Нотаріус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Нотаріус - законодавчо уповноважена особа, в компетенцію якої входить вчинення нотаріальних дій.

Сукупність усіх нотаріусів України і певних державних органів влади складають Нотаріат України
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах, або займаються приватною нотаріальною діяльністю. Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

[ред.] Хто може бути нотаріусом

Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і пройшов стажування протягом шести місяців в державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість.

[ред.] Історія виникнення

У Стародавньому Римі ще в період республіки (приблизно ІІІ ст. до н.е.) з’являються особи, обов’язком яких було підведення правового випадку під ту чи іншу формулу (в древньоримському праві панував суворий формалізм, а тому дотримання формул було обов’язковим для всіх, хто звертався у судові установи).
До таких осіб належали передусім численні писарі. Частина з них перебувала на службі при посадових особах римського управління і суду. В період імперії такі писарі почали об’єднуватись у канцелярії при римських магістратах із складною бюрократичною організацією.
Поряд із офіційними, існували приватні писарі, які відігравали роль своєрідних власних юрисконсультів у приватних осіб і, будучи, як правило, рабами останніх, надавали їм допомогу своїми юридичними знаннями. Згодом виник ще окремий клас вільних людей – табеліонів, які, не перебуваючи на державній службі, займалися у вигляді вільного промислу складанням юридичних актів і судових документів та отримували за це винагороду, передбачену законом. Свою діяльність вони здійснювали в конторах, що знаходились у визначених публічних місцях.

Поряд із світським інститутом табеліонів, що з плином часу отримував дедалі більшого поширення, у сфері християнської церкви виникає аналогічна йому установа – нотаріат. Спочатку (приблизно ІІІ ст. н. е.) при єпископах, а згодом – потім і при абатах і інших церковних урядниках під час їх бесід із народом були присутні спеціальні особи (нотаріуси), зобов’язані записувати такі бесіди і складати протоколи. Згодом церковна влада почала впроваджувати цей інститут і у світське життя шляхом призначення окремих нотаріусів для мирян.

[ред.] Перелік нотаріальних дій

У державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії:
1) посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.);
2) вживаються заходи до охорони спадкового майна;
3) видаються свідоцтва про право на спадщину;
4) видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;
5) видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів;
5-1) видаються свідоцтва про придбання нерухомого майна, яке було предметом іпотеки;
6) видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори;
7) накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
8) засвідчується вірність копій документів і виписок з них;
9) засвідчується справжність підпису на документах;
10) засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
11) посвідчується факт, що громадянин є живим;
12) посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;
13) посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;
14) посвідчується час пред'явлення документів;
15) передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам;
16) приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;
17) вчиняються виконавчі написи;
18) вчиняються протести векселів;
19) пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата чеків;
20) вчиняються морські протести;
21) приймаються на зберігання документи.
Законодавством України на державних нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.

Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються у справах цих архівів.

Приватний нотаріус вчиняє нотаріальні дії, тіж самі що і державний нотаріус, за винятком:
1) накладання і зняття заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
2) видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного із подружжя;
3) видачі свідоцтва про право на спадщину;
4) вжиття заходів до охорони спадкового майна;
5) посвідчення договорів довічного утримання;
6) засвідчення справжності підпису на документах, призначених для дії за кордоном, та посвідчення доручень для цієї мети, а також засвідчення справжності підпису батьків або опікуна (піклувальника) на згоді про усиновлення дитини.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!