Німецька Східна Африка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Schutzgebiet Deutsch-Ostafrika
Німецька Східна Африка
Німецька колонія
1885 – 1919
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування Східна Африка
Німецька Східна Африка позначена червоним, інші німецькі колонії — синім
Столиця Баджамайо (1885-1890)
Дар-ес-Салам (1890-1918)
Державний лад Колонія
Імператор
 - 1871-1888 Вільгельм I
 - 1888-1888 Фрідріх III
 - 1888-1918 Вільгельм II
Губернатор
 - 1885-1889 (перший) Карл Петерс (Німецька Східно-Африканська компанія)
 - 1912-1918 (останній) Генріх Альберт Шні (Heinrich Albert Schnee)
Історичний період Новий імперіалізм
 - Заснування 27 лютого 1885
 - Угода про кородони 1 липня 1890
 - Маджі Маджі договір 21 жовтня 1905
 - Перехід до Великої Британії 25 листопада 1918
 - Скасовано 28 червня 1919
Площа
 - 1913 995 000 км2
Населення
 - 1913 7 700 000 осіб
     Густота 7,7 осіб/км² 
Валюта рупія
Попередник
Наступник
Flag of the Sultanate of Zanzibar.svg Султанат Занзібар
Blank.png Королівство Руанда
Blank.png Королівство Бурунді
Танганьїка (територія) Flag of Tanganyika (1919-1961).svg
Руанда-Урунді Flag of Belgium.svg
Португальська Східна Африка Flag of Portugal.svg

Німе́цька Схі́дна А́фрика (нім. Deutsch-Ostafrika) — німецька колонія в Східній Африці, яка існувала в 18851919 рр. на території сучасних Танзанії (континентальної частини країни Танганьїки), Бурунді і Руанди.

Історія[ред.ред. код]

Початок колонії було покладено в 1885 році, коли німецьке керівництво надало право на освоєння територій для захисту германських інтересів торговельній компанії Карла Петерса (Carl Peters) Німецька Східно-Африканська компанія (German East Africa Company), який власне і очолив «Товариство німецької колонізації» й відразу потому новостворену колонію. У 1890 році за умовами т.зв. Занзібарського договору володіння Занзібарського султанату були поділені між Німеччиною і Британською Східною Африкою, а сам Занзібар став британським протекторатом. У складі Німецької Східної Африки опинились кол. материкові володіння Занзібарського султанату — стретегічно важливе узбережжя Індійського океану (суч. Танзанія), що приєднувалося до освоєних германцями раніше внутрішніх територій.

Попри колоніальний статус територій, за німців почав впроваджуватися сучасніший спосіб обробітку землі, була прокладена залізниця, вивчалося місцеве населення, для нього будувалися школи і створювалася писемність. Значних економічних зисків від цієї колонії Німеччина так ніколи і не отримала: Східна Африка продовжувала субсидуватися німецьким урядом. У адміністративному відношенні управління колонією спиралося на зв'язки з вождями племен (в перші двадцять років колонізації німцям постійно доводилось придушувати повстання тубільних народів проти колонізаторів).

Під час Першої світової війни, збройні сили колонії, що складалися з 3 тис. європейців і 11 тис. місцевих, очолював генерал Пауль фон Леттов-Форбек, який на початковій стадії проводив успішні бої з британськими колоніальними військами. ОПроте пізніше він змушений був відступати, через наступ бельгійців з боку Бельгійського Конго й браку та перебоїв з ресурсами. З невеликим загоном фон Леттов-Форбек висунувся на територію Мозамбіку і Північної Родезії, де зрештою віддав наказ про припинення вогню за три дні. Першу Світову війну було скінчено (листопад 1918 року), а фон Леттов-Форбек зі своїм загоном став, таким чином, командувачем єдиного в колоніальній Німеччині збройного формування, що не здалось ворогу. Згодом тубільні вояки, що брали участь у кампанії на боці Німецької Східної Африки, отримували пенсію від урядів Веймарської республіки та ФРН.

За умовами Версальського мирного договору (1919) Німецьку Східну Африку було поділено: західна менша частина відійшла Бельгії — тут було утворено підмандатну територію Руанда-Урунді, незначна частина (Трикутник Кіонга) на півдні стала частиною Португальського Мозамбіку, решту територій було передано у володіння Британії, що перейменувала колонію на Танганьїку. Остання лишалась залежною до 1961 року, у 1962 році проголосили незалежність Руанда та Бурунді.

Губернатори Німецької Східної Африки (1885-1918)[ред.ред. код]

Карл Петерс, 1882
  • Карл Петерс (Carl Peters, *1856—†1918) — 18851889
  • Герман фон Віссман (Hermann von Wissmann) — 18891891
  • Юліус фон Зоден (Julius von Soden) — 18911893
  • Фрідрих фон Шеле (Friedrich von Schele) — 18931895
  • Герман фон Віссман (Hermann von Wissmann) — 18951896
  • Едуард фон Ліберт (Eduard von Liebert) — 18961901
  • Ґустав фон Ґьотцен (Gustav Adolf von Götzen) — 19011906
  • Альбрехт фон Рехенберґ (Albrecht von Rechenberg) — 19061912
  • Хайнріх Шнєе (Heinrich Albert Schnee) — 19121918

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]