Ніклас Луман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ніклас Луман
нім. Niklas Luhmann
Luhmann.png
Народився 8 грудня 1927(1927-12-08)
Люнебург, Німеччина
Помер 6 листопада 1998(1998-11-06) (70 років)
Ерлінгхаузен, Німеччина
Громадянство Німеччина Німеччина
Галузь наукових інтересів соціологія
Заклад Білефельдський університет
Alma mater Фрайбурзький університет
Науковий керівник Толкотт Парсонс

Ніклас Луман (19271998) — німецький соціолог.

Поділяв наукові погляди нейробіологів Франциска Варели і Умберто Матурани на природу живих і соціальних систем, в своїх роботах застосовував біологічну концепцію «аутопоезиса» (autopoiesis).

Концепція суспільства Лумана[ред.ред. код]

Суспільство, як всеосяжна соціальна система, конституюється розрізненням себе від навколишнього світу, до якого відносяться системи свідомості (індивіди), система мозку і фізичні системи. Відмежувавши себе від навколишнього світу, суспільство здатне оперувати у замкнутий спосіб і, оскільки, єдиною достовірно-соціальною операцією виступає комунікація, то оперативна замкнутість виражається в тому, що одна комунікація під'єднується до іншої комунікації. Сенс є медіум, за допомогою якого відбувається таке під'єднання. Проте, саме суспільство неоднорідне і диференціюється на ряд підсистем, таких як: функціональні підсистеми (масмедіа, політика, наука та інше), системи інтеракцій лицем-до-лиця, а також системи організацій. Кожна функціональна підсистема відособляється через кодування комунікацій: через так-редакції і ні-редакції, закладені в сенсі. Так, кожна функціональна підсистема прагне включити комунікації, специфічні тільки для себе, але, одночасно з цим, виключити комунікації іншого роду. Наука, наприклад, існує завдяки коду істина/брехня, тому в ній будь-яке дійсне твердження може під'єднуватися виключно до іншого дійсного твердження. Комунікація сама по собі є триєдністю інформації, повідомлення і розуміння (усвідомлення розрізнення між інформацією і повідомленням). Н. Луман пропонує радикальне переосмислення базових пізнавальних засад на які традиційно спиралася соціологія від класичного періоду власного розвитку. Теоретик вважає недоцільним будувати теорію навколо "дій" людей і навколо проблеми соціального суб'єкта, оскільки суспільство - це, насамперед, система комунікацій. Причому, комунікації є зовнішніми по відношенню до системи свідомості, а тому не можуть бути зведеними до її виявів. Процес комунікації є процесом смислотворення, який реалізує себе в "актуальному тепер" (принцип запозичений із феноменології) й водночас окреслює потенційні варіанти розгортання [1]. Роблячи виразний акцент на комунікацію як базову операцію соціальної системи, Н. Луман обмежує раціональність статусом "фактору". Ідеї Н. Лумана, окрім іншого, підготували ґрунт для переосмислення класичної концепції раціональності[2]. Він також із застерженням ставиться до виявлення причинно-наслідкових зв'язків, оперуючи поняттям "подвійної контингенції" - де наслідок ситуативно формується в залежності від реалізації комунікації - тобто, це не передбачає наперед заданої траекторії.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дейнека А. Проблематика смислу та смислотворення в соціологічних теоріях Н. Лумана та Е. Гіденса/ Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Секція: "Соціологія", 2013. - №4. - С. 69-74
  2. Шелухін В. Раціональність у добу пізнього Модерну: до розвитку методологічної основи розуміння онтології множинності/ Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Секція: "Соціологія", 2013. - №4. - С. 75-79

Література[ред.ред. код]

Луман Н. Поняття цілі і системна раціональність: щодо функції цілей у соціальних системах / Ніклас Луман [пер. з нім.М. Бойченко, В.Кебуладзе]. – К.: Дух і літера, 2011. – 336 с.



Соціологія Це незавершена стаття з соціології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.