Нюренберг Амшей Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Амшей Маркович Нюренберг
Amshey Nurenberg 1945 Self-portrait.jpg
А. М. Нюренберг. 1945. Автопортрет. Папір, туш. 25,5 х18, 5
Дата народження 21 квітня 1887(1887-04-21)
Місце народження Єлисаветград
Дата смерті 10 січня 1979(1979-01-10) (91 рік)
Місце смерті Москва
Жанр художник
А. М. Нюренберг. 1910. Червоні вітрила. Полотно на дереві, масло. 68x123 (назва використано О. Гріном для однойменної повісті «Червоні вітрила», 1923)
А. М. Нюренберг. 1912. Полювання. Античний мотив. Полотно на дереві, масло. 56x120
А. М. Нюренберг. 1923. Мечеть з чоловічою фігурою. Полотно, масло. 33x40
А. М. Нюренберг. 1926. Інвалід війни. Полотно, масло. 91x60. Виставлявся в Осінньому Салоні, Париж 1927
А. М. Нюренберг. 1929–1930. Буржуазна сволота. Полотно, масло. 63x80. Москва, Третьяковська галерея
Амшей Нюренберг, Віктор Мідлєр, Роберт Фальк, Наріман Наріманов и Олексій Рибніков, Москва, 1925

Амшей Маркович Нюренберг (21.04.1887, Єлисаветград — 10.01.1979, Москва) — російський і радянський художник, графік, мистецтвознавець, автор мемуарної прози.

У 1904–1910 роках навчався живопису в Одеському художньому училищі у професора Киріака Костанді. Після закінчення училища відправився продовжувати свою освіту в Париж. Жив у Латинському кварталі в середовищі російських художників. Протягом року ділив одне ательє з Марком Шагалом в фаланстере «Ля Рюш» (La ruche).

У 1913 році повернувся до Одеси, де очолив групу модерністського напряму «Незалежні» і відкрив школу «Вільна майстерня» (1918). Брав участь у виставках одеських художників. Після революції 1917 року був призначений першим народним комісаром мистецтв в Одесі, керував Комітетом з охорони творів мистецтва та історичних будівель міста.

З 1920 року проживав в Москві, де був художнім кореспондентом газети «Правда», працював з В. Маяковським в «Вікнах РОСТА», був професором історії західного живопису у ВХУТЕМАСе. У 1927-29 роках був відряджений Наркомом освіти А. Луначарським в Париж для читання лекцій про радянське мистецтво. У 1932 році брав участь в організації МОССХа.

Під час Другої світової війни (1941–1943р) перебував в евакуації в Ташкенті (Узбекистан). Після війни працював у Москві як художник, в тому числі, для музею Революції.

Протягом життя Нюренберг працював у різних стилях — від модернізму до реалізму, завжди залишаючись вірним традиціям Паризької школи.

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — балерина і художниця Поліна Миколаївна Мамічева (1894–1978). Дочка — оперна співачка (колоратурне сопрано), солістка Большого театру Ніна Неліна (Неля Амшеївна Нюренберг, 1923–1966) — була одружена з письменником Юрієм Валентиновичем Тріфоновим; їх дочка (внучка А. М. Нюренберга) — філолог Ольга Юріївна Тангян (нар. 1951). Брат — художник Давид Девін (Давид Маркович Нюренберг, 1896–1964).

Біографія[ред.ред. код]

21 квітня 1887 — народження у м. Елісавеград (нині Кіровоград), Україна, в єврейській родині. Батьки — власники рибної лавки. Амшей — старший з 10 дітей

1905 — закінчення загальноосвітньої школи в Єлисаветграді, де малювання викладав учень Іллі Рєпіна Феодосій Козачинський

1905-11 — навчання в Одеському художньому училищі в класі професора Киріака Костанді

1911-13 перебування в Парижі, навчання в приватних художніх Академіях, робота художнім кореспондентом в російськомовній газеті «Паризький вісник». Протягом року спільне ательє з Марком Шагалом в фаланстере «Ля Рюш» (La ruche) в проїзді Данциг

1913 — повернення до Єлисаветграда, викладацька діяльність

1915 — переїзд до Одеси, виставкова діяльність з групою модерністів, згодом названих «одеськими парижанами». Організація «Товариства незалежних», перетворене в 1918 р. в «Товариство незалежних художників»

1915 — шлюб з балериною Поліною Мамічевою (1894–1978)

1918 — засновал художню студію «Вільна майстерня» та «Дитячу академію». Викладачі — художники, які навчалися у Франції (Амшей Нюренберг, Сигізмунд Олесевич, Сандро Фазіні, Теофіл Фраерман, Ісаак Малік). Серед учнів — Віктор Мідлер (згодом старший хранитель відділу новітньої російської живопису Третьяковській галереї), дружина Поліна Мамічева, Наум Соболь (театральний художник)

1919 — народний комісар мистецтв Одеси та глава Комітету з охорони пам'яток мистецтва та старовини

1919-20 — головний редактор першої Радянської газети в Єлисаветграді «Червона село»

1920 — переїзд до Москви, робота у «Вікнах РОСТА» разом з Володимиром Маяковським, Іваном Малютіним і Михайлом Черемних, виготовлення більше 200 плакатів

1921 — створення Нового суспільства живопису (НСЖ) разом з художниками Олександром Глускиним, Самуїлом Адліванкіним, Георгієм Ряжським, Михайлом Перуцьким та ін

1921-22 — відрядження в Узбекистан разом з Віктором Мідлером і Поліною Мамічевою для організації реставрації історичних і культурних пам'яток

1922-24 — професор історії західної живопису у ВХУТЕМАСу

1923 — народження дочки Ніни (згодом солістки Большого театру СРСР Ніни Неліної)

1923-25 — спільні виставки з колишніми членами групи «Бубновий валет» (1910-17) і написання декларації для їх нового товариства «Московські живописці» під головуванням Петра Кончаловського

1924-26 — перший художній оглядач газети «Правда»

1927-29 — направлений в Париж Наркомом освіти Анатолієм Луначарським в якості «культурного посла» для читання лекцій про радянське мистецтво і написання репортажів про французьке мистецтво для радянської преси. Участь у паризькому «Осінньому салоні» 1928 року

1930е — участь в організації Спілки художників, робота для музею Революції, творчі відрядження в колгоспи України і Північного Кавказу і на шахти Кузбасу

1941-43 — евакуація в Ташкент у зв'язку з війною. Робота в Узбецький спілці художників

1943 — повернення в Москву. Робота для музею Революції

1950е — вихід на пенсію. Продовження активної мальовничій і літературної діяльності, включаючи участь у виставках, написання мемуарів та публікації в газетах і журналах

10 січня 1979 — смерть у віці 91 року в Москві. Похован на Ваганьковському кладовищі.

Роботи в музеях[ред.ред. код]

Москва, Третяковська галерея — 67 робіт, у тому числі картини «Буржуазна сволота» (1929-30), «Вечеря» (1930), «Cоцдоговор» (1931)

Москва, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна — 45 робіт

Москва, Музей Маяковського — 14 робіт, в тому числі портрети Маяковського різних років

Москва, Державний музей мистецтв народів Сходу — 69 робіт, середньоазіатські роботи 1920х і 1940х років

Москва, Державний центральний музей сучасної історії Росії (колишній Музей Революції) — портрети Леніна, роботи революційної та антивоєнної тематики

Москва, Центральний музей Збройних Сил (колишній Музей Червоної Армії) — картина «Щаслива юність» (1936)

Київ, Національний художній музей України — 39 робіт

Кіровоград (Україна), Обласний художній музей — 102 роботи

Нукус (Узбекистан), Державний музей мистецтв імені І. В. Савицького — близько 60 робіт

Рамат-Ган (Ізраїль), Музей російського мистецтва ім. М. і М. Цетлін — близько 20 робіт

Міннеаполіс (США), Музей російського мистецтва (TMORA) — 15 робіт

Виставки[ред.ред. код]

1908, Одеса. Виставка Товариства південноросійських художників (ТПРХ)

1913, Єлисаветград. Перша Єлисаветградська художня виставка

1916, Одеса. Виставка Товариства незалежних

1918, Одеса. Виставка Товариства незалежних художників

1919, Одеса. Перша народна виставка

1920, Одеса. Виставка пам'яті Т.Шевченко

1922, Москва. Виставка Нового суспільства живопису (НІЖ)

1924, Москва. Виставка малюнків і акварелей спільно з Робертом Фальком та Олександром Шевченко в Державній Цвєтковський художній галереї

1927, Париж. Осінній салон

1929, Москва. Виставка «Вікна сатири РОСТу» у Третьяковській галереї

1932, Венеція. Бієнале

1939, Москва. Індустрія соціалізму

1945, Москва. Персональна виставка в Центральному будинку літераторів

1961, Москва. Персональна виставка в Московському спілці художників

1963, Одеса. Персональна виставка

1979 (посмертно), Москва. Персональна виставка в Московській спілці художників

1988, Москва. Виставка Нукусского музею в Музеї мистецтва народів сходу

2004, Москва. Виставка братів Амшея Нюренберга і Давида Девінова-Нюренберга в галереї «Ковчег»

2006, Рамат-Ган (Ізраїль). Виставка «Одеські парижани» в Музеї російського мистецтва ім. Цетлін

2009, Одеса. Персональна виставка графічних робіт у Всесвітньому клубі одеситів

2009, Кіровоград. Персональна виставка в обласному художньому музеї

2010, Київ. Виставка робіт Товариства Незалежних Художників з колекції Якова Перемена. Музей мистецтв імені Варвари та Богдана Ханенків

Книги[ред.ред. код]

В. Мідлер і А. Нюренберг (1922) Самарканд і Ташкент. Москва-Ташкент

А. Нюренберг (1924) Поль Сезанн. Москва, ВХУТЕМАС

А. Нюренберг (1969). Спогади, зустрічі, думки про мистецтво. Москва, Радянський художник

А. Нюренберг (2010) Одеса — Париж — Москва. Спогади художника. Підготовка тексту, вступна стаття і біографічна довідка Ольги Тангян. Заключна стаття Лесі Войскун. Москва, Мости культури-Гешарим

Членство в художніх об'єднаннях[ред.ред. код]

1910, Одеса. Товариство південноросійських художників (ТПРХ)

1915-18, Одеса. Суспільство незалежних

1918-19, Одеса. Товариство незалежних художників

1921-22, Москва. Нове суспільство живопису (НІЖ)

1926-27, Москва. Асоціація художників революційної Росії (АХРР)

1932-79, Москва. Московський обласний союз радянських художників (МОССХ), згодом перейменований в Московський союз радянських художників (МССХ), Московське відділення Спілки художників РРФСР (МОСХ РРФСР) і Московське відділення організації Спілки художників РРФСР (МОСХ)

Посилання[ред.ред. код]