Ніжинський Вацлав Хомич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ніжи́нський Ва́цлав Томович, (пол. Wacław Niżyński), (*12 березня 1889, Київ — †11 квітня 1950, Лондон) — артист балету, балетмейстер.

Біографія[ред.ред. код]

Фігури Вацлава та Броніслави Ніжинських, скульптор Г. Єршов встановлено у Великому театрі у Варшаві

Народився в родині польських мандрівних танцівників. Батьки — Томаш (Хома) і Елеонора Ніжинські — були випускниками Варшавської балетної школи й у молодості виступали у Варшавській опері. Балетмейстер Хома Ніжинський разом з Марком Кропивницьким в опері «Катерина» блискуче поставив український танець «Козак», який органічно вплітався в дію спектаклю завдяки оранжувальній обробці народної основи.[1]

Навчався в Петербурзькому театральному училищі.

Від 1913 — жив у Західній Європі: провідний танцюрист і балетмейстер «Російських сезонів» у Парижі й Лондоні, балетної трупи Сергія Дягілєва, власної трупи в Лондоні.

Критики називали Вацлава Ніжинського «восьмим чудом світу», найвище оцінюючи його талант танцівника.

Його партнершами були Матільда Кшесінська й Анна Павлова.

«Він спростував всі закони рівноваги й перевернув їх з ніг на голову, він нагадує намальовану на стелі людську постать, він легко почуває себе в повітряному просторі…» — писав про Ніжинського французький сюрреаліст Жан Кокто.

Найвидатніші балети з участю Вацлава Ніжинського: «Весна священна» та «Полудень одного фавна».

Молодшою сестрою Вацлава була Броніслава Ніжинська — теж танцівниця та хореограф, що брала участь в Російських сезонах Дягілева.[2]

Вацлаву та Броніславі Ніжинським — видатним польским танцюристам присвячена скульптурна композиція створена Геннадієм Єршовим у 2011 році, в 100 річницю заснування Російського балету Сергія Дягілєва. Бронзові постаті в ролі фавна та німфи встановлено у Великому Театрі у Варшаві.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Балабко О. В. Мальви у Вічному місті: Стежками українців у світах: Есеї, нариси, зарисовки. — К.: Фенікс, 2006. — 348 с
  • Балабко О. В. «Київ, Іринінська, Лифарям…». Повість за листами митця — Чернівці: Букрек, 2011. — 236 с.: іл.