Ньяла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ньяла
Самець
Самець
Самиця
Самиця
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини
Тип: Хордові
Клас: Ссавці
Ряд: Artiodactyla
Родина: Bovidae
Підродина: Бики
Рід: Tragelaphus
Вид: T. angasii
Біноміальна назва
Tragelaphus angasii
(Angas, 1849)
Ареал
Ареал
Посилання
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 22052
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tragelaphus angasii
Fossilworks: 149711

Ньяла (Tragelaphus angasii) — африканська антилопа. Це вид антилоп роду лісових антилоп родини бикових. Для відмінності від гірської ньяли (Tragelaphus buxtoni) її інколи називають степовою ньялою. Сама назва «ньяла» походить з мови суахілі.

Ньяла[ред.ред. код]

Ньяла.gif

Самець і самиця антилопи ньяли відрізняються забарвленнями, тобто в них розвинений статевий диморфізм. Для самця характерна довга шерсть на шиї, грудях, череві та стегнах, яка утворює своєрідну «спідницю», що трапляється рідко.

Розмноження[ред.ред. код]

Відчуваючи наближення пологів, самиця антилопи ньяли ховається в хащах. Вона знаходить затишне, добре заховане місце й приводить одне дитинча. Протягом 18 днів мати час від час відвідує малюка, який знаходиться у схованці, щоб погодувати його. Підросле дитинча разом з матір'ю приєднується до стада й тримається поряд з нею протягом всього періоду лактації. Дитинчатам нелегко переносити засушливу пору, тому їхнє народження зазвичай припадає на початок періоду дощів, коли виростає молода трава і ньяли відновлюють свої сили. Роги в молодих самців антилопи виростають невдовзі після їхньої появи на світ. Після припинення молочного харчування молодий самець залишає матір і живе в холостяцькому стаді разом з однолітками. Молоді самки залишаються в рідному стаді або ж приєднуються до інших самок.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Ньяла — це невелика антилопа, на зріст як малий куду. Її злегка закручені роги сягають 80 см завдовжки. Ньяла зустрічається на просторих рівнинних саванах, що поросли деревами і кущами. З'являючись на відкритій місцевості, антилопа піддається небезпеці стати жертвою лева або пардуса.

Коли ньяли змушені пересуватися по відкритій місцевості, наприклад, під час кочівлі у пошуках води або їжі, вони збираються у великі стада. Завдяки цьому копитні швидше помічають наближення хижака. Стадо антилоп тримається на території площею від 0,5 до 3,5 км² і налічує до 30 тварин. На чолі змішаного або холостяцького стада завжди стоїть один вожак-самець. Лідером сімейної групи є доросла самиця. Бійки між самцями рідко закінчуються загибеллю тварин, однак, сперечаючись із-за самиці, вони часто б'ють суперника передніми ногами й рогами. Шерсть на спині самців стає дибки, при цьому тварини нервово бігають вперед-назад з піднятими вгору пухнастими хвостами. Розлючені супротивники кидаються одне на одного, схиливши голови, рогами в бік суперника. Стадо не охороняє свою територію, однак самці-одинаки часто мітять власні володіння, залишаючи на кущах виділення запахових залоз, що розташовані на морді тварин. Проганяючи чужинців, самці стукають рогами об землю. Ньяли добре співіснують з антилопами інших видів.

Їжа[ред.ред. код]

Ньяла пасеться з раннього вечора до ранку. Для цього тварини виходять на більш відкриті місця, а день вони проводять у схованці, в гущавині кущів. Тут ньяли ховаються від ворогів і рятуються від спеки. Антилопа живиться листям, гілками, травою, плодами диких та деяких культурних рослин. Ньялі споживає листя багатьох видів дерев і кущів, серед них — листя акації, гірчичного дерева, сальвадора і лікарської огіркової трави. Споживає вона також і кору баобабів. Ньяла їсть усе, до чого може дотягтися: вона обхоплює частину рослини язиком і потім общипує її за допомогою нижніх зубів. У період росту трави антилопа зриває молоді пагони не зубами, а губами. Під час засухи тварина живиться сухим листям.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Назва антилопи ньяла походить від зулуського слова «інксала», що в перекладі означає «тварина».
  • Ньяли часто ходять до водопою неподалік від того місця, де лежать крокодили, при цьому зовсім не побоюючись такого сусідства. Цікаво, що ці хижі плазуни у свою чергу теж не звертають уваги на антилоп.
  • Видова назва дана ньялі на честь європейського натураліста на ім'я Дуглас Ангасе.

Характерні особливості[ред.ред. код]

Роги: темно-коричневі або чорні з кінцями кольору слонової кістки. Голова: у особин обох статей великі вушні раковини, тому у тварин дуже гострий слух і вони вчасно чують звуки ворога, що наближається. Самці між очима мають яскраво-білі плями. Самець: темніший за самицю. Шерстяний покрив — коричневий із сіруватим нальотом. Тіло розкреслене 14 вузькими вертикальними смугами білого кольору. Голову, шию і плечі самця вкриває грива, яка стає дибки під час сутички із суперником. На нижньому боці шиї, грудей і живота довге волосся утворює «спідницю». На крупі декілька білих цяток, гомілки коричневі, хвіст досить довгий. Самка: менша за самця, волосяний покрив світло-рудий, з боків білі цятки й поперечні смуги. Вздовж спини тягнеться коротка чорна грива. Дитинча ньяли має таке ж забарвлення, що й самиця.

Місце проживання[ред.ред. код]

Ньяла мешкає в саванах Південно-Східної Африки, а також в національних парках Малаві, Мозамбіку, ПАР і Зімбабве.

Збереження[ред.ред. код]

Чисельність виду досить стабільна в усьому ареалі, незважаючи на нераціональне використання людиною місць його проживання.

Джерела[ред.ред. код]