Нільський крокодил

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нільський крокодил
Нільські крокодили на фермі
Нільські крокодили на фермі
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
- Зауропсиди (Sauropsida)
Надряд: Крокодилоподібні (Crocodylomorpha)
Ряд: Крокодилові (Crocodilia)
Родина: Крокодилові (Crocodylidae)
Підродина: Справжні крокодили (Crocodylinae)
Рід: Crocodylus
Вид: Нільський крокодил
Біноміальна назва
Crocodylus niloticus
Ареал нільського крокодила
Ареал нільського крокодила
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 202200
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8501
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Crocodylus niloticus
Fossilworks: 158096[1] 158096[1]

Нільський крокодил (Crocodylus niloticus) — крупний плазун підродини справжніх крокодилів. Найбільший із 3 видів крокодилів, що мешкають в Африці, і часто розглядається як другий або третій за розміром у світі після гребенястого крокодила та, інколи, гавіала. Завдяки району проживання, розмірам і силі, відомий з давніх часів як крокодил-людожер, був предметом страху і поклоніння. Досі залишається найвідомішим видом крокодилів. У цілому чисельність виду відносно висока і стабільна, хоча популяції в окремих країнах знаходяться під загрозою зникнення.

Опис[ред.ред. код]

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Як і всі крокодили, нільський крокодил має короткі ноги, розташовані з боків тулубу, лускову шкіру, покриту рядами кістяних пластин, довгий сильний хвіст і могутні щелепи. Очі крокодила плоскі, щоб бачити як під водою, так і в повітрі, забезпечені третьою повікою для додаткового захисту і мають слізні залози, які дозволяють промивати їх сльозами. Ніздрі, вуха і очі розташовані у верхній частині голови, завдяки чому крокодил може майже повністю занурюватися у воду, залишаючи їх на поверхні.

Забарвлення нільського крокодила також дозволяє йому залишатися непоміченим. Молоді особини зазвичай сірі або світло-коричневі з темними смугами на спині і хвості. З віком забарвлення темніє і смуги стають малопомітними. Живіт має жовтий відтінок, така шкіра вважається найякіснішою. Зазвичай крокодил повзає на животі, але може також ходити, підвівши тулуб. Дрібні особини здатні пробігати невелику відстань галопом, розвиваючи швидкість 12-14 км/ч. Плаває нільський крокодил також швидко, здійснюючи синусоїдальні рухи хвостом, і може підтримувати швидкість набагато довше, ніж на поверхні.

Фізіологія[ред.ред. код]

Серце чотирикамерне, як у птахів, що дозволяє ефективніше насичувати кров киснем. Зазвичай нільський крокодил пірнає на 2-3 хвилини, але при необхідності може залишатися під водою до 30 хвилин, а при зниженій активності — до двох годин. Будучи холоднокровною твариною, він має відносно повільний метаболізм і може довгий час обходитися без їжі, але в той же час здатний з'їсти до половини власної ваги за раз.

Нільський крокодил має досить добрий слух і багатий діапазон голосу. Його шкіра забезпечена спеціальними рецепторами, що реагують на зміну тиску води. Щелепи володіють значною силою, що дозволяє утримувати ними великих тварин, але не здатні до горизонтального руху, що не дозволяє пережовувати їжу. Зазвичай крокодил має 64-68 конічних зубів — 36-38 на верхній щелепі і 28-30 на нижній. Крокодили, що тільки що вилупилися, мають спеціальне ущільнення шкіри в передній частині морди, що нагадує зуб, яке допомагає їм вибратися з яйця.

Розміри[ред.ред. код]

Нільский крокодил збоку

Нільський крокодил має великі розміри, звичайний близько 5 м, зрідка до 6 м. Вага зазвичай становить близько 500 кг[2], зустрічаються окремі екземпляри вагою понад 900 кг[3]. Найбільший відомий екземпляр був убитий в Танзанії в 1905: довжина 6,45 м, вага 1090 кг[4]. Існують повідомлення про 7-метрових крокодилів, але вони не підкріплені достовірними свідоцтвами. Наявність окремих великих особин виду здається обумовлена сприятливішим для них середовищем і кращим харчуванням. Подібно до інших видів крокодилів, проявляє статевий диморфізм — самиці в середньому на 30 % менше самців. В цілому відмінності менші, ніж у багатьох інших видів.

Крокодили, що живуть в місцях із холоднішим кліматом, наприклад на півдні Африки, мають менші розміри — близько 4 м. Карликовий нільський крокодил, що живе в Малі і в пустелі Сахара, зростає тільки до 2—3 м. Ймовірно, такі відмінності в розмірах є наслідком гірших умов проживання, а не генетичних відмінностей.

Розмноження[ред.ред. код]

У нормальних умовах нільський крокодил досягає статевої зрілості до десятирічного віку, досягаючи довжини 3 м для самців, 2—2,5 м для самиць. Під час шлюбного періоду самці привертають самиць, ляскаючи мордою по воді, ревучи, фиркаючи і видаючи інші шуми. Великі самці зазвичай привабливіші для самиць. Під час шлюбних ігор пари «співають» своєрідні трелі і труться нижніми сторонами морди.

Яйця нільського крокодила

Самиці відкладають яйця приблизно через 2 місяці після спаровування, в листопаді або грудні. На півночі Африки в цей час наступає посушливий сезон, на півдні — дощовий. Улюблені місця для будівництва гнізд — піщані пляжі, пересохлі русла і береги річок. Самиця риє яму до 50 см завглибшки приблизно в двох метрах від берега і відкладає від 20 до 85 яєць (в середньому 50). Декілька самиць можуть будувати гнізда близько один до одного.

Відклавши яйця, майбутня мати закриває гніздо піском і охороняє протягом 3 місяців періоду інкубації. Батько зазвичай теж знаходиться поряд, і обидва батьки атакують будь-якого, хто намагається наблизитися до гнізда. Попри таку турботу, багато гнізд розоряються людьми, варанами та іншими тваринами, якщо мати відлучається, щоб сховатися від спеки або зануритися у воду.

Дитинчата, що вилупилися, видають щебечучі звуки, і по цьому сигналу матір розриває гніздо. Батьки іноді беруть яйця в рот і стискають між язиком і піднебінням, щоб допомогти потомству звільнитися. Потім самка відводить крокодилів до води або відносить їх у своїй пащі.

Як і в інших крокодилів, стать дитинчат визначається температурою протягом середньої третини періоду інкубації, а не генетично. Якщо температура усередині гнізда була нижча за 31,7 °C або вища за 34,5 °C, то на світ з'являються самиці, в іншому випадку — самці.

Крокодили, що тільки-но вилупилися, мають довжину близько 30 см, у перші роки ростуть досить швидко. Мати піклується про потомство протягом двох років. Якщо декілька гнізд було близько один від одного, матері можуть спільно піклуватися про потомство, формуючи своєрідні крокодилові ясла. За два роки молоді крокодили досягають розміру 1,2 м і покидають рідні місця, уникаючи при цьому територій старших і більших крокодилів. Максимальна підтверджена тривалість життя крокодилів становить 44 роки, хоча існують непідтверджені свідоцтва про вік до 68 років, середня тривалість життя — 30-40 років.

Харчування[ред.ред. код]

Крокодили, що недавно вилупилися, харчуються комахами і водними безхребетними, досить швидко переходячи на плазунів, земноводних і птахів. Раціон навіть дорослих крокодилів на 70 % складається з риби і інших невеликих хребетних, попри те, що крокодил може з'їсти практично будь-яку тварину, що прийшла на водопій, за винятком дорослих слонів і бегемотів. Нільський крокодил поїдає також падаль, хоча уникає гнилого м'яса. Група крокодилів може піти на сотні метрів від берегу, щоб дістатися до трупа крупної тварини.

Дорослий крокодил використовує своє тіло і хвіст, щоб відтіснити зграю риб до берега, і з'їдає її швидким рухом голови. Крокодили також можуть об'єднуватися в групу і блокувати мігруючу рибу, стаючи півколом упоперек річки. При цьому домінуючі крокодили їдять першими.

Відомо, що нільські крокодили можуть успішно нападати на зебр, антилоп, буйволів, молодих бегемотів і носорогів, жирафів, бородавочників, гієн, мавп, котячих, а також на інших крокодилів. Можливість майже повністю ховатися під водою у поєднанні з високою швидкістю на коротких дистанціях робить крокодилів хорошими мисливцями на крупну здобич. Вони захоплюють її могутніми щелепами, тягнуть у воду і тримають там, поки вона не потоне. Коли здобич мертва, вони відривають від неї шматки і ковтають. При діленні сумісної здобичі координують зусилля, щоб розірвати тіло, а також можуть з цією метою заштовхувати його під корчі або камені.

Нільський крокодил представляє небезпеку для людей, хоч і у меншій мірі, ніж гребенястий крокодил. Особливо небезпечні самки в період турботи про потомство. Більшість атак відбуваються далеко від цивілізації і не реєструються, тому реальна кількість жертв невідома. Ймовірно, вона становить більше 100 осіб в рік. У 2005 році в Уганді був спійманий крокодил, який, за твердженням місцевих жителів, з'їв за 20 років 83 людини. У 2006 в Ботсвані жертвою крокодила став професор медицини Вашингтонського Університету Річард Рут.

Припускають, що нільський крокодил має симбіотичні відношення з деякими птахами, наприклад шпорцевим чибісом (Vanellus spinosus). Згідно з окремим повідомленням, крокодил широко відкриває пащу, а в цей час птах дістає застряглі у нього в зубах шматочки м'яса. Проте ці повідомлення здаються малоймовірними, і, можливо, це не є істинно симбіотичними відносинами.

Розповсюдження й охорона[ред.ред. код]

Нільський крокодил зазвичай живе по берегах річок і озер і в прісноводих болотах, іноді зустрічається в солоноватой воді, в гирлах річок або мангрових зарощах. Він мешкає практично по всій Африці на південь від Сахари, а також на Мадагаскарі та в басейні Нілу. Жив також на Коморських островах, в Ізраїлі, Йорданії і Алжирі, але дотепер не зберігся. Зараз вважаються зниклими також популяції в дельті Нілу, на узбережжі Середземного моря і в Чаді. Скорочення районів проживання пояснюється перш за все тим, що клімат останнім часом став посушливішим.

У 1940-х — 1960-х роках нільський крокодил був предметом активного полювання, в основному через високоякісну шкіру, у меншій мірі через м'ясо і нібито лікувальні властивості, що є у його органів. Це призвело до багатократного скорочення чисельності виду, внаслідок чого виникла загроза його зникнення. Прийняті унаслідок цього національні закони, а також міжнародні обмеження на постачання крокодилової шкіри, дозволили частково відновити чисельність популяції в багатьох областях. Зараз цей вид не знаходиться під загрозою вимирання.

Загальна чисельність нільського крокодила становить в наш час[Коли?] 250—500 тис. особин. Він широко поширений, в багатьох країнах південної і східної Африки, таких як Сомалі, Ефіопія, Кенія, Замбія, чисельність популяції контролюється і документується. У цих регіонах успішно діють програми розведення крокодилів на спеціальних фермах, в основному з метою отримання шкіри. У 1993 році було вироблено 80 000 шкір нільського крокодила, переважно на фермах Зімбабве і ПАР.

Вироби з крокодилової шкіри

У центральній і західній Африці ситуація дещо гірше. Хоча цей регіон за площею становить близько двох третин ареалу проживання, популяція тут більш розріджена і їй не було приділено достатньої уваги. Тут умови для життя гірше і, додатково, існує конкуренція з вузькорилим і тупорилим крокодилом. У результаті для деяких регіонів загроза вимирання зберігається. Додатковими негативними факторами є скорочення площі боліт і охота, яка велася в цих регіонах в 1970-х роках. Для збереження популяцій нільського крокодила в цих районах потрібні додаткові екологічні програми.

Як головний хижак в тих районах, де він мешкає, нільський крокодил грає важливу роль в екології. Так, він контролює чисельність риби, від якої, у свою чергу, залежать інші тварини. Він також поїдає трупи, що потрапили у воду, запобігаючи забрудненню води. Основною загрозою для нільського крокодила є люди і результати їх господарської діяльності: забруднення середовища, риболовні сіті тощо

Нільський крокодил занесений в «Червоний список» Міжнародного союзу охорони природи по категорії «мінімальний ризик». Торгівля крокодилами регулюється міждународною конвенцією.

Культ нільського крокодила[ред.ред. код]

Зображення Себека в храмі в Ком-омбо

Жителі Стародавнього Єгипту серед інших богів поклонялися богу Себеку, який асоціювався з фертильністю, захистом і владою фараона. Відношення до нього було подвійним: іноді вони полювали на крокодилів і ображали Себека, іноді бачили в ньому захисника і джерело влади фараона. Себек зіставлявся з богом землі Гебом, сонячним божеством Ра і Осирісом. Себек зображався як крокодил, мумія крокодила, або людина з головою крокодила. Центром його культу в Середньому Царстві було місто Арсіноя, яке греки називали Крокодополісом. Інший крупний храм Себека знаходився в місті Ком-омбо, а безліч менших — в багатьох інших містах Єгипту, в основному в Верхньому Єгипті і дельті Нілу.

Геродот писав, що в 5 столітті до н. е. деякі єгиптяни тримали крокодилів як домашніх тварин. У басейні храму Себека в Арсиної жив крокодил, де його годували, прикрашали коштовностями і поклонялися йому. Коли він помер, його тіло муміфікували, помістили в саркофаг і поховали в гробниці. У староєгипетських могилах дійсно було знайдено деяку кількість муміфікованих крокодилів і крокодилових яєць. Декілька мумій, що добре збереглися, знаходиться в Каїрському музеї.

Для того, щоб заспокоїти крокодилів, в Стародавньому Єгипті використовувалися спеціальні заклинання. Навіть у сучасній Нубії рибалки для захисту від зла встановлюють фігурку крокодила біля входу в будинок.

Поклоніння нільському крокодилові було поширене також серед багатьох інших народів Африки. У Буркіна-Фасо вважали, що крокодили це духи предків, що охороняють села від нещасть. У Гані навпаки, вірили, що відьми могли використовувати крокодилів, мух цеце і змій, щоб творити людям зло.

У районі озера Вікторія існував звичай приносити в жертву крокодилам трупи убитих ворогів. На острові Дамба стояв храм, в якому проходили ритуали, під час яких медіум розмовляв з народом від імені крокодила, тоді як той відкривав і закривав пащу. Плем'я Нуер (Південний Судан) вшановувало нільського крокодила як тотемічну тварину, але в той же час полювало на нього ради м'яса.

На Мадагаскарі вважалося, що крокодили вбивають тільки тих людей, які раніше вбивали крокодилів. І навпаки, людина мала право убити крокодила, якщо той з'їсть невинного. Якщо хто-небудь підозрювався у вбивстві крокодила, його відводили до річки, в якій водяться крокодили, і він повинен був перетнути її неушкодженим, щоб довести свою невинність.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в Fossilworks
  2. Nile Crocodile. (n.d.). Retrieved December 16, 2004 from SeaWorld/Busch Gardens, Animal Bytes
  3. Nile Crocodile Reptile World Zoo
  4. Wood, The Guinness Book of Animal Facts and Feats. Sterling Pub Co Inc (1983), ISBN 978-0-85112-235-9

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]