Нікола Кабіббо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Nicola Cabibbo

Ніко́ла Кабі́ббо (італ. Nicola Cabibbo; *10 квітня 1935 - 18 серпня 2010) — італійський фізик, що став відомим завдяки працями з опису і дослідження слабкої ядерної взаємодії. Роботи Кабіббо з вивчення слабкої взаємодії багато в чому лягли в основу досліджень, які в 2008 році були удостоєні Нобелівської премії з фізики.

У 1982—1993 роках очолював італійський Національний інститут ядерної фізики. З 1993 року — президент Папської академії наук.

Каббібо все життя займався вивченням слабкої взаємодії — одної з чотирьох фундаментальних фізичних взаємодій. Із слабким взаємодією пов'язаний, зокрема, бета-розпад атомних ядер. Японські фізики Макото Кобаясі і Тосихіде Масакава продовжили деякі дослідження Кабіббо. Роботи Макото Кобаясі і Тосихіде Масукава привели до створення так званої CKM-матриці, або матриці Кабіббо-Кобаясі-Масакави, які містять інформацію про слабкі розпади, що змінюють аромат кварків, і були відзначені в 2008 році Нобелівською премією з фізики. На думку деяких експертів, відсутність Кабіббо серед учених, що отримали премію за роботи з цієї теми, є серйозною помилкою Нобелівського комітету[1][2]. За словами друзів Кабіббо, він важко переживав свою відсутність у списку лауреатів.

Крім власне науки Кабіббо, який з 1993 року обіймав посаду президента Папської академії наук, багато займався питаннями наукової етики. Зокрема, він докладав зусиль до того, щоб церква офіційно принесла вибачення за поводження із Джордано Бруно, спаленого в 1600 році за свої ідеї.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Valerie Jamieson. Physics Nobel snubs key researcher // New Scientist, 8 October 2008. (англ.)
  2. Nobel, l’amarezza dei fisici italiani // Corriere della Sera, 8 ottobre 2008. (італ.)

Посилання[ред.ред. код]