Норвіч Сіті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Норвіч Сіті
Norwich City FC.png
Повна назва Футбольний клуб
Норвіч Сіті

Прізвисько Канарки, Міщани, Фермери
Рік заснування 1902
Місто Норвіч, Англія
Стадіон Керроу Роуд
Вміщує 26 000
Президент Велика Британія Алан Бовкетт
Головний тренер Ірландія Кріс Г'ютон
Ліга Чемпіонат Футбольної ліги
2013-14 18 (Прем'єр-ліга)
Домашня
Виїзна


Но́рвіч Сі́ті (англ. Norwich City Football Club) — англійський футбольний клуб із міста Норвіч, заснований 1902 року. Традиційні кольори клубу — жовто-зелені, звідси й походить їх прізвисько — «канарки» (Canaries). На клубній емблемі зображена канарка, що стоїть верхи на м'ячі. З 1935 року проводить матчі на стадіоні «Керроу Роуд». Володар Кубка Ліги 1962 і 1985. Принциповим суперником «Норвіча» вважається «Іпсвіч Таун».

Історія клубу[ред.ред. код]

Клуб був утворений в 1902 році і спочатку грав на «Ньюмаркет Роуд». У 1908 році клуб переїхав на нову арену на «Розарі Роуд», яка стала відомою як «Нест» (гніздо). До 1930х років місткість стадіону виявилася недостатньою для зростаючого натовпу уболівальників, і в 1935 році клуб переїхав на свій нинішній стадіон — «Керроу Роуд».

Одним з найбільших досягнень клубу був його вихід у півфінал Кубка Англії в сезоні 1958/59 як команди третього дивізіону, яка завдала поразки командам першого дивізіону МЮ і «Тоттенхему».

У 1972 році при менеджері Роні Сандерсі, «Норвіч» вийшов у перший дивізіон вперше у своїй історії.

Клуб виграв Кубок Ліги на стадіоні Уемблі в 1985 році, з менеджером Кеном Брауном, перемігши «Сандерленд» 1:0, після тріумфу в півфіналі над своїми найближчими сусідами і тяжкими суперниками, «Іпсвіч Таун».

У березні 1985 року, незабаром після тріумфу в Кубку Ліги, «Норвіч» був переведений в нижчу лігу, і їм також було відмовлено у виході до Європи через заборону на участь англійських клубів в євротурнірах після катастрофи на стадіоні Ейзель. Вони відразу піднялися наверх, вигравши чемпіонат другого дивізіону в сезоні 1985/86. Високі місця в першому дивізіоні означали те, що клуб двічі отримував право протягом 80х років на місце в Кубку UEFA, але заборона на англійські клуби залишався.

У 1992/93, першому сезоні англійської Прем'єр-ліги, «Норвіч» лідирував у лізі більшу частину сезону до тих пір, поки він не спіткнувся наприкінці гри, і опустився на третє місце після чемпіонів МЮ і «Астон Вілли». На наступний сезон «Норвіч» зіграв у перший раз в Кубку UEFA, перемігши «Вітесс» (Арнхем) з Нідерландів і «Баварію (Мюнхен)» з Німеччини, але програв міланському «Інтеру» 2:0 за сумою двох матчів.

Майк Уокер, менеджер, пішов з «Норвіча» у січні 1994 року, щоб очолити «Евертон», звідки він буде звільнений менш, ніж через рік. Його замінив 36-річний тренер першої команди Джон Діхан, якому допомагав 34-річний півзахисник Гарі Мегсон. Норвіч закінчив сезон 1993/94 на 12му місці в Прем'єр-Лізі, а до кінця 1994 року він продав 21-річного нападника Кріса Саттона в «Блекберн» за, в той час рекордну суму, 5 млн фунтів стерлінгів.

До Різдва 1994 року «Норвіч» перебував на сьомому місці в Прем'єр-лізі і розраховував на місце в Кубку UEFA. Але клубу не пощастило, і він виграв тільки одну зі своїх 20 зустрічей Прем'єр-ліги, скотившись на 20те місце, і вилетів в нижчу лігу. До того як виліт був оформлений, Діхан пішов у відставку як менеджер, а його помічник узяв його обов'язки до кінця сезону.

Мартін О'Ніл, який підняв «Уікомб» з Конференції в Дивізіон 1, був призначений менеджером «Норвіча» влітку 1995 року. Він пробув тут лише шість місяців, а потім переїхав в «Лестер», і Гарі Мегсон був призначений менеджером «Норвіча» вдруге за вісім місяців, на тимчасовій основі. Мегсон залишився біля керма до кінця сезону, а потім пішов. Голова Роберт Чейз також пішов, після протестів з боку вболівальників, які звинуватили його в продажу найкращих гравців клубу і в падінні в нижчу лігу. Справді, між 1992 і 1996 роками «Норвіч» продав ключових гравців, таких як Роберт Флек, Джеремі Госс, Кріс Саттон, Тім Шервуд, Ефан Екоку і Марк Боуен. Через чотири сезону після того, як вони вийшли на третє місце в Прем'єр-лізі і розгромили "Баварію " в Кубку UEFA, «Норвіч» завершив сезон на 15му місці в Дивізіоні 1.

Кулінар ТБ Делія Сміт і її чоловік Майкл Він-Джонс викупили більшу частину акцій «Норвіч Сіті», і Майк Уокер був знову призначений менеджером клубу. Але він не зміг повторити успіх, досягнутий ним під час його першого терміну перебування в клубі, і пішов через два сезони, залишивши «Норвіч» десь в середині Дивізіону 1. Його послідовник Брюс Ріох пробув два сезони і пішов влітку 2000 року, досягнувши певного просування. Послідовник Ріоха Брайан Гамільтон пробув на своїй роботі шість місяців, поступившись дорогою своєму помічникові Найджелові Уортінгтону.

Гравці «Сіті» святкують перемогу у Чемпіошипі, 2004 рік.
Фани «Норвіч Сіті» у Кардіффі, фінал плей-офф, 2002 рік.

Коли Найджел Уортінгтон приступив до роботи менеджера в у січні 2001 року, клуб був на 20 м місці в Дивізіоні 1, і був у небезпеці скотитися на дно ліги в перший раз з 1960х років. Але через 18 місяців «Норвіч» вийшов у фінал плей-офф Дивізіону 1, і тільки поразка по пенальті завадила їм добитися виходу у Прем'єр-лігу. «Норвіч» пропустив плей-офф у 2002/03, але став чемпіоном в сезоні 2003/04. Після дев'яти років і шести менеджерів, Норвіч Сіті повернувся до еліти англійського футболу.

У січні 2005 року «Норвіч» побив свій трансферний рекорд, коли Дін Аштон був куплений у «Крю Александра» за 3 млн фунтів стерлінгів. Це підвищувало шанси команди на виживання.

Поле 31 туру шанси «канарок» на порятунок здавалися нульовими. Але 4 перемоги в 6 матчах зробили свою справу, і «Норвіч» вибрався із зони вильоту. Для виживання достатньо було обіграти ні на що не претендуючий «Фулхем», але поразка 0:6 оформило виліт «канарок» з 19 позиції.

Наступні чотири сезони стали мукою для «Норвіча». Команда застрягла в болоті Чемпіонату, і непогані ігрові проміжки, як було на початку сезону 2006/07 або в січні — лютому 2008го, чергувалися з провалами зразка осені 2007го.

Сезон 2008/09 підвів риску під останніми невдалими роками для «Норвіча» — клуб вилетів з Чемпіонату з 22 позиції.

Трофеї та досягнення[ред.ред. код]

Прем'єр-Ліга

3 місце: 1993

Чемпіонат

1 місце: 1972, 1986, 2004

3 місце: 1975, 1982

Перша футбольна ліга

2 місце: 1960

Кубок Ліги

Переможець: 1962, 1985

Фіналіст: 1973, 1975

Посилання[ред.ред. код]