Ніколо Реньєрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ніколо Реньєрі
Niccolo Renieri
Self-Portrait with a Portrait on an Easel 1623-4 Nicolas Regnier.jpg
Автопортрет Н. Реньєрі
Дата народження 1591
Місце народження Мобьож, Фландрія
Дата смерті 1667
Місце смерті Венеція
Національність фламандець
Жанр біблійні,міфологічні композиції, портрети
Навчання Абрахам Янсенс, Бартоломео Манфреді
Напрямок бароко і караваджизм
Роки творчості 1615-1667
Покровитель Вінченцо Джустініані
Вплив Караваджо, Манфреді

Ніко́ло Реньє́рі (справжнє ім'я — англ. Nicolas Regnier, 1591, Мобьож — 1667, Венеція) — художник доби бароко, послідовник Караваджо. Малював картини на релігійні і міфологічні сюжети і портрети.

Біографія[ред.ред. код]

Точних відомостей про дату народження Реньєрі не збережено. До початку 21 століття дату народження позначали як бл. 1590 р. Фламандець за походженням. Художню освіту отримав в місті Антверпен у Абрахама Янсенса, одного з представників живопису ранішнього бароко у Фландрії.

Близько 1615 року Реньєрі в Римі. Серед приятелів художника — караваджисти Симон Вуе та Бартоломео Манфреді, послідовником якого його називав Юхим фон Зандрарт ,який і сам працював в Римі. Деякий час Реньєрі був офіційним художником маркіза Вінченцо Джустініані (1564—1638), одного з перших меценатів Караваджо і колекціонера картин італійських і іноземних художників. У 1626 році перебрався в Венецію, де працював в майстерні Гвідо Каньяччі помічником. Жив і помер в Венеції.

У зв'язку з постійним життям і творчістю в Італії Ніколо Реньєрі вважають як представника художників Італії. В Італії у художника народилась донька, Клоринда Реньєрі. Шлюб з Клориндою узяв венеціанський художник П'єтро делла Векья ( 1603 – 1678 ).

Галерея[ред.ред. код]

Реньєрі — майстерний, але дещо поверхневий художник, що засвоїв манери караваджистів Риму і вдало їх використовував. Мало самостійний в композиціях, бо брав добрі, але чужі композиційні схеми. Хоча його релігійним і міфологічним образам притаманні зовнішня привабливість і аристократизм (" Святий Себастьян «, Дрезден,» Аполлон ",Ермітаж, Петербург). Все життя малював молодь(«Концерт», Рига, Латвія) або католицьких святих («Святий Себастьян», варіант в музеї Ермітаж, Петербург) занадто привабливими і чуттєво-сексуальними. Суворішим і позбавленим перебільшень бароко він постає в своїх портретних творах.

Доля іноземних художників в Італії[ред.ред. код]

Ніколо Реньєрі. «Картярі і ворожка». Музей образотворчих мистецтв (Будапешт).

Вона була складною і досить непередбачуваною. В країні неможливо жити без знання мови. В Італії це ускладнювалось відсутністю єдиної мови, бо існувало декілька діалектів — венеціанський, римський, неаполітанський, сіцилійський тощо. Літературною мовою вважався флорентійський діалект, але він тільки починав займати домінуюче місце.

  • Клод Лоррен дістався Італії в підлітковому віці і через незнання мови найнявся слугою в оселю художника-пейзажиста.
  • Ніколо Реньєрі був змушений декілька разів переїжджати з одного мистецького центру до другого і працювати в майстернях майстрів, менш обдарованих за нього.
  • Мікеле Дезублео, зведений брат Ніколо Реньєрі і теж художник, працював помічником в майстерні Гвідо Рені і все більше втрачав свою художню індивідуальність. Його дуже важко віднести до якоїсь одної художньої школи.
  • Матіас Стомер, віднесений до утрехтських караваджистів, голландців, хоча все життя прожив в Італії. Його переїзд в консервативну Південну Італію дав змогу заробляти на життя, але художник канув в безвість після смерті. Ніяких відомостей про життя і більшість картин.

Дивний натюрморт[ред.ред. код]

Квіти, майстерня Гвідо Каньяччі,. місто Форлі, міська пінакотека.

Суперечки викликає і дивний натюрморт " Квіти ", що зберігає міська пінакотека Форлі. Він вийшов з майстерні Каньяччі, але схиблений Каньяччі погано відтворював речі і був занадто слабким в композиціях. Навпроти, його помічник і самостійний художник Ніколо Реньєрі якраз робив добрі композиції і мав пристрасть до яскравих кольорів і їх контрастів. До того ж, Реньєрі добре відтворював речі, а в його картині " Пандора " увесь низ полотна займає чудовий натюрморт. Згадаем, що фрукти і квіти в чужих картинах малював і сам Караваджо. Чого не зробиш заради хліба, панове! Але це квіти Караваджо, а не малообдарованого господаря майстерні, де вимушено працювали і Караваджо, і Ніколо Реньєрі.

Джерела[ред.ред. код]

  • Caravaggio and His Followers, Aurora Art Publishers, 1975 (англ)