Німецький реквієм (Брамс)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йоганнес Брамс.

Німецький реквієм (нім. Ein deutsches Requiem) — твір для солістів, хору та оркестру Йоганнеса Брамса.

Історія створення[ред.ред. код]

Біограф Брамса Макс Кальбек вважав, що ідея створення заупокійної меси виникла у композитора ще 1856 року у зв'язку зі смертю Роберта Шумана. Музика майбутньої 2-ї частини Реквієму була написана в 18571859 роках, хоча спочатку призначалася для іншого твору[1].

Безпосереднім поштовхом для створення Німецького реквієму послужила смерть матері 1865 року, і влітку 1866 року твір було переважно закінчено, в авторському рукопису стоїть позначка: «Баден-Баден, літо 1866 року») [1].

1 грудня 1867 року в Відні були виконані 3 перші частини Німецького реквієму. Виконання виявилося невдалим, Брамс вніс у твір деякі зміни, і на Страсний тиждень 10 квітня 1868 року в кафедральному соборі в Бремені відбулася справжня прем'єра Реквієму, в той час ще 6-частинного, під орудою Карла Рейнталера[2]. Цей концерт став першим тріумфом композитора[1].

Незважаючи на успіх, Брамс продовжував роботу над Реквіємом і в травні 1868 року доповнив твір ще однією частиною, яка в остаточній редакції стала 5-й[1]. Семичастний реквієм був вперше виповнилося 18 лютого 1869 року в Лейпцигу під орудою Карла Рейнеке[2].

Характеристика[ред.ред. код]

Німецький реквієм складається із семи частин, в цілому твір в різних виконаннях триває від 65 до 80 хвилин, — це найтриваліша композиція Брамса.

При створенні Реквієму Брамс відмовився як від канонічного латинського тексту заупокійної меси, так і від його німецького аналога: композитор сам склав текст, використовуючи псалми та цитати з різних частин Біблії в німецькому перекладі Мартіна Лютера — переважно з Нового заповіту, однак у тексті жодного разу не згадано ім'я Христа[1].

Хоча Реквієм Брамса за низкою ознак є протестантським (включаючи використання протестантського хоралу в музиці), сам композитор адресував свій твір усім християнам, незалежно від конфесійної приналежності»[1].

Структура Реквієму[ред.ред. код]

Частина 1 — Selig sind, die da Leid tragen («Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені»)

Перші рядки — Євангеліє від Матвія: 5, 4. Далі слід цитата з Псалма 125 (126) : 5 — 6.

Частина 2 — Denn alles Fleisch, es ist wie Gras («Бо кожне тіло — як трава»)

Перші 4 рядки — цитата з 1-го послання Петра, 1: 24; далі — Послання Іакова: 5, 7; потім знову повторюється цитата з Петра, але вже з додатком вірша 25, і заершает цю частину цитата з Книги Ісаї: 35, 10.

Частина 3 — Herr, lehre doch mich, dass ein Ende mit mir haben muss («Господи, навчи мене...»)

Цю частину склали вірші 5 — 8 з 38-го Псалма. Останні два рядки належать Соломону: 3, 1.

Частина 4 — Wie lieblich sind Deine Wohnungen, Herr Zebaoth! («Які любі оселі Твої, Господи сил!»)

Текст цієї частини склали вірші 2, 3 та 5 83-го Псалма.

Частина 5 — Ihr habt nun Traurigkeit («Так і ви тепер маєте печаль»)

Перші 4 рядки — Іоанн: 16, 22, потім слідують 2 рядки з Ісаї: 66, 13; та завершує 5-ту частину вірш із Ісуса Сираха: 51, 27.

Частина 6 — Denn wir haben hie keine bleibende Statt («Бо не маємо тут постійного міста»)

В цій частині Брамс звертається до послань апостола Павла; перші два рядки — Послання до євреїв: 13, 14; далі йдуть вірші 51 — 52 та 54 — 55 з глави 15 1-го послання до коринтян. Заключні рядки — з «Одкровення Йоана»: 4, 11.

Частина 7 — Selig sind die Toten, die in dem Herrn sterben («Блаженні мертві, що померли в Господі»)

Заключна частина також являє собою цитату з «Одкровення Йоана»: дещо скорочений (починається зі слів «Блаженні ті мертві») вірш 13 глави 14.

Склад виконавців[ред.ред. код]

Реквієм написаний для двох солістів — сопрано (в 5-й частині) та баритона (у 3-й і 6-й частинах), змішаного хору і симфонічного оркестру; за бажанням використовується також орган.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е Кёнигсберг А. Иоганнес Брамс. Немецкий реквием, Op. 45
  2. а б Michael Maeckelmann. Johannes Brahms: Ein deusches Requem. Deutsche Grammophon, 1988