Норман Фінкельштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Норман Фінкельштейн
Norman finkelstein suffolk.jpg
Народився 8 грудня 1953(1953-12-08) (60 років)
Нью-Йорк
Місце проживання Чикаго
Громадянство Сполучені Штати Америки
Галузь наукових інтересів Політологія
Заклад Університет Де Пол
Alma mater Бінґамтонський університет,
Вища Практична Школа (Париж),
Принстонський університет
Вчене звання Доцент
Науковий ступінь Доктор наук
Відомий завдяки: «Індустрія Голокосту»

Но́рман Дж. Фі́нкельштейн (англ. Norman G. Finkelstein) (*8 грудня 1953, Нью-Йорк) — американський політолог і автор декількох праць з історії арабо-ізраїльського конфлікту. Найбільшої популярності в США та за кордоном він здобув, зокрема, завдяки своїй гостро критичній книзі «Індустрія Голокосту», яка була перекладена багатьма мовами світу.

Біографія[ред.ред. код]

Норман Фінкельштейн народився і виріс в Нью-Йорку, США в єврейській сім'ї біженців — жертв Голокосту з Польщі. Обидва його батьки були під час Другої Світової війни в Варшавському ґетто та нацистських таборах Майданек та Аушвіц.

Після закінчення школи він навчався в Бінґамтонському університеті (Binghamton University) Нью-Йорку — закінчив його в 1974 році. Своє навчання він продовжив у Франції, в Вищій Практичній Школі Парижу (École Pratique des Hautes Études). У 1980 році він отримав ступінь магістра у Принстонському Університеті. В цьому ж університеті він захистив свою докторську дисертацію з теорії сіонізму. Він викладав політологію в декількох університетах США, зокрема в Принстонському, Нью-Йоркському Університеті, в Бруклінському коледжі. З 2003 по теперішній час доктор Фінкельштейн викладає в приватному католицькому Університеті Де Пол (DePaul University) у Чикаго.

Критика підробок та фальсифікацій[ред.ред. код]

Перше визнання Норман Фінкельштейн отримав під час викриття підробок і фальсифікацій в роботі іншого американського автора Джоан Пітерс. У своїй книзі «З незапам'ятних часів» вона, зокрема, стверджувала, що більшість арабів в Палестині поселилося тільки разом з появою єврейських поселенців, отже, таким чином, вигнані з своїх земель араби, на її думку, не були тубільним населенням Палестини.[1] Норман Фінкельштейн присвятив більшу частину своєї докторської дисертації та частину іншої книжки «Зображення і реальність арабо-ізраїльського конфлікту» розвінчанню цієї праці, яку він назвав підробкою. З висновком Фінкельштейна погодилися ще низка американських істориків, проте цікавим, на думку Фінкельштейна, була не критика, а відношення до книги в американській пресі. Протягом певного часу ця книжка отримувала одноголосно схвальні рецензії і критикам було тяжко навіть привернути увагу до фальсифікації даних та перекручування фактів, які викрив Фінкельштейн. З часом кількість критичних відгуків збільшилася, але помітними залишилися труднощі у викритті підробки і небажання багатьох критично сприймати роботу Пітерс.[2] Своєю участю в викритті фальсифікацій та принциповим ставленням до достовірності наукових досліджень Норман Фінкельштейн здобув певне визнання серед науковців США.

Окрему увагу також отримала критика доктора Фінкельштейна у співавторстві з істориком Беттіною Бірн книжки американського історика Даніеля Ґольдгаґена «Добровільні помічники Гітлера» (Hitler's Willing Executioners). У своєму науковому дослідженні Ґольдгаґен стверджував, що всі німці радо допомагали Гітлерові в здійсненні Голокосту і тому мусять всі нести колективну відповідальність за злочини нацистів. У своєму критичному аналізі історик і політолог уважно аналізували всі документи, на які спирався у своїх висновках Ґольдгаґен, і викрили численні фальсифікації та неправильне трактування подій. Норман Фінкельштейн уважно документував всі помилкові використання літератури та хибні висновки автора, а Беттіна Бірн показала на фактах з німецьких архівів, як автор книги помилково використовував джерела. Завдяки такій науковій критиці ця книга з світової сенсації в сфері дослідження Голокосту перетворилася на сумнівний та упереджений документ, до якого почали відноситись критично й інші науковці.[2]

«Індустрія Голокосту»[ред.ред. код]

Найвідомішою і справді сенсаційною стала книга Нормана Фінкельштейна «Індустрія Голокосту. Міркування про експлуатацію страждання євреїв» (The Holocaust Industry: Reflections on the Exploitation of Jewish Suffering). Вона викликала велику кількість схвальних коментарів, а також певну кількість критичних зауважень. Книга отримала значну кількість позитивних відгуків, зокрема від провідних істориків і дослідників Голокосту, від науковців як в США, так і в Ізраїлі та Європі. Деякі історики, і зокрема, представники єврейських організацій США, таких як Антидефамаційна ліга США, звинуватили Фінкельштейна у розпалюванні антисемітизму. Попри це, книга стала бестселером не тільки в США, але й по всьому світі — її перекладено декількома мовами. Основним аргументом автора, який отримував часом досить різну реакцію, стало твердження, що страждання єврейського народу під час Другої Світової Війни та Голокосту використовувалося декількома особами і деякими єврейськими організаціями задля власного збагачення і для виправдовування дій Ізраїлю на Близькому Сході. Завдяки цьому дослідженню Норман Фінкельштейн, як і його книга отримав всесвітнє визнання — його запрошували на лекції до багатьох університетів США і Європи, він з'являвся неодноразово в теле- і радіоефірі.[3]

Оцінка арабо-ізраїльського конфлікту[ред.ред. код]

На тему арабо-ізраїльського конфлікту Норман Фінкельштейн написав певну кількість статей і дві книги: «Зображення і реальність арабо-ізраїльського конфлікту» та «Повстання і крах Палестини. Персональні свідоцтва років інтифади». Він вважається одним з провідних спеціалістів з історії цього конфлікту, і як такого його часто запрошують на теле- і радіоефір в якості експерта з цієї проблемі. В власній інтерпретації цього конфлікту Норман Фінкельштейн відрізняється своїм критичним поглядом на політику Ізраїлю і США у регіоні. У своїх творах він не тільки стверджує, що політикою Ізраїлю з самого початку було намагання витіснити арабів з Палестини, але також звинувачує його в військових злочинах проти мирного населення, політичних вбивствах, дискримінації за національною ознакою та запровадженні системи апартеїду. У своїх висновках він спирається на висновки правозахисних організацій. Його думку поділяють і інші спеціалісти, такі як Ноам Чомскі та колишній президент США Джиммі Картер. У своїх висновках він також критично відноситься до політики США у регіоні, звертаючи увагу на беззастережну американську підтримку дій Ізраїлю. У підтвердження своїх тезисів в іншій книзі «Більш як нахабство» Фінкельштейн також стверджує, що ізраїльське лобі США використовує звинувачення в антисемітизмі для залякування опонентів та критиків політики Ізраїлю.

Критика[ред.ред. код]

Норман Фінкельштейн мав і має велику кількість критиків, як в США так і в інших країнах. Критика його поглядів і творів включає в себе звинувачення в антисемітизмі, антисіонізмі, запереченні Голокосту та атаках на особистості, які не поділяють його поглядів. Найбільшого розголосу набула критика його діяльності з боку таких організацій як Антидефамаційна ліга та деяких інших єврейських організацій США.[4] Сам Фінкельштейн стверджує, що звинувачення його, єврея в антисемітизмі сміхотворні і спрямовані в першу чергу на залякування критиків і придушення свободи слова.

Найбільшого розголосу в академічних колах США набула скандальна історія суперечок і звинувачень один проти одного між Норманом Фінкельштейном та професором Гарвардського університету Аланом Дершовіцем. В декількох публікаціях, теле- і радіовиступах та в книзі «Більш як нахабство» Фінкельштейн піддає суворій критиці книгу Дершовіца «Справа підтримки Ізраїлю» (The Case for Israel), де він стверджує, що ця книга є збіркою фальсифікацій та вигадок.[5] Він також звинувачував Дершовіца в плагіаті, в тому що він нібито скопіював цілі частини книги з твору іншого автора — Джоан Пітерс, яку Фінкельштейн вже критикував раніше. Декілька інших авторів, проаналізувавши книгу Дершовіца, погодилися з Фінкельштейном, але спеціальна комісія, створена університетом Гарварду, не знайшла ніяких порушень. Суперечки з Дершовіцом з академічної площини перейшли на особисті відносини, коли Дершовіц поширював твердження інших, що мати Фінкельштейна вижила в концтаборі ніби тільки тому, що співпрацювала з нацистами. Такі персональні випади засуджувалися багатьма і ворожнеча між науковцями досягла рівня, коли вони перестали спілкуватися між собою і лише продовжують критику опонента в публікаціях і ЗМІ.

Гостро критичне ставлення Фінкельштейна з низки питань зовнішньої політики США і його принципова позиція щодо питання пам'яті Голокосту зажили йому певної популярності серед аудиторії США ліберального та лівого спрямування, та суворої критики з боку правих сил і єврейських організацій США.

Праці[ред.ред. код]

  • 1984: Критика «З незапам'ятних часів» Norman Finkelstein on From Time Immemorial
  • 1995; 2001; 2003: «Зображення і реальність арабо-ізраїльського конфлікту». Image and Reality of the Israel-Palestine Conflict
  • 1996: «Повстання і крах Палестини. Персональні свідоцтва років інтифади». The Rise and Fall of Palestine: A Personal Account of the Intifada Years
  • 1998: «Судилище нації: Тезиси Ґольдгаґена та історична правда». A Nation on Trial: The Goldhagen Thesis and Historical Truth
  • 2000; 2001; 2003: «Індустрія Голокосту. Міркування про експлуатацію страждання євреїв». The Holocaust Industry: Reflections on the Exploitation of Jewish Suffering
  • 2005: «Більш як нахабство: Зловживання антисемітизмом і перекручування історії». Beyond Chutzpah: On the Misuse of Anti-Semitism and the Abuse of History

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]