Ніколас Берхем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ніколас Берхем
нід. Nicolaes Pietersz Berchem the Elder
Nicolaes Berchem - Portrait.jpg
портрет Ніколаса Берхема, офорт
Ім'я при народженні Nicolaes Pietersz Berchem
Дата народження 1 жовтня 1620(1620-10-01)
Місце народження Харлем
Дата смерті 18 лютого 1683(1683-02-18) (62 роки)
Місце смерті Амстердам
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Жанр побутовий жанр, пейзаж, жанрова і міфологічна композиція
Навчання у Яна ван Гойена, Николаса Муйарта, Яна Баптиста Веникса
Напрямок реалізм, голландське бароко(?)
Роки творчості 1649 - 1680
Твори побутовий жанр, пейзаж, жанрова і міфологічна композиція


Ніколас Берхем — ( нід. Nicolaes (Claesz.) Pieterszoon (Pietersz) Berchem the Elder; *1 жовтня 1620 — †18 лютого 1683) — голландський художник. Автор пасторальних пейзажів, картин на міфологічні й алегоричні теми, портретів.

Життєпис. Ранні роки.[ред.ред. код]

Походить з родини художника, його батько - Пітер Клас, відомий майстер натюрмортів. Первісну художню освіту отримав від батька. Є відомості, що і сам робив натюрморти. Але останні або не збережені, або приписані іншим майстрам.

Молодий художник не пішов батьківським шляхом, а почав робити спроби у різних жанрах. Цьму сприяли і контакти з іншими художниками, і низка вчителів, в майстернях яких він навчався і співпрацював. Серед них -

  • Ян ван Гойен
  • Питер де Греббер
  • Ян Вилс
  • Николас Муйарт
  • Ян Баптист Веникс.

Дані про першу подорож до Італії суперечливі. Але достеменно, що він бачив картини італійських майстрів у Голландії і вивчав їх. Авторитет італійських майстрів в країні був досить високим, а низка нідерландских майстрів відвідала Італію і роками працювала там. Художня спільнота Голландії добре знала про мистецькі тенденції і художні досягненя італійських митців і від подорожніх, і від повернувшихся колег. Не був осторонь і Ніколас Пітерс, що обрав псевдонім Берхем.

Статус майстра[ред.ред. код]

З 1642 року Берхем ( реєстрований як Клас Пітерсен) — став членом харлемської художньої гільдії св. Луки. Відтепер у нього з'явилися перші учні. Берхем звертається до створеня офортів, що набули значного поширення в мистецтві Голландії 17 століття разом з олійним живописом. Офорти Берхема продавали видавці-друкарі в містах Харлем та Амстердам, що сприяло популяризації художника. В серії офортів з зображеннями худоби ( 1644 ) був відчутним вплив творів Николаса Муйарта. У 1645 році художник перейшов у голландську реформистську церкву. Свідком в церемонії переходу був Ян Вилс, з яким він підтримував дружні стосунки.

Італійські впливи[ред.ред. код]

Малюнок Берхема. Руїни Колізею. Державний музей (Амстердам).

Достеменних свідоцтв про подорож до Італії у 1640-ві роки не збережено, але є його малюнки з італійськими замальовками. За припущеннями, він подорожував з художником Яном Вениксом. В творчому діапазоні майстра з'явились теплі кольори і пейзажі з міфологічними персонажами. Художник не дотримується єдиної стилістики і працює як в стилі голландського реалізму, так і в стилістиці утрехтських караваджистів з елементами римського бароко. Художник створює ідиллічні пейзажі, наближені як до національної традиції ( « Лід на каналі біля фортечних мурів», 1647,Музей Франса Галса ), так і до інтернаціональних пасторальних пейзажів з італійськими краєвидами.

Родина[ред.ред. код]

По поверненні з Італії НІколас Берхем у 1646 бере з Катариною Клас де Грот, вихованкою Яна Вилса. В родині було четверо дітей, дві дочки і два сини. Один з синів теж стане художником ( Ніколас Берхем молодший ).

Нові подорожі[ред.ред. код]

Близько 1650 року Берхем разом з Якобом ван Рейсдалем створив подорож у Вестфалію ( Німеччина ). Ймовірно, після неї, він наново відвідав Італію. Разом з художником Яном Ботом обидва стануть відомими представниками італьянізованого напрямку в голландському пейзажному живопису 17 століття.

Праця в Харлемі і Амстердамі[ред.ред. код]

Після Італії художник в 1656 році придбав власний будинок з садом в Харлемі. Він стає деканом харлемської гільдії. За його пропозицією в гільдії закладена нова традиція: кожний з майстрів, що покидав місто і оселявся у іншому, передавав у дарунок один свій твір. Берхем, що відбував в Амстердам,одним з перших передав у дарунок свою картину. В Амстердамі Ніколас Берхем працював як гравер з картографом Николасом Висшером над новим географічним атласом.

Перший період праці в Амстердамі тривав десять років. Берхем повернувся до Харлему, але через сім років наново виїхав до Амстердаму, тепер вже назавжди.

Берхем помер у 1683 році, поховання відбулося в амстердамській церкві Вестеркерк.

Графічні твори Ніколаса Берхема[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Вибрані твори[ред.ред. код]

«Лід на каналі біля фортечних мурів», 1647 рік, Музей Франса Галса
«Шляхетна пані з лютнею», приватна колекція
  • «Яків у джерела»
  • «Пейзаж з худобою»
  • «Пейзаж з Лаваном та Рахиллю»
  • «Полювання на кабана»
  • «Селянка доїть козу»
  • «Пророк»
  • «Зима»
  • «Лід на каналі біля фортечних мурів», 1647, Музей Франса Галса
  • «Схід сонця»
  • «Пейзаж з великими деревами»
  • «Перехід через річку»
  • «Благовістя пастухам»
  • «Викрадення Зевсом Європи»
  • «Відпочинок Святої родини на шляху до Єгипту»
  • «Зупинка мисливців на березі річки»
  • «Шлях»
  • «Череда біля скелі»
  • «Виховання Зевса», 1648, Мауріцхейс, Гаага
  • «Полювання з соколами», 1650, Берлін
  • «Апостоли Павло і Варнава у Лістрі», 1650
  • «Італійський пейзаж з подорожніми», 1654, приватна колекція
  • «Галантна сцена», 1655, Хартфорт, Коннектикут
  • «Італійський краєвид з гірським плато», 1655, Віндзорський замок, Королівська колекція
  • «Зевс і німфа Каллісто», 1656, прив. збірка.
  • «Італійський краєвид з мостом», Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Скелястий пейзаж і античні руїни», 1657, Стара Пінакотека, Мюнхен
  • «Череда біля руїн римського акведуку»
  • «Брод біля римських руїн», 1658, Центральний музей, Утрехт
  • «Порт південної країни», 1659, Колекція Уоллес, Лондон
  • «Пейзаж з руїнами ввечері», 1663, приватна колекція
  • «Пастухи біля римських руїн», Мауріцхейс, Гаага
  • «Батальна сцена, напад на подорожніх», 1670, Мауріцхейс, Гаага
  • «Два коня», Копенгаген
  • «Алегорія Літа», Гаага
  • «Пейзаж з пастухами і вівцями», Музей Бойманс ван Бенінген, Роттердам
  • «Голова купецького каравану і маври в порту», Дрезденська картинна галерея

У повісті «Художник» Тарас Шевченко згадував Бергема серед тих майстрів, які зазнали великих злиднів у їм сучасному суспільстві.

Джерела[ред.ред. код]

  • Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — К.: Головна редакція УРЕ, 1978.
  • Hermann Hagels, Die Gemälde der niederländischen Maler Jacob van Ruisdael und Nicolaas van Berchem vom Schloß Bentheim im Verhältnis zur Natur des Bentheimer Landes, in: Jahrbuch des Heimatvereins der Grafschaft Bentheim 1968 (= Das Bentheimer Land Bd. 62), Nordhorn 1967, S. 41-52, besonders S. 50.
  • W. A. P. Hoeben: Art. Berchem, Nicolaes (Claes Pietersz.) In: Saur´s Allgemeines Künstlerlexikon. Die Bildenden Künstler aller Zeiten und Völker Bd. 9, München/Leipzig, 1994, S. 237-238 (mit Werkverzeichnis).
  • Cornelis Hofstede de Groot: Beschreibendes und kritisches Verzeichnis der Werke der hervorragendsten holländischen Maler des XVII. Jahrhunderts. Bd. IX, Esslingen a.N./Paris, 1926, S. 52.
  • Arnold Houbraken: De Groote Schouburgh der Nederlantsche Kunstschilders en Schilderessen. Bd. II, Amsterdam 1719 (wortgetreuer Nachdruck Maastricht 1944), S. 86-90.
  • Johannes Immerzeel jr., De Levens en Werken der Hollandsche en Vlaamsche kunstschilders, beeldhouwers, graveurs en bouwmeesters, van het begin der vijftiende eeuw tot heden. Bd. I, Amsterdam 1842, S. 41-42.
  • Rolf Dieter Kamp, Jacob van Ruisdael: Nicolaes Berchem und Schloß Bentheim. Ein kunsthistorischer Beitrag über zwei holländische Landschaftsmaler des 17. Jahrhunderts. In: JbHVGB 1968 (= Das Bentheimer Land Bd. 62), Nordhorn 1967, 53-56, S. 56.
  • Zeno Kolks: Niederländische Maler und Zeichner sehen die Grafschaft Bentheim vom 17.-20. Jh. (I), In: BentJb 1995 (= Das Bentheimer Land Bd. 133), Bad Bentheim 1994, S. 49-53.
  • Zeno Kolks: Art. Berchem, Nicolaes. In: Emsländische Geschichte Bd. 7. Hrsg. von der Studiengesellschaft für Emsländische Regionalgeschichte, Dohren, 1998, S. 125-128.
  • Lexikon der Kunst, Architektur, Bildende Kunst, Angewandte Kunst, Industrieformgestaltung, Kunsttheorie. Bd. 1, Leipzig, 1987, S. 483.
  • E Schaar: Studien zu Nicolaes Berchem. Köln, 1958
  • Ilse von Sick: Nicolaes Berchem. Ein Vorläufer des Rokoko. Berlin, 1930.
  • Ausstellungskatalog: Nicolaes Berchem im Licht Italiens. Belser Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-7630-2487-2

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]