Нові праві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Нові праві — політичний рух із різноманітних нескоординованих груп, котрий як антитеза Новим лівим у Франції, наприкінці 1960-х років виник у Німеччині.

Історія[ред.ред. код]

На відміну від «старих правих», котрих вони критикували за тоталітаризм і реакційність, «нові прави» незаперечували модернізацію, але намагалися створити нову сучасну ідеологію, спрямовану проти егалітаризму і ліберально-демократичних ідей, які панувалив європейській культурі з часів Просвітництва.

Під прапором «нових правих» об'єдналися соціалісти, прибічники буржуазної демократії, германофіли й модерністи, а згодом і слов'янофіли. Провідним принципом «нових правих» став принцип континентальної політики. На думку деяких ідеологів «нових правих», всі етнії, що населяють Європу, є індоаріями, тобто мають «спільне минуле», тож мусять мати й «спільне майбутнє». Державам Європи потрібно вийти з НАТО, дотримуватися суворого нейтралітету і створити власні ядерні сили. Саме таку політику здійснював до кінця 60-х років Президент Франції генерал де Голль. «Нові праві» шукали розуміння й підтримки на Сході, виявляли інтерес до зовнішньої політики СРСР і Китаю. В ідеї союзу Європи і СРСР вони бачили можливість протистояння атлантизмові й мондіалізмові.

З точки зору елітизму, «нові праві» критикували ідеї фашизму і націоналізму за зайву орієнтацію на маси. Іншим предметом критики є глобалізація. Духовним авторитетом нових правих є Рене Генон і Юліус Евола.

«Нові праві» констатують охопившу Європу моральну та культурно-ціннісну кризу і претендують вивести її з цієї кризи, розробивши нову ідеологію, засновану на її кльтурних та політичних витоках. Вони виступають проти мультикультуралізму, проголошуючи орієнтацію на традиційні національно-культурні цінності; проти економізму, проголошуючи автономію чи навіть примат політики над іншими сферами суспільного життя.

Ряд дослідників пов'язують ідеологію «Нових правих» з неофашизмом або вважають її профашистською, в той же час підкреслюючи її відмінності від «класичного» фашизму. Так, професор А. Умланд, цитуючи Р. Гріффіна і М. Фольдмана, пише в зв'язку з підтримкою «GRECE» «Національного фронту» Ле Пена:

« Вони забезпечили Національному фронту вишуканий, демократично "респектабельний" дискурс расистського і націоналістичного Трейтього шляху, в основі якого - ідеї ідентичності , коренів і відмінності, котрі виявились в достатній формі відмінними від формул "класичного" фашизму, щоб надати організації (Національному фронту. — А.У.) доступ в партийную систему» [1]  »

Бренд Нових правих[ред.ред. код]

Партії з назвою «Нові праві» існують в Грузії[2] і в Румунії[3]

Українські нові праві[ред.ред. код]

Українські нові праві — праворадикальна суспільно-політична течія у громадсько-політичному русі України.

Передумови виникнення[ред.ред. код]

Проблема ідеологічних і організаційних розбіжностей між радикально налаштованими ультраправими громадськими організаціями («Патріот України», Українська Націонал-Трудова партія, національна дія «Рід», «Українська Альтернатива» та інші) та відносно поміркованими так званими «старими правими» зріла впродовж всієї другої половини 1990-х рр.

Кілька разів вона випливала назовні у формі нескоординованості дій під час різноманітних урочистостей.

У 2007 році Народний Рух України, Українська Народна Партія та УРП «Собор» створюють виборчий блок «Рух — Українська Правиця», куди відмовилися приймати ВО «Свободу» та УКП, на що Тягнибок пообіцяв створити альтернативний проект.

Восени 2007 р. заступник голови ВО «Свобода» і одночасно ідеологічний референт ГО «Патріот України» Олег Однороженко оприлюднив заяву «„Свобода“ versus „Патріот України“»[4], у якій звинуватив ВО «Свободу» у віступі від ідеалів соціального націоналізму і проголосив про остаточний розрив між ВО «Свобода» і ГО «Патріот України».

Відмінності «нових» і «старих» правих[ред.ред. код]

Засадничим аспектом розбіжностей є антидемократизм та антисистемність Українських нових правих і повна толерація демократичної системи «старими правими». Якщо Українські нові праві прагнуть зміни державно-політичного режиму якісно новою альтернативою, то «старі праві» вимагають тільки персональних змін у владі. Крім того, важливим пунктом розбіжностей між «старими» і «новими» правими є повне неприйняття першими расизму.

Відмінність також полягає і в методах боротьби. Якщо Українські нові праві готові втілювати свої ідеали в життя будь-якими засобами, то «старі праві» готові боротися тільки парламентарними методами.

Теперішній стан[ред.ред. код]

На сьогоднішній день в ідеологічному плані чітко себе відмежовують від так званих «старих правих» (званих також у молодіжних колах «справжні» з презирливим відтінком) наступні громадські організації:

Цілий ряд організацій (деякі напрямки УНА-УНСО, ОУМ «Спадщина», Союз Гетьманців державників та інші) чітко не ідентифікують себе ані з «новими», ані зі «старими» правими. До числа нових правих можна віднести полiтичну органiзацiю «Соціал-Національна Асамблея», яка ставить за мету вiдновлення Соціал-Національної партії України для розбудови Великої України.

18 жовтня 2008 р.[ред.ред. код]

Остаточний розрив Українських нових правих зі «старими» правими відбувся у жовтні 2008 р. Традиційне щорічне вшанування бійців УПА «старі» і «нові» проводили вперше окремо. «Старі» праві традиційно святкували жалобною ходою і молебнем недалеко від центру Києва 14 жовтня, а «нові» праві — 18 жовтня Маршем намагалися прорватися на Хрещатик і розігнати комуністичний мітинг. Але міліція, намагаючись припити марш, вчинила масову бійку, в результаті якої були затримані 147 українських нових правих і 22 працівника правоохоронних органів потрапили до лікарень із різними ступенями ушкоджень. Проти 8 учасників маршу було порушено кримінальні справи (з них 5 бійців ВГО «Патріоту України», 1 член УНТП, 1 член «Братства» і 1 позаорганізаційний), інші отримали від 1 до 10 діб адміністративного арешту за опір працівникам правоохоронних органів.

В цей же день керівники 8 націоналістичних організацій (ОУН(м, КУН, МНК, «Тризуб» ім. С.Бандери, Центр Національного Відродження ім. С.Бандери, УНА-УНСО, «Українська партія», «Українська справа»), засудили дії учасників Маршу, тим самим остаточно розмежовуючи «старих» і «нових» правих.

8 листопада 2008 р. у м. Києві було проведено нараду керівників Українських нових правих соціал-націоналістичних організацій та прийнято рішення про утворення єдиної соціал-націоналістичної сили — Соціал-Націоналістичної Асамблеї, яка на першому етапі організаційно об'єднала 4 соціал-націоналістичні організації («Патріот України», НД «РіД», ЧПР «Українська Альтернатива» та ГО «СіЧ»). УНТП, Свято-Андріївський козацький курінь та ГО «Тверезий Київ» заявили про своє союзницьке відношення до СНА.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]