Ніагарський водоспад

Водоспад «Підкова», або «Канадський водоспад»,
один із трьох водоспадів Ніагари

Вигляд із пташинного лету на Ніагарський водоспад (Американський водоспад зліва)

Ніага́рський водоспа́д (англ. Niagara Falls) — комплекс водоспадів на річці Ніагара, що відокремлює американський штат Нью-Йорк від канадської провінції Онтаріо. Ніагарські водоспади — це водоспад «Підкова» (англ. Horseshoe Falls), іноді ще званий Канадським водоспадом (англ. Canadian Falls), Американський водоспад (англ. American Falls) і водоспад «Фата» (англ. Bridal Veil Falls). Хоча перепад висот водоспадів порівняно невеликий, водоспади дуже широкі, і за об'ємом води, що проходить через нього, Ніагарський водоспад — найпотужніший у Північній Америці.

Максимальна висота Ніагарського водостаду — 53 м, максимальна ширина — 790 м. (водоспад «Підкова»).

Водоспад був уперше відкритий європейцям місіонером і мандрівником Луї Хеннепіном в 1677 році.

Утворення водоспаду

Початок існування водоспаду відносять до заледеніння Вісконсина, що закінчилось близько 10 000 років тому. Північноамериканські Великі озера і річка Ніагара — це результат існування останнього континентального льодовикового щита — величезного льодовика, що сповзав з території східної Канади. Льодовик рухався подібно до бульдозера: перемелюючи каміння і ґрунт, зрушуючи їх з місця, заглиблюючи русла річок і створюючи озера. У певних місцях відкладалися уламки порід (донна морена), примушуючи річки створювати нові русла. Геологи висловлюють припущення, що існує стара долина, похована під льодовиковими наносами приблизно в районі Велландського каналу (англ. Welland Canal).

Після того як крига скресла, дренажна канава з боку Великих озер перетворилася в сучасну річку Ніагара, яка не могла більше текти старою долиною, а утворила нове русло в докорінно зміненому ландшафті. Згодом річка Ніагара вирізала глибоку ущелину уздовж Ніагарського ескарпу, утворивши з північного берега обрив, викликаний ерозією гірських порід між озерами Ері та Онтаріо: річка розмивала старі морські скелі, геологічний вік яких був старший навіть за льодовик. Три великі формації гірських порід були розмиті вщент в ущелині, утвореній річкою Ніагарою.

Коли знову утворене русло Ніагари зіштовхнулось з тривкими до ерозії доломітовими породами, цей шар став еродувати набагато повільніше ніж м'які сланцеві й піскуваті породи, що лежали на нижчому рівні. За даними аерофотознімання чітко встановлюється геологічна формація Локпорт (Lockport Formation) середньо-силурійского періода, яка лежить вверх за течією водоспаду і складає приблизно третину верхньої частини стіни ущелини. Вона представлена дуже щільними, міцними вапняками і доломітами. Безпосередньо під ними дві третини відкосу займають породи формації Рочестер (Rochester Formation) раннього силурійського періоду, — більш слабкі, м'якіші і крихкі. Вони здебільшого представлені чергуванням глиняного сланцю з тонкими пластами вапняку, що містить численні скам'янілості. Оскільки цей шар еродується значно легше, водний потік підрізує тверді пласти й утворює водоспад.

Див. також

• 12382 Ніагара-Фоллс — астероїд, названий на честь водоспаду.

Посилання

• Niagara Falls — History of Power Historical and engineering data on the U.S. and Canadian power stations
• Geology of Niagara Falls
• Panorama Niagara Falls Panorama found at Queen's Park, Toronto.
• Niagara Falls Guidebooks from the 19th Century Digitally-recreated 19th century guidebooks
• Historic Niagara Digital Collections
• US Army Corps of Engineers The US Army Corps of Engineers completely blocked the flow of water over the American Falls in 1969.

Це незавершена стаття з географії Сполучених Штатів Америки. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.