Нільгау

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нільгау
Boselaphus tragocamelus1.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Тварини
Тип: Хордові
Клас: Ссавці
Інфраклас: Плацентарні
Ряд: Оленеподібні
Підряд: Жуйні
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Бикові (Bovinae)
Рід: Нільгау (Boselaphus)
Вид: Нільгау
Біноміальна назва
Boselaphus tragocamelus
(Pallas, 1766)
Boselaphus tragocamelus map.png
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Boselaphus tragocamelus
ITIS logo.jpg ITIS: 552477
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9917
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Boselaphus tragocamelus
Fossilworks: 149722[1]К:Википедия:Статьи с источниками из ВикиданныхК:Википедия:Статьи с неоформленными источниками из Викиданных 149722[1]К:Википедия:Статьи с источниками из ВикиданныхК:Википедия:Статьи с неоформленными источниками из Викиданных

Нільгау[2] (Boselaphus tragocamelus) — парнокопитна тварина родини бикові. Єдиний вид роду Boselaphus. Етимологія: лат. bos — «бик», грец. ἔλαϕος — «лань», τράγος — «цап» / «козел», κάμηλος — «верблюд».

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Нільгау на поштовій марці

Довжина тіла 1,8-2 м, маса тіла до 200 кг. Висота у холці 120-150 см, найбільша серед азіатських антилоп. Хвіст довжиною 40-55 см, з довшим волоссям на кінці. Самці більші за самок. Передня частина тулуба масивніше задньої. Шия нільгау коротка, товща у самців. Голова самців коротка, у самок дещо подовжена і звужена з боків. На кінці морди є ділянка шкіри без волосяного покриву.

Самці мають прямі короткі, косо розташовані роги, біля основи трикутного перетину і округлі у верхній частині. Колір ріг - чорний. Самки безрогі.

"Нільгаї" - значить "блакитна антилопа". Самці дійсно блакитно-сірі, але самки сіро-руді. Забарвлення черева біло-сіре. Шерсть коротка, довжиною 1-2 см, гладка й досить густа, але не має підшерстку, тому погано захищає тварину від холоду. У порівнянні з іншими тропічними антилопами, нільгау найменш холодостійка. На шиї є невелика грива довжиною 5-10 см, біло-бурого або біло-сірого кольору. У самців на горлі є подовжене волосся чорного кольору.

Ноги довгі, тонкі. На передніх кінцівках є поздовжні смуги чорного кольору. Бічні копита широкі, короткі, сплощені. Середні копита загострені, вузькі. Колір копит буро-чорний. Пахові і міжпальцеві залози відсутні. Сосків дві пари.

Поширення[ред.ред. код]

Півострів Індостан, Західна Індія на південь від Гімалаїв.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Живе в рівнинних і піднесених лісах, місцевостях порослих чагарником, окремими деревами, рідше тримається на рівнинах. Активна в ранкові та вечірні години.

Нільгау зазвичай тримаються невеликими групами, що складаються з самок з молодняком. Самці воліють тримаються поодинці, іноді об'єднуючись у невеликі групи. Зрідка нільгау можуть утворювати стада до 20 голів. Харчуються в основному листям і пагонами дерев і чагарників, трав'янистими рослинами. Поїдаючи листя дерев часто стають на задні кінцівки. Водопій відвідують вкрай рідко, отримуючи всю необхідну вологу з споживаної рослинності.

Розмноження[ред.ред. код]

Самка з дитинчатами

На півночі ареалу гін в березні-квітні. На півдні ареалу розмноження не приурочено до якогось часу року.

Гін супроводжується боями самців за самку. У нільгау цікаві правила дуелі: самці буцаються, ставши на коліна.

Після восьмимісячної вагітності самки народжують зазвичай двох, рідше одне дитинча. Новонароджені перші дні життя проводять у хащі чагарників. Статева зрілість настає у віці півтора років. Тривалість життя - 12-15 років, в неволі до 21 років.

Інші відомості[ред.ред. код]

В Черкаському зоопарку

З-за своєї схожості з коровою в Індії нільгау вважалися священними тваринами, їх вбивство було заборонено в багатьох частинах її ареалу. Проте чисельність виду різко знизилася. Успішно розводиться в заповіднику «Асканія-Нова». Інтродуковані на південних територіях Техасу (США) і в Південній Америці. Проживає також у багатьох зоопарках світу, наприклад в Черкаському.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Fossilworks
  2. Соколов В. Е. Пятиязычный словарь названий животных. Млекопитающие. — М.: Рус. яз.,, 1984. — С. 129.