Нікопольський завод феросплавів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 47°37′46″ пн. ш. 34°20′39″ сх. д. / 47.629508° пн. ш. 34.3440771° сх. д. / 47.629508; 34.3440771

Нікопольський завод феросплавів (НЗФ)
Тип Публічне акціонерне товариство
Заснування 1966
Штаб-квартира Україна Нікополь, Україна
Ключові особи Куцін Володимир Семенович - генеральний директор
Галузь Чорна металургія
Співробітники близько 6300 (2013)
Сайт [1]
Адреса: вул.Електрометалургів, буд.310; тел. +38 (0566) 681 013

Нікопольський завод феросплавів (НЗФ, Public Joint Stock Company «Nikopol Ferroalloy Plant») — велике промислове підприємство, публічне акціонерне товариство[1], розташоване в 3-х км на північний захід від міста Нікополь (Дніпропетровська область, Україна).

Є одним з найбільших підприємств металургійного комплексу України, найбільшим феросплавним підприємством в Європі й другим у світі за обсягом виробництва марганцевих сплавів[2] (понад 11 % світового виробництва феросплавів). 75 % продукції заводу йде на експорт[3].

Гімн заводу:

Так розцвітай ж на славу,
Що долею став для нас,
Міцній, завод феросплавів,
Всі ми пишаємося тобою.
Віримо в тебе по праву,
Як трудова сім`я,
Всі ми в єдиному сплаві –
Нікополь, ти і я!


Панорама заводу
Панорама заводу

Історія[ред.ред. код]

8 травня 1958 року Рада Міністрів СРСР прийняла постанову про будівництво в Нікополі заводу феросплавів. Будівництво розпочато в листопаді 1962 року і триває до цього дня. Датою народження заводу вважається 6 березня 1966, з моменту пуску флюсоплавильного цеху. Було видано першу плавку флюсів марки АНФ-6, до кінця року було виготовлено 11 тисяч тонн електрофлюсів. Під час урочистого мітингу з нагоди відкриття цеху відлили пам'ятний знак з першого металу. З кінця 1965 року до 27 серпня 1968 року будували найпотужніший в Європі плавильний цех №2. У 1967 році запустили піч №12, в березні 1969 року піч №13.

27 серпня 1968 завод отримав першу продукцію.

З 1970 до 1980 року було запущено ще 5 печей, печі №17 та №18 - виробництва японської фірми «Тонабе». З 1972 року вперше в країні почали перероблювати шлак.

З перших років роботи НЗФ став науково-дослідною лабораторією галузі. Випробовували виплавку силікомарганцю з мінімальним вмістом фосфору, впроваджували новий метод футерування.

У 1973 році побудували аглофабрику. Відкритий у 1968 році цех електродної маси і агломераційних цех забезпечує потреби заводу в агломераті та електродній масі і мають змогу постачати цю продукцію замовнику.

Станом на середину 70-х років було засвоєно 25 марок флюсів, 5 з них отримали Знак якості. У 1975 році було запущено унікальний за потужністю і технологічним обладнанням плавильний цех №1. 18 липня, напередодні Дня металурга, був виплавлений другий мільйон тонн силікомарганцю. 19 липня 1975 року 12 працівників заводу були нагороджені Орденом Трудової Слави. У день десятиріччя другого цеху було виплавлено п'ятий мільйон тонн силікомарганцю, у 1983 році - одинадцятий.

За часів кризи 90-х років завод не отримував достатньої кількості сировини, електроенергії, було загальмовано збут продукції.

Сьогодення[ред.ред. код]

На сьогодні цехи №1 та №2 об'єднані в один цех виробництва феросплавів, мають 12 печей відчизняного та 4 печі іноземного виробництва.

У переддень новорічного свята 2004 року завод, під керівництвом В.С.Куціна, виплавить наступну мільйонну тонну, першу тонну на печі №14.

З 2008 року завод скорочує виробництво:

  • у жовтні 2008 році заводу загрожувала зупинка виробництва через відсутність попиту на виробництво. З вироблених 35 тисяч тонн феросплавів, половина продукції знаходилась на складі[4];
  • за підсумками 2011 року, в порівнянні з 2010 роком виробництво було скорочено на 15,8%;
  • у січні-серпні 2012 року, в порівнянні з аналогічним періодом 2011 року, виробництво було скорочено на 19,7%[5]. За цей період було вироблено 438 тисяч тонн продукції;
  • за даними Української асоціації виробників феросплавів «УкрФа» за період з січня по жовтень 2013 року НЗФ скоротив виробництво на 34,5%[6].

У травні 2013 року В.С.Куцін повідомив, що НЗФ зацікавлений у будівництві когенераційної станції із переробки ферогазів. За його словами побудувати таку станцію можна протягом двох років, вартість інвестицій у будівництво становить приблизно 100 млн доларів.

Потужність[ред.ред. код]

Максимальна виробнича потужність підприємства становить 1,200 тис. тонн феросплавної продукції на рік. У двох основних величезних цехах (520/50/55 м) порівну розташовані 16 пічних агрегатів потужністю від 23 до 75 мега-вольт-ампер і висотою більше 50 м, що є на сьогодні найпотужнішими феросплавними печами у світі[3]. На долю ВАТ НЗФ припадає 6 відсотків світового виробництва феромарганцю та понад 20 відсотків силікомарганцю.

У 2012 році на НЗФ виплавлено 658,6 тис. тонн високоякісних феросплавів.

Продукція[ред.ред. код]

Основною продукцією заводу є виробництво марганцевих сплавів (силікомарганець та феромарганець), необхідних легуючих елементів для виробництва високоякісних і високоміцних сплавів в чорній та кольорової металургії та подальшого їх використання в різних виробничих галузях. Також завод виробляє флюси, електродну масу, агломерат, граншлак, щебінь, пісок та абразивні матеріали[3]. На території заводу розташована фабрика «Ніка»[7], що виготовляє вироби з трикотажу (панчохи «Ніка»).

Директори заводу[ред.ред. код]

  • А. І. Сухоруков (60-і роки),
  • В. І. Матюшенко (70-і роки),
  • В. Т. Зубанов (80-ті роки, трагічно загинув),
  • Б. Ф. Величко (з кінця 80-х до 1995),
  • А. В. Коваль (1995–1999),
  • В. С. Куцін (1999–2005),
  • А. Нероба (2005 т.в.о.),
  • О. Неустроєв (2005-06 т.в.о.),
  • В. С. Куцін (з квітня 2006).

Працівники заводу[ред.ред. код]

Чисельність працівників заводу в середині 2008 року становила понад 7500 осіб. За історію існування заводу понад 170 фахівців нагороджені високими урядовими нагородами, 15 стали лауреатами Державної премії. Більше третини заводчан мають висшу освіту, завод має власний центр підготовки та перепідготовки спеціалістів.

Герой Соціалістичної Праці, академик Академії інженерних наук - Величко Борис Федорович.

Мають звання «Заслужений металург України» - А.Безбородов, С.Веремєєнко, В.Макогон, А.Польовий, М.Подольський, М.Сидоренко та ін..

Кандидати технічних наук - Ю.Дєдов, В.Зубанов, І.Кучер, Є.Лапін, В.Невєдомський, І.Філіпов.

Власники[ред.ред. код]

Засновувалось це підприємство як державне, але у 2004 році його приватизували, і новим власником став Interpipe (яким володіє Віктор Пінчук). За твердженням Ігоря Коломойського приватизація відбулася з порушеннями та має відбутися йог повернення державі та реприватизація.[8][9]

26 травня 2003 року консорціум «Придніпров'я», наближений до корпорації «Інтерпайп», придбав на приватизаційному конкурсі 25% держпакету ВАТ «НЗФ». 15 серпня 2003 року «Придніпров'я» придбало ще один 25% держпакет плюс 1 акція. За контрольний пакет НЗФ (50% + 1 акція) консорціум сплатив 410,5 млн грн. Це придбання було оспорено в суді, Вищий господарський суд у 2005 році визнав цю приватизацію незаконною. ПФК «Придніпров'я» подав касаційну скаргу до Верховного Суду України і у січні 2006 року отримав відмову у її задоволенні[10].

Станом на сьогодні власником контрольного пакету акцій НЗФ є Коломойський Ігор Валерійович.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

НЗФ має розвинуту соціальну сферу[11]

Медико-санітарна частина заводу має:

До культурно-спортивного комплексу належать:

Для відпочинку мешканців та гостей міста є:

  • База відпочинку «Феросплавник»,
  • Готель «Нікополь».

Скандали[ред.ред. код]

  • У 2011 році на НЗФ було накладено штраф за забруднення оточуючого середовища, станом на 17 червня завод сплатив 3,3 млн грн.[12]. 19 липня 2011 року Вищий господарський суд скасував постанову Дніпропетровського апеляційного суду, якою на завод було накладено штраф у розмірі 3,37 мнл грн.[13].
  • У серпні 2012 році керівництво НЗФ офіційно повідомило про можливу зупинку заводу до кінця 2012 року. І попросило вжити невідкладні заходи щодо цінової політики по електроенергії та впровадженню державної політики захисту від масового імпорту[14].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статут ПАТ НЗФ
  2. «Нікопольський завод феросплавів». ТОВ Фінансова компанія "ОК-2". Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 2009-05-03. 
  3. а б в «УкрРудПром». ВАТ "Нікопольський завод феросплавів". Архів оригіналу за 2012-03-25. Процитовано 2009-04-09. 
  4. Нікопольський завод феросплавів зупиняє виробництво УНІАН
  5. НЗФ за 8 місяців скоротив виробництво майже на 20% business-tv
  6. В январе-октябре заводы Коломойского сократили выпуск ферросплавов на 21% ugmk.info
  7. «Цех виробництва трикотажу "Ніка"». Про компанію. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 2009-05-03. 
  8. http://dt.ua/ARCHIVE/igor_kolomoyskiy_ya_kazav_pinchuku_zhittya__tse_supermarket,_beri_scho_hochesh,_ale_kasa__poperedu-44338.html Дзеркало Тижня: Ігор Коломойський: "Я казав Пінчуку: «Життя — це супермаркет, бери що хочеш, але каса — попереду»
  9. http://www.epravda.com.ua/publications/2011/09/28/299865/ Українська Правда: Мільярдери просять пільг, (вересень 2011)
  10. Тимошенко наполягає на поверненні Нікопольського заводу феросплавів державі УНІАН
  11. [Соціальна сфера] сайт НЗФ
  12. Никопольский завод расплатился за "испорченный" воздух ЛИЦА газета о личностях и лицедеях
  13. НЗФ избавили от штрафа за загрязнение окружающей среды Контракты UA
  14. НЗФ заявляє про можливу зупинку, якщо не зміняться ціни на електроенергію УНІАН

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Саєнко Ф. П.Надійний сплав: Короткий нарис історії Нікопольського завода феросплавів.-Дніпропетровськ: Південна Пальміра; 1991–181 с.
  • Нариси про Нікополь. - Громадсько-політичне видання. Дніпропетровськ. Вид. «Пороги», 2005. - 115 с. Головний редактор - В.П.Глядченко. Тираж 700 прим.