Нумерологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Нумероло́гія — сукупність вірувань та практик, які приписують числам певні властивості в залежності від культурного чи історичного контексту. Нумерологія є так званою псевдонаукою.

Короткий опис[ред.ред. код]

У нумерології всі числа можуть бути зведені до одиничних розрядів, які відповідають певним окультним характеристикам, що нібито впливають на життя людини. Тобто в певній нумерологічній системі за кожним однозначним числом закріплені певні властивості, поняття та образи. Нумерологією користуються при аналізі характеру людини, намагаючись таким чином визначити характер, природні обдарування, сильні та слабкі сторони, передбачити майбутнє, вибрати краще місце для життя, роботи, вирахувати найсприятливіший час для прийняття рішень і для дій. Деякі люди послуговуються нумерологією, щоб вибрати собі партнерів — у бізнесі, шлюбі, а також в товаристві.

Діякі прихильники теорій змови надають числам особливого значення (пор. значення числа 23 в романах Іллюмінатус!) У США нерідко й досі пропускають число 13 при нумерації поверхів, тринадцятий поверх позначається як 12а або зразу 14. Часом опускання «нещасливого» числа 13 можна зауважити і в літаках чи на пароплавах, так само й у лікарнях часто відсутня палата № 13. У столиці Нової Зеландії Веллінгтоні на тринадцятих поверхах будинків часто розташовані адміністративні служби, оскільки оренда приміщень для фірм чи приватних осіб досить проблематична лише через «нещасливий» номер.

Часом прихильники нумерології висувають твердження, що певні символічні числа відтворюють природні закономірності світобудови чи окремих реальних структур природного світу, ба навіть уможливлюють передбачення і пояснення певних подій. Такі твердження можна перевірити лише науковим шляхом, насамперед за допомогою статистичних методів. У більшості випадків дані нумерології є надто неточними і не підтверджуються дослідним шляхом. Нумерологія як псевдонаука має наукоподібну форму, але не відповідає критеріям наукової теорії. Так, наприклад, нумерологічні прогнози можуть стосуватися надто великого числа майбутніх подій, отже нумерологічні гіпотези в цьому випадку є надто розпливчастими й неточними, вони мають занадто мало обмежень, які можна було б перевірити емпіричним (дослідним) шляхом.[1]

Нідерландський асторфізик Корнеліс де Ягер виступив з фундаментальною критикою гіпотез, в яких ненауковим чином поєднуються асторфізичні та геофізичні дані і які пропонують висновки про приховану символіку чисел у таких давніх спорудах, як, наприклад, Піраміда Хеопса. Такими є зокрема твердження так званої «пірамідології». За де Ягером, достатньо простенької комп'ютерної програми, аби знайти комбінації чисел, що створюватимуть враження своєї невипадковості. Аби проілюструвати свою тезу, де Ягер запропонував пародійний приклад вигаданої ним «велосипедософії», яку він обґрунтовує за допомогою позірних «прихованих відповідностей» між параметрами власного велосипеда (діаметр деяких деталей) та фізичними константами, зокрема, гравітаційною сталою.[2]

Історія[ред.ред. код]

Незважаючи на те, що нумерологія здобула велику популярність порівняно недавно, вона має досить давнє походження. Так, в древніх алфавітах (наприклад, в давньоєврейському) букви використовувалися для запису чисел, маючи тому числові значення.

Зараз неможливо точно встановити, коли саме зародилася нумерологія, з тієї причини, що в давнину (в Вавилоні, Індії, Єгипті, Греції та Римі) такої окремої галузі знання не було. У ті часи філософ і математик без проблем розуміли один одного і не мислили своєї науки відокремленими один від одного непроникними бар'єрами. Тому одні й ті ж вчені вивчали числа з точки зору і філософії, і математики. Платон, Аристотель вимагали від своїх учнів впевненого володіння математикою, а більшість математиків давнину були добре знайомі з філософією свого часу.

Положення Піфагора[ред.ред. код]

Основні положення нинішнього варіанту західної нумерології були розроблені в VI столітті до н. е. давньогрецьким філософом і математиком Піфагором, який об'єднав математичні системи арабів, друїдів, фінікійців і єгиптян з науками про природу людини [3].

Піфагор народився близько 570 р до н. е., багато подорожував по Єгипту, Нововавилонському царстві та іншим країнам і, повернувшись, заснував у південній Італії особливе філософське товариство. У цьому суспільстві, або піфагорейській школі, вивчалися науки, особливо арифметика, геометрія і астрономія, і були зроблені найважливіші відкриття. Піфагор відкрив, що чотири відомих у той час музичних інтервалу можна виразити в пропорції між цифрами 1 до 4. Якщо чотири ноти можуть бути виражені цифрами, вважав Піфагор, то, ймовірно, все суще також може бути виражене числами.

Нумерологія в Каббалі[ред.ред. код]

Особливу важливість нумерологія отримала в Каббалі, де її різновид відомий під назвою гематрія.

Кабалісти розширили піфагорову концепцію, використовуючи числа в магічних квадратах для різних цілей. З відкриттям у XIX столітті вченими природи світла, електрики і магнетизму, старовинні окультні значення, приписувані числах, стали приписувати і вібраціям енергії.

Сучасна нумерологія віддає перевагу спрощеному числовому і алфавітному коду, заснованому на теоріях Піфагора.

Скорочення чисел до цифр[ред.ред. код]

Для скорочення великих чисел в елементарні розроблені різні системи. Найпростіший і популярний метод отримання з чисел цих цифр - скласти всі десяткові розряди цього числа, потім, якщо утвориться 10 або більше, скласти і ці цифри, Цей процес продовжують доти, поки не отримають елементарне число від 1 до 9 (у деяких варіантах нумерологічних розрахунків двозначні числа 11 і 22, також звані пануючими, не скорочуються до однозначних). Такому «аналізу» можуть бути піддані будь-які числа: дата народження, номер телефону, номер квартири, тощо. Математично ця процедура еквівалентна поділу вихідного числа по модулю на 9.

З нумерологічної точки зору, час рухається по нескінченно повторюваним циклам від 1 до 9. У рамках століть і декад кожен новий рік приносить з собою нове число. Дні і місяці всередині року також можуть бути розділені на цикли.

Див. Також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Roy A. Sorensen: Pseudo-problems. How analytic philosophy gets done, London 1993, p. 40.
  2. Cornelis de Jager: Was ist Radosophie? In: Gero von Randow (Hrsg.): Mein paranormales Fahrrad und andere Anlässe zur Skepsis, entdeckt im «Skeptical Inquirer», Reinbek 1993, S. 23-33.
  3. Бесонід, піфагорових Слово

Література[ред.ред. код]

  • Schimmel, Annemarie (1993). The Mystery of Numbers. New York, USA: Oxford University Press. с. 314. ISBN 0-19-508919-7. . — Компендіум конотацій та асоціацій чисел в історичних культурах (доступний онлайн).
  • Pandey, A. (2006). Numerology: The number game
  • Pochat Wilfrid & Pirmaïer Michel, (2011). The Unveiled Numerology — vol. 1 — You do not necessarily carry the name you think
  • Dudley, U. (1997). Numerology: Or, What Pythagoras Wrought. Mathematical Association of America. — a skeptical survey of the field through history
  • Nagy, A. M. (2007). The Secret of Pythagoras (DVD). ASIN B000VPTFT6
  • E. W. Bullinger (1921). Number in Scripture. Eyre & Spottiswoode (Bible Warehouse) Ltd. 
  • Drayer, R.A. (2002) Numerology, The Power in Numbers, A Right & Left Brain Approach. ISBN 0-9640321-3-9
  • Pochat Wilfrid & Pirmaïer Michel (2010), La Numérologie dévoilée, Éditions Ambre.
  • Underwood Dudley (1997), Numerology : Or what Pythagoras wrought, Mathematical Association of America.
  • François-Xavier Chaboche, Vie et Mystère des nombres, Éditions Albin Michel (1976), Éditions de Compostelle (1989).
  • Садов А. И. Знаменательные числа. СПб. −1909.
  • Шеппинг Д. О. Символика чисел. Воронеж, 1893.
  • Уваров А. С. Христианская символика. Ч 1. — М.- 1901.
  • Словарь Библейского богословия// под ред. К. Леон-Дюфура. Брюссель, 1990. — с. 1255.

Посилання[ред.ред. код]