Ніколаус Отто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ніколаус Отто

Нікола́ус Отто (нім. Nicolaus August Otto; 10 червня 1832, Хольцхаузен, Таунус — †26 січня 1891, Кельн) — німецький інженер та підприємець, винахідник-самоучка, винайшов двигун внутрішнього згоряння.

Ніколаус Август Отто народився в 1832 році в місті Хольцхаузен в Німеччині. Його батько помер, коли Отто був ще дитиною. Майбутній винахідник добре вчився, але в 16 років кинув навчання, щоб знайти роботу. Після закінчення 1848 року училища зайнявся підприємницькою діяльністю. Якийсь час він працював у бакалійній крамниці в маленькому містечку, пізніше став клерком у Франкфурті, а потім комівояжером. У 1867 році разом з іншим німецьким інженером Ейгеном Лангеном (Eugen Langen) розробив атмосферний двигун. У 1876 році Отто використав ідею французького інженера Бо де Роша (Beau de Rochas) щодо чотиритактного циклу роботи двигуна зі стисненням і сконструював досконаліший чотиритактний газовий двигун. В 1884 році Отто запропонував електричне запалювання, що дозволило використовувати у двигунах рідке паливо.

Близько 1860 року Отто почув про газовий двигун, нещодавно винайдений Етьєном Ленуаром (Jean Joseph Étienne Lenoir, 1822-1900), перший робочий двигун внутрішнього згоряння, і зрозумів, що цей винахід мав би набагато ширше застосування, якби міг працювати на рідкому паливі. Незабаром Отто спроектував карбюратор, але йому відмовили в реєстрації патенту, бо вже існували схожі пристрої. Отто не розчарувався і з ще більшою наполегливістю взявся за вдосконалення двигуна Ленуара. Вже в 1861 році він натрапив на ідею принципово нового типу двигуна, що повинен був працювати в чотиритактному циклі, на відміну від примітивного двигуна Ленуара, який працював у двотактному циклі. У січні 1862 року Отто виготовив робочу модель свого чотиритактного двигуна, але зіткнувся з труднощами - особливо з запалюванням - при виробництві самого двигуна і відклав цю ідею. Замість неї він зайнявся «атмосферним двигуном», поліпшеною моделлю двотактного двигуна, який працював на газі. Газ створював вакуум, а поршень повертався назад за рахунок атмосферного тиску. Отто запатентував свою розробку в 1863 році і незабаром знайшов собі партнера Еугена Ланге, який став його фінансувати. Через місяць після знайомства вони заснували перший завод двигунів у світі, NA Otto & Cie, і продовжували вдосконалювати двигун. У 1867 році їх двотактний двигун отримав золоту медаль на паризькому Всесвітньому ярмарку. Після цього торгівля пожвавилася, і прибутки компанії зросли.

У 1872 році партнери найняли Готліба Даймлера, Gottlieb Wilhelm Daimler , чудового інженера з досвідом в управлінні виробництвом, для допомоги у виготовленні їхнього двигуна. Хоча прибуток від продажу двотактного двигуна був непоганий, Отто не міг випустити з голови задуманий ним спочатку чотиритактний двигун. Він був переконаний, що чотиритактний двигун, що стискає суміш палива і повітря перед займанням, може виявитися набагато ефективнішим, ніж будь-яка модифікація двотактного двигуна Ленуара. На початку 1876 Отто нарешті спроектував поліпшену систему запалення і зміг створити придатний до практичного використання чотиритактний двигун. Перша модель була виготовлена у травні 1876 року, а патент був отриманий наступного року. Чудові характеристики та ефективність чотиритактного двигуна були очевидні, тож він швидко набув комерційного успіху. За наступні десять років було продано понад 30 тисяч штук, а всі версії двигуна Ленуара вийшли з використання. Німецький патент Отто на його чотиритактний двигун в 1886 році обернувся судовим процесом. З’ясувалося, що француз Альфонс Бо де Роша придумав в основному схожий апарат в 1862 році і запатентував його. Однак його винахід ніколи практично не використовувався, більше того, де Роша не виготовив жодної моделі. Тож Отто не міг перейняти у нього жодних ідей. Незважаючи на втрату цінного патенту, фірма Отто продовжувала заробляти великі гроші. Він одружився з Анною Госсі (Anna Gossi) і подружжя мало семеро дітей. Його син Густав (Gustav Otto) став літакобудівником. Помер винахідник у 1891 році заможною людиною.