Норка
Но́рка (Lutreola) — підрід (інколи як рід) дрібних хижих ссавців роду Mustela родини Mustelidae.
Етимологія[ред. | ред. код]
Слово норка, очевидно, має слов'янське походження: від прасл. *norъka, утвореного від *nora («нора»), *nьrěti («ниряти»); назва пов'язана з тим, що звірки ведуть напівводний спосіб життя, селяться в норах, дуплах. Менш ймовірна версія (М. Фасмера й О. М. Трубачова) про запозичення з прибалтійсько-фінських мов: пор. діал. фін. nirkka, nirkko, nirkku, nirkki («ласиця»), ест. nirk («горностай», «ласиця»)[1].
Надвидова таксономія[ред. | ред. код]
Типовим видом підроду Lutreola є вид Mustela lutreola, відомий як норка (після інтродукції в Європі морфологічно подібної «норки американської» — як «норка європейська»).
Видовий склад[ред. | ред. код]
За зведенням «Види ссавців світу» (2005), у складі підроду Lutreola роду Mustela визнають наступні 6 видів (в дужках — назви підвидів):
- підрід Lutreola — норка
- мустела (норка) європейська — Mustela lutreola (lutreola, biedermanni, binominata, cylipena, novikovi, transsylvanica, turovi)
- мустела (норка) ітатсі — Mustela itatsi
- мустела (норка) сибірська, колонок — Mustela sibirica (sibirica, canigula, charbinensis, coreanus, davidiana, fontanierii, hodgsoni, manchurica, moupinensis, quelpartis, subhemachalana)
- мустела (норка) яванська — Mustela lutreolina
- мустела (норка) малайська — Mustela nudipes (nudipes, leucocephalus)
- мустела (норка) білосмуга — Mustela strigidorsa
«Норка американська»[ред. | ред. код]
у 1940—1960 рр. в Європі (зокрема й в Україні) з'явилась мода на «норкові шуби», у зв'язку з чим значного поширення набула галузь звірівництва, спеціалізована на розведенні одного з американських видів тхорів, відомого як візон річковий (Neovison vison). Власне, цього візона видавали за норку, уточнюючи, що це «норка, але американська» (що часом додавало цінності). Відповідно, аборигенну норку з бл. 1965—1970 року стали називати «норкою європейською».
«Норка американська» є дещо більшим видом мустелід, притому доволі мінливим, завдяки чому селекціонерами було створено чимало різних варіантів забарвлення.
Норка вільна[ред. | ред. код]
За рахунок втеч з культури (вимірювалися десятками тисяч на рік) у багатьох місцях сформувалися стійкі природні популяції «норки американської» (візона), що підживлювалися новими втечами з приватних господарств. У зв'язку з поширенням цього американського виду «норок» у практиці ведення мисливських господарств набула поширення назва «норка вільна». Цією назвою позначали всіх облікованих в мисливських угіддях «норок», фактично всіх дрібних темночеревих Mustela (sensu lato), хоча переважно назва стосувалася візона і значно меншою мірою власне норки, тобто норки європейської (Mustela lutreola).
Гібриди[ред. | ред. код]
Найпоширенішою причиною зникнення аборигенної норки (норки європейської) вважають появу «американської норки» — візона. Загальновизнано, що між ними виникають гібриди, при тому стерильні, але через більшу чисельність візона це негативно впливає на відтворення (згасання) популяцій саме аборигенного виду. Попри це, як виявляється, гібриди, які виникають у природі в місцях співіснування обох видів, не є гібридами між ними. Дослідження показали, що такі гібриди є результатом схрещування норки європейської і тхора лісового[2]
Хутро[ред. | ред. код]
Однією з головних особливостей матеріалу вважається його висока зносостійкість. Ворс не випадають і не стирається навіть при тривалому і інтенсивному носінні (до 20 років).[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- ↑ Sidorovich V. Finding on the ecology of hybrids between the European mink Mustela lutreola and polecat M. putorius at the Lovat upper reaches, NE Belarus Small Carnivore Conservation. — 2001. — 24. — P. 1-5 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 березня 2012. Процитовано 29 червня 2011.
- ↑ Застосування хутра норки.
Джерела[ред. | ред. код]
- Абелєнцев В. I. Куницеві. — Київ: Наукова думка, 1968. — 280 с. — (Фауна України. Том 1, випуск 2).
- Панов Г. Динаміка ареалів та чисельності напівводяних хутрових звірів в Україні у другій половині XX століття // Вісник Львівського національного університету. Серія біологічна. — 2002. — № 30. — С. 119—132. [1][недоступне посилання з червня 2019]
- Рід Mustela у монографії «Види ссавців світу» (MSW3 2005) [2]