Нюя

Нюя
Річка Нюя
Річка Нюя на мапі басейну Лени
60°26′03″ пн. ш. 109°57′50″ сх. д.
Витік	Приленське плато на південних схилах висоти 474 м
• координати	60°26′03″ пн. ш. 109°57′51″ сх. д.
• висота, м	450 м
Гирло	Лена (2420 км від гирла Лени), с. Нюя, Ленський улус
• координати	60°31′56″ пн. ш. 116°18′26″ сх. д.
• висота, м	150 м
Похил, м/км	0,38 м/км
Басейн	Лена → море Лаптєвих
Країни:	Росія  Республіка Саха (Якутія)
Регіон	Саха
Довжина	798 км
Площа басейну:	38100 км²
Середньорічний стік	114 м³/с (за 132 км від гирла) 125 м³/с (в гирлі)
Притоки:	Ulakhan-Murbayyd
Медіафайли у Вікісховищі

|оригінальна_назва=

Нюя (якут. Ньүүйэ өрүс) — річка в Східному Сибіру Росії, протікає по території Ленського улусу Республіки Саха (Якутія). Ліва притока річки Лени. Належить до водного басейну Лени → моря Лаптєвих.

Географія

Річка бере свій початок на заході Приленського плато, в східній частині Середньосибірського плоскогір'я, на висоті 450 м над рівнем моря (південні схили висоти 474 м), в південно-західній частині Республіки Саха. Русло знаходиться в межах Приленського плато. Напрям течії річки — в основному східний, в середній та нижні частині тече паралельно руслу річки Лени. Впадає у Лену із її лівого берега, за 2420 км від її гирла, на схід від села Нюя.

Довжина річки — 798 км, площа басейну — 38100 км². Середній похил становить — 0,38 м/км. Живлення в основному снігове. В середній та нижній течії річка сильно звивиста. Ширина Нюї біля гирла досягає 200 м, а глибина — 3 м. Судноплавна на відрізку в 146 км від гирла, вище притоки Бетинче. Сплавна.

Острови

Русло Нюї має значну кількість різноманітних островів, найбільші із них (від витоку до гирла): Талах-Ари, Чай-Ари.

Гідрологія

Спостереження за водним режимом річки Нюї проводилось протягом 57 років (1936–1994) на станції Курум (Турум), розташованої за 132 км від гирла, впадіння її у Лену. Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період — 113,61 м³/с, для водного басейну 32 600 км², що становить близько 86% від загальної площі басейну річки. За період спостереження встановлено, що річка розкривається в травні, замерзає в жовтні. У верхів'ї, іноді повністю промерзає. Максимальна повінь у травні-червні, з поступовим спадом інтенсивності до жовтня-листопада, межень з грудня до кінця березня. Мінімальний середньомісячний стік за весь період спостереження становив 7,4 м³/с (у березні), що становить менше 1,0% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у травні місяці, та становить — 760 м³/с і вказує на доволі високу амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 2,84 м³/с (у лютому 1969 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 1450 м³/с (у травні 1992 року).

Показники середньомісячної витрати води річки: Нюя
за 57 років спостереження 1936-1994 на станції: Курум (Турум) за 132 км від гирла, м³/с:

Джерело: Басейн річки Нюї — Станція: Курум (англ.)

Крім станції в поселені Турум, спостереження за водним режимом річки Нюї проводилось протягом неповних 15 років (1972, 1979–1992) на станції в селі Орто-Нахара, розташованої за 244 км від гирла. Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період — 98,98 м³/с, для водного басейну 23 200 км², що становить близько 61% від загальної площі басейну річки.

Спостереження за водним режимом річки Нюї проводилось також на станції Комакська, розташованої за 554 км від гирла, протягом 46 років (1948–1994). Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період — 46,24 м³/с, для водного басейну 11 700 км², що становить близько 31% від загальної площі басейну річки.

Притоки

Річка Нюя приймає понад шістдесят приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 12 шт (від витоку до гирла):

Назва притоки	Довжина, (км)	Площа водозбірного басейну, (км²)	Відстань від гирла Нюї, (км)	Витрата води, (м³/с)
ліві притоки
Типучикан	106	1 070	660
Хамаки	163	2 980	554
Сюльдюкээр	102	919	509
Чайанда	146	2 170	420
Олдоон	118	1 370	377
Хотохо	121	2 580	296
Улахан-Мурбайї	201	4 390	201
Оччугуй-Мурбайи	137	3 670	161
Бетинче	173	3 260	129
Утакаан	79		65
праві притоки
Балаковна	56		703
Боруок	67		596

Населенні пункти

Береги річки мало заселені. Іноді зустрічаються споруди для тимчасового проживання мисливців — зимники, нежилі поселення (н) та невеликі поселення, в яких в основному проживають робітники численних рудників, які розкинулися по берегах річки. Населенні пункти від витоку до гирла: Комакська, Оргул (н), Чаянда (н), Бес (н), Юктакен-Отеге (н), Саягас (н), Намський (н), Кюберген (н), Усук-Китил (н), Арилах (н), Орто-Нахара, Чамча, Нюя-Північна, Баганді-Кюсли (н), Турум (н), Беченча, Артик, Нюруктай (н), Комсомол, Нюя.

Див. також

• Найдовші річки Росії

Посилання

• Річка Нюя // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Річка Нюя / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
• Аркуш карти P-49-XXXIII,XXXIV Камакская. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1980 р. Видання 1987 р. (рос.)
• Аркуш карти P-49-XXXV,XXXVI Чайанда. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1980 р. Видання 1987 р. (рос.)
• Аркуш карти P-49-XXIX,XXX Кюберген. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1980 р. Видання 1987 р. (рос.)
• Аркуш карти P-50-XXV,XXVI Ленськ. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1980 р. Видання 1987 р. (рос.)
• Аркуш карти P-50-XXVII,XXVIII р. Дерба. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1980 р. Видання 1987 р. (рос.)
• Maps for the world / Карти всього світу (рос.)