Нуайонський собор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нуайонський собор
49°34′55″ пн. ш. 3°00′02″ сх. д. / 49.58210000002777207° пн. ш. 3.000600000027777714° сх. д. / 49.58210000002777207; 3.000600000027777714Координати: 49°34′55″ пн. ш. 3°00′02″ сх. д. / 49.58210000002777207° пн. ш. 3.000600000027777714° сх. д. / 49.58210000002777207; 3.000600000027777714
Тип споруди собор[1]
Розташування  Франція[1][2]Нуайон[1][2]
Початок будівництва 1145
Стиль Early Gothicd
Належність католицтво
Єпархія Бовеська діоцезія
Стан пам'ятка історії класифікованаd[1]
Оригінальна назва фр. cathédrale Notre-Dame de Noyon
Епонім Непорочне зачаття
Присвячення Діва Марія
Нуайонський собор. Карта розташування: Франція
Нуайонський собор
Нуайонський собор (Франція)
Мапа
CMNS: Нуайонський собор у Вікісховищі

Нуайонській собор, Нуайонський Нотр-Дам, або Катедральний собор Діви Марії (фр. Cathédrale Notre-Dame de Noyon) — катедральний собор в місті Нуайон, Франція. Головний храм колишнього Нуайонського єпископства. Збудований між 11451235 роками. Один з найкращих зразків переходу від романського стилю до ранньої готики. Споруджений на місці 4-х церков, в яких був коронований в 768 році Карл Великий, а в 987 — родоначальник третьої і останньої гілки французьких королів, Гуго Капет. У плані — латинський хрест. Довжина — 105 м, висота склепінь нефа — 23 м. У XIV столітті до західного фасаду було прибудовано ґанок. Інтер'єр собору типовий для ранніх готичних церков. Під час Французької революції і світових воєн собору було завдано шкоди. Втратив статус собору за конкордатом Наполеона. 1802 року переданий Ам'єнській діоцезії, а 1851 року — до Бове-Нуайон-Санліської діоцезії. Всередині собору поховані відомі городяни і єпископи Нуайонські, зокрема святий Елігій. Собор відвідував і описав Роберт Стівенсон.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Maryse Bideault et Claudine Lautier, Île-de-France Gothique 1 : Les églises de la vallée de l'Oise et du Beauvaisis, Paris, A. Picard, 1987, 412 p. (ISBN 2-7084-0352-4), p. 246-270
  • Eugène Lefèvre-Pontalis, « Histoire de la cathédrale de Noyon », Comité archéologique et historique de Noyon - Comptes-rendus et mémoires lus aux séances, Noyon, Imprimerie H. Copillet, vol. 17,‎ 1901, p. 3-138 (ISSN 1158-3487, lire en ligne [archive])
  • Sophie Pawlak, L’ancien réfectoire des chanoines de la cathédrale Notre-Dame de Noyon, p. 105-116, Société française d'archéologie, Bulletin monumental, 2008, no 166-2 ( Lire en ligne ) [archive]
  • Arnaud Timbert (dir.) et Stéphanie Daussy (coll.) (préf. Nicolas Reveyron), La cathédrale Notre-Dame de Noyon : Cinq années de recherches, Société Historique, Archéologique et Scientifique de Noyon, 2011, 308 p. (ISBN 978-2-9525087-3-5)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нуайонський собор

Hugh Chisholm, ред. (1911). Noyon . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 19. Cambridge University Press. с. 842. (англ.)

Примітки[ред. | ред. код]