Нілус Сергій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Олександрович Нілус
Sergei nilus.jpg
Народився 9 вересня 1862(18620909)
Москва Romanov Flag.svg Російська імперія
Помер 1 липня 1929
село Крутець, Володимирська область СРСР СРСР
Громадянство Romanov Flag.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність релігієзнавство
Відомий як релігійний письменник, публіцист, громадський діяч
Титул дворянин
Посада колезький секретар
Конфесія православний
Дружина Озерова Олена Олександрівна


Сергій Олександрович Нілус народився 28 серпня (9 вересня) 1862 року в Москві - помер 14 січня 1929 року в селі Крутець Александровський округ Івановської Промислової області) — російський релігійний письменник і громадський діяч, відомий як православний автор (зокрема по книгах, присвяченим видатним особистостям Дівеєвського монастиря і Оптиної пустині) і публікатор Протоколів сіонських мудреців. Також відомий його брат Петро Олександрович.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Москві в малорелігійній сім'ї дворянина Олександра Петровича Нілуса. Дитинство Нілус провів в Москві, приїжджавши на літо в маєток Золотарево Мценського повіту Орловськой губернії. У 1873 році був відданий в 1-у московську прогимназію (згодом — 7-а Московська гімназія), після закінчення которої [1] у 1877 році поступив в 3-ю московську гімназію, яку закінчив в 1882 році.

Поступив на юридичний факультет Московського університету. У 1886 році Нілус закінчив університет і був визначений кандидатом на судові посади Симбірського окружного суду.

З 1887 року він — кандидат на судові посади при прокуророві Еріванського окружного суду, в 1888 році призначений помічником мирового судді Сурмалінського відділу Ереванського суду в містечко Баш-Норашен Шаруро-Даралагезського повіту. У тому ж році, залишивши службу він віддалився в свій маєток в Золотареве, зайнявся сільським господарством і торгівлею[2].

Через деякий час стався глибокий внутрішній перелом в світогляді Нілуса. Його духовне відродження здійснилося завдяки дивному введінню преподобного Сергия Радонежського біля раки з його мощами в Троїце-Сергієвій Лаврі і зустрічам з Іоаном Кронштадським, який зцілив його від серйозної хвороби горла і повернув до Православної віри[3] з Георгієм Косовим[4].

Влітку 1900 року Нілус вперше відвідав Саровський і Дівеєвський монастирі, де познайомився з відомими подвижниками ігуменієй Марією (Елісавета Олексіївна Ушакова) і блаженной Пашей Саровською

У 1902 році він отримав в Дівеєвському монастирі архів Миколи Олександровича Мотовилова, співбесідника преподобного Серафима Саровського.

У 1900 році він почав проповідь про близькість явища антихриста і Страшного суду. В цей час він відвідав Гефсиманського старця Варнаву співробітничав в «Московських відомостях», був автором багатьох статей в цій газеті. В цей час до Нілусу попав рукопис під загальним заголовком «Протоколи зборів сионських мудреців».

У червні 1901 роки С. А. Нілус вперше відвідав велику духом старецтва Оптіну пустинь. У 1903 році в світ вийшла перша книга Нілуса «Велике в малому», що витримала вже декілька видань. У 2-е видання книги «Велике в малому» вперше були вставлені «Протоколи сионських мудреців»[5].

На початку 1905 року Нілус продав Золотарево і поступив на службу; з 1 жовтня 1907 року по 14 травня 1912 року жив в Оптіной пустині (усправах дворянства Міністерства внутрішніх справ помічником діловода у чині губернського секретаря[6], в 1906 році він — колезький секретар).

3 лютого 1906 року в Петербурзі С. А. Нілус повінчався з фрейліною государинь імператриць Оленою Олександрівною Озеровою, дочкою посланця в Афінах, а потім в Берні обер-гофмейстера Олександра Петровича Озерова[7]. Нілуси оселилися спочатку в районі Валдає: вересень (?) 1906 — вересень 1907[8] ; потім з 1 жовтня 1907 року по 14 травня 1912 року жили в Оптіной пустині (у «Леонтївській» садибі — двоповерховому будинку, де жив раніше К. Н. Леонтьев[9]).

Результатом розбору скитських рукописів, ознайомленням з духом і побутом життя посельников монастиря стала книга «Святиня під спудом». Щоденник, який тут вів Нілус, друкувався в «Слові Троїцькому», в 1916 році під заголовком «На березі Божої річки» вийшов окремою книгою.

У 1912 році, після інспекції монастиря архієпископом Серафимом і вимушеним від'їздом з нього старца Варсонофія, Нілуси також змушені були повернулися у Валдай, де жили до 1917 року.

Після революції 1917 року Нілуса переслідували радянські власті. З літа 1917 року по квітень 1923 року Нілуси жили в садибі князя Володимира Давидовича Жевахова Ліновіца. Після виселення з садиби Нілуса багато разів заарештовували і тримали по декілька місяців в ув'язненні: у 1923, 1924, 1925, 1927, 1928 роках, проте кожного разу випускали на свободу. У 1926 році Нілуси переїхали в Кролевець Чернігівській губернії, в 1928 році — в село Крутець, поблизу Александрова.

Помер С. А. Нілус 14 січня 1929 року. Похований в селі Крутець.

У 2001 році суспільством «Православний Петербург» була заснована премия им. С. А. Нилуса «за літературні праці, в яких виявляється історична правда про минуле Росії». Її першим лауреатом став О. М. Стріжев [10]

У 20032005 роках вийшло повне зібрання творів Нілуса.[11]

Праці[ред.ред. код]

  • «Великое в малом и антихрист как близкая политическая возможность», 1902 (2-е изд. 1905)
  • «Сила Божия и немощь человеческая» (ч. 1-2, Сергиев Посад, 1908)
  • «Святыня под спудом. Тайны православного монашеского духа» (Сергиев Посад, 1911)
  • «На берегу Божьей реки» (Сергиев Посад, 1911, 1916)
  • «Близ грядущий антихрист и царство диавола на земле» (Сергиев Посад, 1911; переизд. 1992)
  • «Близ есть при дверех. О том, чему не желают верить и что так близко» (Сергиев Посад, 1917; 2 изд. — СПБ, 1997)
  • «Протоколы Сионских Мудрецов: Всемирный тайный заговор» (изд. Берлинъ, 1922, с. 125)
  • Нилус С. А. Полное собрание сочинений (комплект из 5 книг)М.изд.Городъ, 2009, стор. 3600 ISBN 5-88060-175-7 тираж 7000

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.1
  2. Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.2
  3. Краткая биография С. Нилуса
  4. Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.4
  5. А. М. дю Шайла відзначав, що Нілус опасався зберігати рукопис у себе і вона знаходилася в Оптіной пустелі — Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.9; А. М. дю Шайла. Воспоминания о С. А. Нилусе и «Сионских протоколах»: (1909—1920). С. 1—7.
  6. Его Петербургский адрес: «Петербург. Лесной. Песочная, 15.» — см. Багдасаров Р. В., Стрижев А. Н. Сергей Нилус в Оптикой пустыни. — С.12
  7. Н. Д. Жевахов Сергей Александрович Нилус. С.13
  8. Половинкин С. Сергей Александрович Нилус. Жизнеописание. С.14
  9. см. Поселянин Е. Н. К. Н. Леонтьев в Оптикой пустыни // Памяти Константина Николаевича Леонтьева, 1891 г.: Литературный сборник. СПб., 1911. С.387—388
  10. Стрижёв Александр Николаевич родился 12 августа 1934 года — см. Биографическая справка
  11. ru:Нилус, Сергей АлександровичВикипедия, ст. "Нилус, Сергей Александрович"

Ресурси інтернету[ред.ред. код]