Нотація Ньютона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Нота́ція Нью́тона —— спосіб запису математичних похідних.

У нотації Ньютона степінь похідної відповідає кількості крапок (чи рисок), що стоять безпосередньо над назвою функції. Такий запис визначається як:

\dot{x} = \frac{dx}{dt}
\ddot{x} = \frac{d^2x}{dt^2}\ ,

і т.д.

Так як використання нотації Ньютона стає незручним для похідних вищих ступенів, вона найширше використовується у механіці та інших предметах інженерії, де похідні високих степенів використовуються доволі рідко.

Ісаак Ньютон не розвинув певної стандартної нотації для інтегрування, натомість використував багато різноманітних форм запису. Широкого ж застосування для запису інтегрування у математиці набула нотація Лейбніца.