Нємцов Борис Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нємцов Борис Юхимович
Нємцов Борис Юхимович

Росія Заступник Голови Уряду Російської Федерації
Час на посаді:
28 квітня — 28 серпня 1998 року
Президент   Борис Єльцин
Прем'єр-міністр   Сергій Кірієнко

Росія Перший Заступник Голови Уряду Російської Федерації
Час на посаді:
17 березня 1997 року — 28 квітня 1998 року
Президент Борис Єльцин

5-й міністр палива й енергетики Російської Федерації
Час на посаді:
24 квітня — 20 листопада 1997 року
Президент Борис Єльцин
Прем'єр-міністр   Віктор Черномирдін

1-й губернатор Нижньогородської області (Росія)
Час на посаді:
1991 — 1997 роки
Президент Борис Єльцин
Попередник  —
Наступник Іван Скляров

Народився 9 жовтня 1959(1959-10-09)
СРСР Сочі, РРФСР, СРСР
Помер 27 лютого 2015(2015-02-27) (55 років)
Росія Москва, РФ
Громадянство Росія Росія
Національність Єврей
Політична партія «Солідарність»
Дружина Раїса Нємцова
Діти Жанна, Антон, Діна, Софія
Релігія Російська православна церква
Нагороди
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
Медаль За зміцнення бойової співдружності (Міноборони Росії)
Орден Свободи
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден святого благовірного князя Данила Московського I ступеня

Бори́с Юхи́мович Нємцо́в (рос. Борис Ефимович Немцов, 9 жовтня 1959, Сочі, РРФСР, СРСР — 27 лютого 2015, Москва, РФ[1]) — російський політик і державний діяч. Колишній заступник прем'єр-міністра Російської Федерації. Співголова політичної партії «РПР-ПАРНАС»ru[2], до 2008 року був одним з координаторів російської опозиційної політичної партії «Союз правих сил». Один з лідерів російського Об'єднаного демократичного руху «Солідарність»ru. Знаходився в опозиції до політики уряду Володимира Путіна.

Вбитий[⇨] неподалік Кремля, на Василівському Спускуru, чотирма пострілами у спину[3][4][5][6] о 23:40 (MSK) 27 лютого 2015 року.

Відзначають[7][8], що Нємцова вбили через лічені години після його слів: «життя Надії Савченко дорожче, ніж якийсь Путін»[9][10].

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився 9 жовтня 1959 в Сочі (РРФСР) у родині Юхима Давидовича Нємцова(1928—1988)[11] та Діни Яківни Ейдман (26 березня 1928). Його бабуся по батьковій лінії Анна Борисівна Нємцова(1899—1980)[12] хрестила Бориса потаємно від матері, чим викликала її велике невдоволення[13].

Закінчив Борис Нємцов школу із золотою медаллю, навчався на радіофізичному факультеті Горьківського державного університетуru. Після закінчення університету в 1981 р. працював в Горьківському науково-дослідному радіофізичному інститутіru АН СРСР (НІРФІ), став науковим співробітником, пізніше старшим науковим співробітником, кандидатом фізико-математичних наук. Після аварії на ЧАЕС брав участь в акціях протесту проти побудови атомної електростанції в Горькому.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

У 1990 брав участь в створенні об'єднання «Кандидати за демократію». В тому ж році був обраний до Верховної Ради РРФСР. В 1991 р. був довіреною особою Бориса Єльцина в Нижньогородській області під час виборів президента Росії. Під час серпневого путчу 1991 р. брав участь в обороні Білого Дому уряду Росії. 27 серпня 1991 р. був призначений головою державної адміністрації Нижньогородської області та став наймолодшим політиком на такій посаді.

У грудні 1991 виступив з критикою економічної політики Єгора Гайдара, запросив Григорія Явлінського для запровадження економічної реформи в його області.

У 1993 обраний в Раду Федерації Федеральних Зборів РФ.

17 грудня 1995 обраний губернатором Нижньогородської області.

У березні 1997 стає першим прем'єр-міністром РФ відповідальним за соціальний блок. В цей час також був міністром палива і енергетики країни, очолив колегію представників держави в компанії Газпром.

У 1998 в ранзі віце-прем'єра відповідав за фінансово-економічний блок.

У тому ж році створює рух «Росія молода», яке в 1999 увійшло до «Союзу правих сил». В тому ж році був обраний до Державної Думи Росії, але пізніше пішов на державну службу — був призначений представником президента в Приволзькому федеральному окрузі. В травні 2001 р була створена партія «Союз правих сил», де Нємцов був обраний головою політради. У зв'язку з поганими результатами у виборах 2004 р. пішов у відставку з цієї посади. З того часу працював в приватних комерційних структурах.

У 2010 — співголова Партії народної свободи (ПАРНАС).

Позиція щодо України[ред.ред. код]

Марш Миру в Москві, 15 березня 2014

У 2004 підтримав Помаранчеву революції в Україні, пізніше був призначений позаштатним радником президента України Віктора Ющенка. Висловлював бажання поширити демократичні досягнення в Україні на Росію і закликав чинити ідеологічний тиск на Кремль. Увійшов в коаліцію з іншими опозиційними партіями Росії до «Комітету 2008: Вільний вибір».

У 2013 році підтримав Євромайдан. Під час Майдану йому було заборонено в'їзд до України[14].

У 2014 році засудив анексію Криму Росією[15].

Про можливість революції в Росії[ред.ред. код]

В одному з своїх інтерв'ю в серпні 2011, він сказав:

Є три можливих сценарії революції в Росії. І по ступені ймовірності вони розподіляються наступним чином.
На першому місці - націоналістичний сценарій. Це буде революція з погромами інородців.
На другому місці - сценарій соціалістичний чи комуністичний. Це буде революція, викликана невдоволенням народу падінням рівня життя, відсутністю соціальної мобільності, зростанням корупції і злодійства, соціального розшарування, ненавистю до олігархів.
І нарешті, на третьому місці за ступенем ймовірності - ліберальна революція, викликана відсутністю свободи і демократії.
У будь-якому випадку революція - це кров. Стовідсоткову відповідальність за революційний сценарій несе Путін, оскільки зубами і кігтями чіпляється за владу і проводить політику крадіжки і шахрайства.[16]

Вбивство[ред.ред. код]

Site of the murder of Boris Nemtsov 4641.jpg

27 лютого 2015 близько 23 години 40 хвилин вбитий невідомими чотирма пострілами у грудь, голову і серце[3][4][5][6] [17] — на Великому Москворецькому мосту біля Кремля.

Вбивство сталося за день до запланованого на перше березня у Москві опозиційного маршу «Весна».[18] Передостаннє інтерв'ю, дане Борисом Нємцовим 10 лютого 2015 російському часопису «Собеседник», отримало назву: «Боюся того, що Путін мене вб'є»[19].

Нємцова вбили також напередодні оприлюдення ним доповіді «Путін і війна», в якій він з документами в руках збирався доказати участь російської армії у війні на Донбасі і причетність персонально Путіна до цього[20]. Голова Комітету Європарламенту із закордонних справ Елмар Брок заявив:

Ситема Путіна несе відповідальність за вбивство Нємцова. Бориса Нємцова вбили через його намір опублікувати докази присутності російських військ на Донбасі».[21][22]

Похований 3 березня на Троєкурівському кладовищі у Москві [23].

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Российские информагентства сообщили об убийстве Бориса Немцова(рос.)
  2. РПР-ПАРНАС — рос. Республиканская партия России — Партия народной свободы
  3. а б МВД России: Немцов погиб в результате четырёх выстрелов в спину // 28 февраля 2015 00:34
  4. а б Памфилова: Убийство Немцова – выстрел в спину России // 28 февраля 2015 03:54
  5. а б Выстрел в спину российской оппозиции: факты и версии убийства Бориса Немцова (фото) // 28 февраля 2015 06:47
  6. а б Горбачев: убийство Немцова – попытка дестабилизировать Россию // 28 февраля 2015 09:41
  7. http://sobesednik.ru/politika/20150228-gozman-o-nemcove-posle-slov-putina-strelba-byla-neizbezhna
  8. http://sobesednik.ru/politika/20150228-advokat-nemcova-soobshchil-kto-ubil-politika
  9. https://www.youtube.com/watch?v=IwsS5rbv69Q
  10. http://censor.net.ua/video_news/326627; http://sobesednik.ru/politika/20150228-pered-ubiystvom-nemcov-govoril-o-pominkah-i-brosil-vyzov-put
  11. Надгробный памятник Ефима Давыдовича Немцова (1928—1988) (Востряковское еврейское кладбище). Здесь же захоронены дед и бабушка Б. Е. Немцова — Давид Израилевич (1883—1962) и Анна Борисовна Немцовы.
  12. Надгробный памятник Анны Борисовны Немцовой (Востряковское еврейское кладбище)
  13. «В Нью-Йорке с Виктором Топаллером». Архів оригіналу за 2012-02-12. 
  14. Борис Немцов о своем выдворении с Украины: «Вы думаете, я мазохист»?
  15. Немцов назвал 10 причин вернуть Крым Украине
  16. див.:Б.Соколов. Кремлевские мотивы. — Грани.ру, 2.03.2015
  17. «Борис Немцов убит в центре Москвы четырьмя выстрелами в грудь» ((рос.)). Росбалт. 28 лютого 2015 00:40 MSK. Архів оригіналу за 28 лютого 2015. Процитовано 28 лютого 2015. 
  18. У Москві вбили опозиційного політика Бориса Нємцова espreso.tv, 27 лютого 2015 23:47
  19. Борис Немцов: Боюсь того, что Путин меня убьет
    <…> Сейчас я живу в Москве, а мамочка в Нижнем Новгороде, одна, но поживает она отлично. У нее седых волос меньше, чем у меня, у нее нет склероза, она в абсолютно здравом уме и ясной памяти. Обсуждаем с ней успехи моих детей и ее внуков. О политике с мамочкой тоже поговорить очень любим. Она категорически против того, что происходит на Украине, считает, что это катастрофа и полный кошмар. Но больше Украины ее волнует Путин. Всякий раз, как я ей звоню, она причитает: «Когда ты прекратишь ругать Путина? Он тебя убьет!» И это на полном серьезе. <…>
    — Интересно. А вы после таких вот разговоров с мамой стали опасаться, что Путин может вас в ближайшее время убить лично или через посредников?
    — Вы знаете, да… Немного. Не так сильно, как мама, но все же… Но все же я не так сильно его боюсь. Если бы я боялся очень сильно, то вряд ли возглавлял бы оппозиционную партию, вряд ли бы занимался тем, чем занимаюсь. <…>
  20. УНІАН: Немцов хотел опубликовать доклад о Донбассе "Путин и война" - двоюродный брат политика
  21. Brok: Das System Putin ist verantwortlich für den Mord an Boris Nemzow. — «Westfalen-Blatt», 01.03.2015(нім.)
  22. Українська правда: Нємцова вбили через доповідь про російські війська на Донбасі - Брок, 1 березня 2015
  23. У Москві поховали Бориса Нємцова
  24. Указ Президента РФ от 10 марта 1995 г. № 260 «О награждении медалью ордена „За заслуги перед Отечеством“ II степени»(рос.)
  25. Указ Президента України від 2 березня 2015 року № 118/2015 «Про нагородження Б.Нємцова орденом Свободи»
  26. Петро Порошенко нагородив Бориса Нємцова орденом Свободи // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 03.03.2015
  27. Указ Президента України від 19 серпня 2006 року № 698/2006 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав з нагоди 15-ї річниці незалежності України»

Посилання[ред.ред. код]


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.