки
Околиці Новоукраїнки
Околиці Новоукраїнки
Новоукраїнка
Новоукраїнка на карті України
Новоукраїнка на карті України
Новоукраїнка
Розташування міста Новоукраїнка
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Кіровоградська область
Район/міськрада Новоукраїнський район
Код КОАТУУ 3524010100
Засноване 1770
Статус міста з 1938 року
Населення 17 554 (01,01,2014)[1]
Площа 20,6 км²
Густота населення 871,1 осіб/км²
Поштові індекси 27100—108
Телефонний код +380-5251
Координати 48°18′56″ пн. ш. 31°31′37″ сх. д. / 48.31556° пн. ш. 31.52694° сх. д. / 48.31556; 31.52694Координати: 48°18′56″ пн. ш. 31°31′37″ сх. д. / 48.31556° пн. ш. 31.52694° сх. д. / 48.31556; 31.52694
Висота над рівнем моря 139 м
Водойма р. Чорний Ташлик
Відстань
Найближча залізнична станція Новоукраїнка
До обл./респ. центру
 - залізницею 67 км
 - автошляхами 71 км
До Києва
 - автошляхами 293 км
Міська влада
Адреса 27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Воровського, 70

Новоукраї́нка — місто районного значення в Кіровоградській області України, адміністративний центр Новоукраїнського району. Місто Новоукраїнка засноване у 1770 році. Рік віднесення до категорії міста — 1938.

Місто Новоукраїнка розташоване на берегах річки Чорного Ташлику та її приток Грузької й Помічної. Населення міста становить 17945 чоловік.

Земельні ресурси міста становлять 2060 га, з них 319 га — землі, зайняті промисловими підприємствами, 837 га — під забудовами. Місто Новоукраїнка має статус міста з 1832 року і згідно з адміністративно-територіальним устроєм України входить до складу Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Відстань до обласного центру (м. Кіровоград) становить близько 70 км і проходить автошляхом E584. Загальна протяжність міських доріг — 155 км. Територію міста перетинає залізнична магістраль з одноіменною станцією.

Історія[ред.ред. код]

Історія Новоукраїнки[ред.ред. код]

Період заселення Новоукраїнщини нараховує багато тисячоліть. Починаючи від доби палеоліту кожна з епох залишала на теренах краю свої відмітки: сліди ямної, катакомбної, ранньослов'янської культур знайдені на території району та безпосередньо на території міста. З розкопок у 1994 році кургану на території селища цукрового заводу Новоукраїнки Кіровоградською обласною археологічною експедицією стала відомою сторінка ямною і катакомбної культури на території міста1. Землі нинішньої Новоукраїнщини входили до західної окраїни Вольностей війська Запорозького, зокрема до Буго-Гардської паланки Нової Січі2. Власне, багато століть це була частина Дикого Поля, у пізньому Середньовіччі і на початку Нових часів своєрідна нейтральна зона між Річчю Посполитою, Османською імперією, та Московською (Російською) державою.

Рідна мова населення Новоукраїнки за даними перепису 2001 року

З початком Російсько—турецької війни 17681774 років, «прожектом» командуючого другою Російською армією графа Петра Івановича Паніна був заснований Павловський редут з розміщенням у ньому першої роти і штабу Молдавського гусарського поселенського полку, сформованого капітаном Звєрєвим із вихідців з Молдавії3. Місце вибране при впадінні річок Помічної і Грузької у Чорний Ташлик. На правому березі Чорного Ташлика було збудоване таке ж укріплення Чорноташлицьке. Практично обидва укріплення з десятьма гарматами на валах кожного становили серйозний вузол оборони. Навколо них виникли однойменні поселення, які і стали ядром формування сучасного міста Новоукраїнка.

У червні 1774 року академік Йоган — Антон Гільденштедт подорожуючи Єлисаветградською провінцією зазначив: «До 1769 г. местность эта была необитаема, в этом же году основано поселение, которое тепер служит административным центром Молдавскому полку4

З приєднанням у 1775 році Криму до Росії та ліквідацією Запорізької Січі оборонне значення Павлівськ втратив та перейменовується у торговий посад Новопавлівськ5.

Етнічні групи, які сформували населення міста молдовани, українці, євреї, росіяни тощо5. В результаті взаємопроникнення і взаємозбагачення різних культур асиміляції в український етнос, сформувалось сучасне населення Новоукраїнки.

З початком бурхливої землеробської колонізації краю Новопавлівськ стає торгово-адміністративним центром та перехрестям сухопутних шляхів, які ведуть з Поділля, Київщини, Черкащини до Причорномор'я та Молдавії.

Після створення військових поселень на Півдні України Новопавлівськ 1821 року передано у відомство ІІІ Української уланської дивізії і тут розміщують штаб І-го українського уланського полку. У зв'язку з чим 1832 року посад перейменовано в Новоукраїнку6.

У 1857 році в посаді проживало 6346 чоловік7. 1869 року закінчено прокладання залізниці Одеса -Кременчук, та збудовано залізничну станцію Новоукраїнка, що послужило поштовхом для прискореного розвитку різноманітних виробництв — переважно з ремонту сільськогосподарських знарядь та переробки сільськогосподарської сировини. Щорічно відбувалося три ярмарки8.

У 18771878 році під час Російсько—турецької війни в Новоукраїнці успішно працював лазарет Пермського санітарного загону, який відвідав з інспекцією М. Пирогов9.

На початку XX століття зросли соціальні протиріччя, що спричинило успіх роботи серед населення різних революційних груп.

XX століття[ред.ред. код]

У 1905–1907 рр. революційні виступи охопили робітників і селян Новоукраїнщини. Перша Світова війна призвела до реального зубожіння основної маси населення і загострення класових протиріч.

У 1921 році Новоукраїнка вперше стає адміністративним центром Новоукраїнського району і після короткої перерви зв'язаної із тимчасовою відміною районної ланки в адміністративному поділі, у 1923 році і до нинішнього часу Новоукраїнка — адміністративний центр району10.У другій половині 20-х років, посилюється кооперативний рух , а в 1928 році почалося масовий вступ селян до колгоспів.Лише протягом першого півріччя понад 50 проц.селянських господарств Новоукраїнки обєдналися в чотири колгоспи.

У березні 1932 році до Новоукраїнки прибув голова ВУЦВКУ Г.І.Петровський, у своєму виступи у райвиконкомі він поставив завдання щодо організаційного зміцнення колгоспів та розгортання соціалістичного змагання.А у жовтні до Новоукраїнки прибув перший секретар ЦК КП(б)У С.В.Косіор, він побував в ряді господарств,відвідав МТС , поцікавився виконнанням планів сівби й хлібозаготівель.Через деякий час Новоукраїнська МТС першою в області закінчила весняну оранку і сівбу ранніх зернових і одержала премію Наркомзему УРСР.

У 1937 році в господарствах району вже нараховувалося 174 трактори,56 комбайнів.За роки довоєнних пятирічок у Новоукраїнці було збудовано ТЕС,елеватор,цегельний завод,інкубаторну станцію.Відкрилась райлікарня.

З 1938 року Новоукраїнка одержує статус міста районного підпорядкування11.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Повоєнний час[ред.ред. код]

Перебудова[ред.ред. код]

Список джерел[ред.ред. код]
  • 1. Газета «Новоукраїнські Новини» 23 липня 1994 року «Стоять маревом повні могили…» В. Завалішин
  • 2. Петро Кизименко «Пам'ять степів. Історичні нариси з минулого Кіровоградщини.» Видавництво «Мавік». 2003 стор 134.
  • 3. Рапорт генерал-лейтенанта В. О. Черткова до Ф. М. Воєйкова 1770 р; червень. 7. — Г. Кременчук. РДВІА — Ф. 52, оп. 1. спр. 37, ч. 1. — арк.-15.
  • 4. Гільденштедт Йоган — Антон. «Подорож Єлисаветградською провінцією 1774 року».

Упорядник та автор передмови А. В. Пивовар. К; Академперіодика, 2005 р.

  • 5. «Історія міст і сіл УРСР. Кіровоградська область». Інститут історії Академії наук УРСР. Київ. — 1972 р. стор 329.
  • 6. Карта: Округ 3-го резервного кавалерийского корпуса с означенными селениями в которых расположены полковые штабы. (С высочайшим повелением о переименовании селений, занимаемых полевыми штабами). Санкт-Петербургський держархів. Фотокопія в краєзнавчому музеї Новоукраїнського району.
  • 7. Записки Одеського наукового при ВУАН товариства. Секція соціально-історична, ч.15.

стор15, 18-20.

  • 8. Статистико—экономический обзор по Елесаветградскому уезду Херсонской губернии за 1903 год. Стр.19.
  • 9. «М.І Пирогов у Новоукраїнці» Новоукраїнська районна газета «Радянське село», № 145 від 3 грудня 1981 р., стор 3 — 4.
  • 10. «Історія формування Кіровоградської області», К. Шляховий.
  • 11. «Географічна енциклопедія України» Т — ІІ, Київ «УРЕ» 1990 р. стор. 433.

Дослідження провів Гаращенко Микола Олексійович — директор краєзнавчого музею Новоукраїнського району.

Освіта[ред.ред. код]

У місті функціонує 5 загальноосвітніх шкіл 1 гімназія, музична школа, профтехучилище та 3 дитячих дошкільних навчальних заклади, де виховується 580 дітей.

Житлово-комунальна сфера[ред.ред. код]

Наданням комунальних послуг по місту займаються два житлово-комунальні підприємства, які обслуговують 1843 квартиронаймачі міста та комунальне підприємство «Водокомунгосп». Підприємства надають послуги по вивозу сміття, забезпечують місто водою, обслуговують каналізаційні мережі, виконують роботи з благоустрою території.

Транспорт та зв'язок[ред.ред. код]

Новоукраїнка є найбільшим транспортним вузлом району, до якої сходяться 7 доріг з твердим покриттям та залізниця Харків—Одеса. Через район проходить бетонна автотраса Кишинів-Кіровоград. Майже всі населенні пункти району зв'язані з районним центром дорогами з твердим покриттям або покращеними дорогами. Працівники Новоукраїнського райавтодору здійснюють догляд за 1246 км доріг, з них 486 км — з твердим покриттям.

Всі населені пункти району охоплені поштовим зв'язком. Населенню, підприємствам і організаціям надається понад 60 видів послуг.

У районі працює традиційна телефонна мережа, планується встановлення цифрової АТС на 4.5 тис. номерів. Територія району покрита мобільним зв'язком більшості загальноукраїнських операторів стільникового зв'язку.

Доступ до швидкісного інтернету надають провайдери: «Укртелеком», «Інтертелеком».

У районі розташована станція Адабаш, через яку проходить залізниця Київ—Одеса. На межі Новоукраїнського та Добровеличківського районів розташована вузлова станція Помічна.

Основний перевізник у районі — ВАТ АТП-13546, яке займається перевезенням пасажирів у місті й на приміських маршрутах, охоплюючи 9-ма кільцевими маршрутами території всіх сільрад.

З 17 березня 2009 року в Новоукраїнці працює ФМ-радіо, на частоті 104,8 FM.

ЗМІ[ред.ред. код]

У Новоукраїнському районі є 3 засоби масової інформації: газета «Новоукраїнські новини» (комунальна), радіо 104,8 FM (комунальне), Інтернет-видання «Новоукраїнська правда» (приватне).

Культура[ред.ред. код]

До державного реєстру на території Новоукраїнської міської ради входять 3 міські будинки культури(Это лож , один и тот на последних вздохах! , 2 бібліотеки та 3 музеї.

У клубних закладах працює 24 колективи художньої самодіяльності, серед яких 3 — аматорські.

Геральдика[ред.ред. код]

пояснення герба та прапора міста[ред.ред. код]

Місто Новоукраїнка (перша назва — Павлівськ) засноване 1770 року як шанець (земляне укріплення) і полковий центр Молдавського гусарського полку. Назва будь-якому випадку походить від іменні Павло, покровителем якого є святий апостол. Атрибутом апостола Павла вважається меч. На згадку про першу назву міста і для запоруки святого покровительства у гербі Новоукраїнки зображено образ святого апостола Павла. Золоті снопи у гербі свідчать про сільськогосподарську цінність місцевих ґрунтів. Золото символізує велич, пошану і багатство; срібло — чистоту, невинність і мир; синій колір — славу, честь і вірність; червоний колір — силу, мужність і любов.

пояснення штандарту міського голови[ред.ред. код]

Прапор відображає знакові моменти історії міста — заснування його як полкового містечка Молдавського гусарського полку, мундири якого були синього кольору, та перейменування на честь Українського уланського полку, значок якого розміщений у полотнищі.

Відомі постаті міста[ред.ред. код]

«Коротка інформація про всіх відомих людей м. Новоукраїнки».

Персоналії[ред.ред. код]

  • Раїса Михайлівна Сергієнко — українська співачка
  • Васьков Валерій Васильович (нар. 27 червня 1947 року) — український танцюрист, хореограф і художник, керівник народного самодіяльного ансамблю «Смеричина» в м. Вижниця Чернівецької області. Заслужений працівник культури УРСР (1979).
  • Ігнатьєв Микола Якимович — кавалер орденів Вітчизняної війни І ст., Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора та ін. Воював (1943-1945 рр.) у партизанському загоні, був тяжко поранений. З січня 1957 р. протягом 34 років очолював Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів.

Примітки[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.