Нульовий стан квантової системи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нульови́й або ва́куумний стан ква́нтової систе́ми — абстрактний стан у квантовій фізиці, який відповідає відсутності будь-яких частинок. Визначений у просторі Фока.

Відповідно до сучасного розуміння того, що називають станом вакууму або квантовим вакуумом, це «ніяк не простий порожній простір».[1][2] Згідно з квантовою механікою, вакуумний стан не є по-справжньому порожнім, а натомість містить швидкоплинні електромагнітні хвилі та частинки, які впадають у квантове поле та випадають з нього.[3][4][5]

Позначається (дивіться бра-кет нотація).

Оскільки нульовий стан відповідає відсутності частинок, то він однак має таку властивість, що при дії на нього оператора народження будь-якого стану утворюється хвильова функція (вектор стану) цього стану:

.

Відповідно, результатом дії оператора знищення стану на цей стан дає нульовий стан:

.

Значення ненульового очікування[ред. | ред. код]

Якщо теорія квантової поля може бути точно описана через теорію збурень, то властивості вакууму аналогічні властивостям основного стану квантового механічного гармонічного генератора, або точніше, основного стану задачі вимірювання. У цьому випадку значення очікування вакууму (ЗОВ, VEV) будь-якого польового оператора зникає. Для квантових полів теорія, в яких теорія збурення розбивається при низьких енергіях (наприклад, квантової хромодинаміки або теорію БКШ надпровідності) операторів поля можуть мати неперевершені вакуумні очікувані значення, що називаються конденсатами. У стандартній моделі, значення ненульового вакуумного очікування поля HIGGS, що виникає з спонтанної симетрії, є механізмом, за допомогою якого інші поля в теорії отримують масу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Astrid Lambrecht (2002). Hartmut Figger; Dieter Meschede; Claus Zimmermann (ред.). Observing mechanical dissipation in the quantum vacuum: an experimental challenge; in Laser physics at the limits. Berlin/New York: Springer. с. 197. ISBN 978-3-540-42418-5.
  2. Christopher Ray (1991). Time, space and philosophy. London/New York: Routledge. с. Chapter 10, p. 205. ISBN 978-0-415-03221-6.
  3. AIP Physics News Update,1996. Архів оригіналу за 29 січня 2008. Процитовано 22 грудня 2021.
  4. Physical Review Focus Dec. 1998
  5. Walter Dittrich; Gies H (2000). Probing the quantum vacuum: perturbative effective action approach. Berlin: Springer. ISBN 978-3-540-67428-3.

Література[ред. | ред. код]

  • Puthoff, H. E.; Little, S. R.; Ibison, M. (2001). «Engineering the Zero-Point Field and Polarizable Vacuum for Interstellar Flight». arXiv:astro-ph/0107316. 

Посилання[ред. | ред. код]