Нікель
Зміст |
Загальна характеристика[ред.]
Нікол[1] (рос. никель, англ. nickel, нім. Nickel n) — хімічний елемент, відомий з глибокої старовини. Його сріблясто-білий метал — нікель. Виділений шведським хіміком А.Кронштедтом в 1751 р. Символ Ni, атомний номер 28; атомна маса 58,70. Густина 8,9; температура плавлення 1455 °C; температура кипіння 2900 °C. Утворює тверді розчини з Fe, Со, Mn, Cu, Pt, Au, Pd, Cr та ін. Кларк в земній корі 5,8•10-3 %. В природі існує у вигляді різних оксидів, сульфідів, силікатів і належить до стратегічних корисних копалин.
Відомо понад 100 мінералів Н., гол. з яких: мілерит, полідиміт, пентландит, ваесит, нікелін, вілемсеїт, непуїт, анаберґіт. Пластичний і ковкий. Тривкий щодо дії кисню повітря. Його важливість пояснюється різноманітними унікальними властивостями металу: добавка нікелю в сплави збільшує їх міцність, зносостійкість, корозійну стійкість, підвищує тепло- і електропровідність, поліпшує магнітні і каталітичні властивості. Завдяки високій хімічній, термічній і механічній стійкості застосовується в металургії (80 % загальної кількості) для виготовлення нержавіючої сталі, в реактивній авіації, ракетобудуванні, атомній, радіоелектронній, енергетичній, хімічній і харчовій промисловості. Переважна частина Н. використовується для отримання легованих сталей і сплавів (з Fe, Cr, Cu і т. д.). Застосовують також для захисних прикриттів, лужних акумуляторів тощо. Н. отримують з нікелевих, мідно-нікелевих, кобальт-нікелевих руд.
Історія[ред.]
Виділений шведським хіміком А.Кронштедтом у 1751 р.
Походження назви[ред.]
Назва походить від імені злого карлика Нікеля, який підсовував гірнякам Саксонії замість якісної мідної руди схожу на неї речовину, але з якої не можна було виготувати ні міді, ні взагалі хоч якогось металу. Зіпсований метал шахтарі називали «купфернікель», тобто нікелева мідь, що використовувалось як лайливе слово, ніби як «чортова мідь».[джерело не вказано 150 днів]
Така руда дійсно була «купфернікель» — мідно-нікелева, бо в природі нікель зустрічається лише в руді і лише у поєднанні з іншими металами, наприклад, з миш'яком. Виплавка з такої руди була небезпечна для життя.
На ім'я гнома-хулігана Кронстед назвав відкритий ним елемент. «Купфернікель — руда, котра містить найбільшу кількість цього металу», — писав відкривач.[джерело не вказано 150 днів]
Поширення[ред.]
Зустрічається у вулканічних породах і як вільний метал, іноді в осколках залізонікелевих метеоритів. Є компонентою Земного ядра, яке складається, переважно із заліза з домішками нікелю.
Кларк в земній корі 5,8•10-3 %. В природі існує у вигляді різних оксидів, сульфідів, силікатів і належить до стратегічних корисних копалин.
Відомо понад 100 мінералів Н., гол. з яких: мілерит, полідиміт, пентландит, ваесит, нікелін, уілемсеїт, непуїт, анаберґіт.
Фізичні властивості[ред.]
Має високу температуру плавлення, низькі електро- і теплопровідність, може намагнічуватися.
Хімічні властивості[ред.]
Тривкий щодо дії кисню повітря.
Отримання[ред.]
Ni. отримують з нікелевих, мідно-нікелевих, кобальт-нікелевих руд.
Для отримання нікелю-сирцю його відділяють від міді за допомогою Na2S- з утворенням розчинного подвійного NaCuS2. Осад, що залишився (сульфід нікелю) прожарюють з утворенням оксиду нікелю. Далі, нікель з оксиду відновлюють коксом. Для отримання чистого нікелю (99,9 %) його рафінують електролізом. Для отримання чистішого як 99,9 % нікелю використовують Монд-процес, названий за іменем Людвіга Монда (німецько-англійського хіміка) який відкрив карбоніл нікелю у 1890 році. Суть процесу в тому, що порошок нікелю-сирцю при 80 °C та атмосфері моноксиду вуглецю утворює газоподібний Ni(CO)4 і який при 180 °C розкладається. При цьому утворюється дуже чистий нікель.
- Ni(тв) + 4CO(г) ⇆ Ni(CO)4(г)
Застосування[ред.]
Не тьмяніє, тому використовується в сплавах (зокрема з низьким температурним коефіцієнтом лінійного розширення — інвар, ковар та ін.), гальванопокриттях і для карбування монет. Застосовують також для захисних прикриттів, лужних акумуляторів тощо.
Біологічна роль[ред.]
Дивись також[ред.]
Посилання[ред.]
- ↑ Елементи хімічні та речовини прості. Терміни та визначення. Основні поняття. Умовні позначення. — Київ: Держстандарт України, 1994. — 17 с.
Література[ред.]
- Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет - Донецьк:"Вебер", 2008. – 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
- И. Д. Резник, Г. П. Ермаков, Я. М. Шнеерсон. Все о металлургии нікеля.
- Нікелювання металів і пластиків
- Нікель на Webelements
- Никель в Популярной библиотеке хімічних елементів
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Нікель в месторождениях
- Данні про елемент нікель