Німецька слобода
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (квітень 2018) |
| Німецька слобода | |
 | |
| Країна | Росія |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | Басманний район |
| Час/дата припинення існування | 1850-ті |
| Входить до складу списку пам'яток культури | Q27602961? |
| Статус спадщини | об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd[1] |
| Вказівки, як дістатися | площадь Курского Вокзала, Земляной Вал, Старая Басманная улица, площадь Разгуляй, Лефортовский переулок, улица Фридриха Энгельса, Малый Гавриков переулок, Чешихинский проезд, Лефортовская набережная, набережная Академика Туполева, Мрузовский переулок |
 | |
 Німецька слобода у Вікісховищі | |
Координати: 55°46′00″ пн. ш. 37°40′55″ сх. д. / 55.7669250000277756385° пн. ш. 37.68212800002777385° сх. д.
.jpg)
Німецька слобода (нім. Deutsche Siedlung) — квартал компактного поселення іноземців (голландців, швейцарців, литвинів, поляків, німців) в столиці Росії — Москві.
Щодо назви[ред. | ред. код]
Назва «німецька» тоді не означала, що поселення мало представників з німецьких князівств. «Німець», тобто той, хто не розмовляє російською, загальна назва іноземців Західної Європи, а епітет «німецьке» означав тоді — іноземне, «німецьке вбрання», тобто іноземне вбрання тощо. Лише з часом закріпилось сучасне значення слова німецький, тобто пов'язаний з Німеччиною.
Історія[ред. | ред. код]
- Перша Німецька слобода виникла ще за часів царя Василія ІІІ (1505-1553 р.р.), який мав охоронців, набраних з числа іноземців. Під час навали на Москву 1571 року її будівлі спалив кримський хан Девлет I Ґерай.
- Полонених литвинів під час Ливонської війни розселили у Німецькій слободі, що знаходилася на річці Яуза. Під час злодійських забав російського царя Івана Грозного він разом з прибічниками у 1578 році учинив там погром.
- З повагою до іноземців ставився цар Борис Годунов. За його царювання іноземців селили у Німецькій слободі.
- Частим візитером Німецької слободи був молодий Петро І. Саме тут, з часом, будуть побудовані перші значні будівлі і палаци прибічників молодого царя, такі як Лефортовський палац, палати Головіна, Меншикова вежа, маєтки вельмож тощо. Ці будівлі стали прообразом аристократичного району, який згодом виникне у Петербурзі поблизу Смольного монастиря та Мільйонної вулиці. Власник Лефортівського палацу до 1760 року був одночасно й власником імперії. Саме в Німецькій слободі виникли два царських палаци для імператриць Анни Іванівни та Єлизавети Петрівни, споруджені архітектором Франческо Бартоломео Растреллі — Анненгоф. Лише за часів Катерини ІІ царська резиденція в Москві перенесена в інше місце.
- Це був квартал, що нагадував невеличке іноземне місто — прямі вулиці, протестантські церкви, невеличкі будинки європейського зразка. Була своя аптека та автономне управління. Саме у Німецькій слободі побудували перші мануфактури в Москві.
- Під час захоплення Москви Наполеоном у 1812 році, пожежі і грабежі пошкодили й Німецьку слободу. Вона перестає бути місцем розселення іноземців і тут мешкають купці, міщани, ремісники. У XVII—ХІХ століттях більшість старих будинків була розібрана, а найбільші перебудовані. Саме тут розташований всесвітньо відомий навчальний заклад — Московський державний технічний університет імені Баумана, заснований 13 липня 1830 року як Московський ремісничий навчальний заклад.
Джерела[ред. | ред. код]
- Князьков С. Очерки из истории Петра Великого и его времени / С. А. Князьков. — Москва : типография т-ва И. Д. Сытина, 1909. — 683 с. — (Из прошлого Русской земли) (рос.)
- Осетров Е. Моё открытие Москвы: Рассказы о столице. — Москва : Московский рабочий, 1987. — 302 с. (рос.)
- Коваленская Н. История русского искусства XVIII века / Н. Н. Коваленская. — Москва : Издательство Московского университета, 1962. — 284 с. (рос.)