Велика Вітчизняна війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Велика Вітчизняна війна
Східний фронт Другої світової війни
Дата: 22 червня 1941 — 9 травня 1945 Місце: СРСР, Східна та Центральна Європа Результат: Перемога СРСР
Сторони
СРСР Польща Чехословаччина Фінляндія (після вересня 1944) Румунія (після вересня 1944) Болгарія (після жовтня 1944) НВАЮ	Німеччина Італія (до липня 1943) Угорщина Фінляндія (до вересня 1944) Румунія (до сентября 1944) Болгарія (до жовтня 1944) Словакія Хорватія Іспанія (неофіційно)
Командувачі
Йосип Сталін Георгій Жуков Констянтин Рокоссовський Іван Конєв Борис Шапошніков Олександр Василевський Родіон Малиновський Іван Баграмян Кирило Мерецков Іван Петров Семен Тимошенко Семен Будьонний Федір Толбухін Микола Ватутін Климент Ворошилов Андрій Єременко	Адольф Гітлер Федор фон Бок Ернст Буш Гейнц Гудеріан Євальд фон Клейст Гюнтер фон Клюге Георг фон Кюхлер Вільгельм фон Лееб Вільгельм Ліст Еріх фон Манштейн Вальтер Модель Фрідріх Паулюс Герд фон Рундштедт Фердінанд Шернер Ерхард Раус Джованні Мессе Беніто Муссоліні Італо Гарібальді Петре Дімітреску Констянтин Константинеску Карл Ґустав Маннергейм Карл Леннарт Єш Густав Яні Ференц Сомбатей

Велика Вітчизняна війна — термін, яким радянська історіографія та ряд пострадянських істориків країн СНД окреслюють радянсько-німецький збройний конфлікт 1941—1945 років у рамках Другої світової війни^[1]. Виник за зразком російської "Вітчизняної війни" з Наполеоном у 1812 році. Приставка "Велика" додана для підкреслення значущості радянсько-німецького конфлікту для СРСР, масштабів та наслідків цього конфлікту для Європи.

Німеччина вторглась на територію СРСР 22 червня 1941 р., до кінця 1942 року Червона армія відступала.

Союзники СРСР (США та Велика Британія) підтримували Радянський Союз технікою та продуктами харчування через порти Мурманськ і Архангельськ, незважаючи на всі спроби німецького флоту блокувати морські шляхи сполучення та порти.

У 1941 р. німецькі війська блокували Ленінград і зробили спробу зайняти Москву.

Поступово Червона армія почала витісняти німців з території СРСР, до лютого 1945 р. радянські війська досягли кордонів Німеччини й у квітні 1945 р. ввійшли в Берлін.

Перемогу у війні святкують 9 травня 1945, який був днем підпису капітуляції Німеччини за московським часом (в Європі ще був день 8 травня). Проте інколи в радянській історіографії закінчення цієї війни припадає на 2 вересня 1945, дату капітуляції Японії.

Людські втрати СРСР, за різними оцінками, склали 20-27 млн. осіб.

Україна втратила від 5 до 10 мільйонів громадян. 2,3 млн. українців були вивезені для примусової праці до Німеччини. Цілком чи частково були зруйновані понад 700 міст і 28 тис. сіл, унаслідок чого безпритульними залишилися близько 10 млн. чоловік.

Повністю чи частково були знищені понад 16 тис. промислових підприємств. Підраховано, що загальні збитки економіки України у війні сягнули 40 %.

[ред.] Примітки

1. ↑ В радянській історіографії рамки ВВВ охоплють не лише війну СРСР з Німеччиною і її союзниками в Європі, а й боротьбу з Японською імперією в Азії.

[ред.] Дивіться також

• Друга світова війна

[ред.] Лiтература

• Малий словник історії України. — К.: Либідь, 1997.