Нікола Флорентинець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нікола Флорентинець завершив будівництво собору св. Якова в Шибенику, розпочате Юраєм Далматинцем, — його авторству належать верхня частина фасаду і купол

Нікола Флорентинець (хорв. Nikola Firentinac Фірентинац, італ. Niccolò di Giovanni Fiorentino Нікколо ді Джованні Фйорентіно; 1430-і, Флоренція, Італія1505, Шибеник, Хорватія) — хорватський (далматинський) скульптор італійського походження доби Відродження, що працював у прибережних містах Далмації і відзначився створенням ряду мистецьких шедеврів.

Життєпис і творчість[ред.ред. код]

Навчався у Донателло (1440-ві), надалі, як вважають, співпрацював з ним у роботі над скульптурним оформленням церкви Сан-Антоніо в Падуї (144650). У наступні роки, імовірно, продовжував працювати разом з Донателло, а після смерті майстра приїхав у Далмацію (наприкінці 1460-х).

Як скульптор, Нікола Флорентинець брав участь у створенні пластичного декору капели Урсіні в соборі міста Трогір (146897). Роботи Ніколи Флорентинця наслідують ренесансні традиції Донателло. Стіни капели прикрашають статуї святих і апостолів на повен зріст. Три з них належать Фірентинацу — це апостоли Петро, ​​Павло і Пилип. Вміщені у напівкруглі ніші, увінчані конхами, фігури вільно і невимушено розташувалися у відведеному просторі. При всій схожості поз і жестів — кожен тримає в руці книгу, апостоли різняться і віком, і типом обличчя, і поворотом голови: старий бородань Павло заглибився у розкриту книгу, при цьому спираючись на потужний меч; зрілий чоловік Філіп притискає книгу до серця, повернувши голову, пильно вдивляється у далечінь. Митець майстерно варіює драпірування, надаючи грі складок певний драматизм. Настільки ж винахідливим художником показав себе Нікола Флорентинець у пластичному декоруванні нижнього ярусу капели.

У роботах Ніколи Флорентинця ясно виражене радісне світовідчуття Ренесансу, віра в багатство і невичерпність людських можливостей, що позначається і на повнокровній пластиці форми, і на матеріальності передачі реального світу.

У ці ж роки скульптор створив кілька надгробків, у яких розкрилися нові грані його таланту. Особливо вражає барельєф Оплакування, або Покладення в гроб (1470-ті), виконаний для надгробного пам'ятника сімейства Ципіко у церкві Іоанна Хрестителя в Трогірі. Група скорботних схилилася над неживим тілом Христа. У їхніх обличчях — горе і відчай. Особливо виразною є жіноча фігура на задньому плані. Сплеснувши руками і заплющивши очі, вона ніби випромінює скорботний крик. Суворий трагізм о́бразів викликає на пам'яті роботи Донателло останнього періоду його життя.

Надалі Нікола Флорентинець працював переважно як архітектор. Зокрема, він завершив будівництво собору св. Якова в Шибенику, тричасний фасад якого став зразком для багатьох церковних споруд Далмації того часу.

Джерела та література[ред.ред. код]