Ніс (син Пандіона)
| Ніс | |
|---|---|
| Посада | цар Афін[d] і king of Megarad |
| Батько | Пандіон[1] |
| Брати/сестри | Егей[1][2] |
| Діти | Скілла[3][1], Еврінома, Іфіноя[d] і Бізант |
Ніс (грец. Νίσος) — син Пандіона (варіант: Ареса), мегарський цар.
За його іменем отримала назву головна гавань Мегар — Нісея.
За легендою на його ріс особливий, пурпуровий (за іншою версією — золотий чи фіолетовий) волос, який нібито робив його непереможним. Про цей дивовижний секрет знали лише найближчі родичі Ніса. Коли Мегари взяв в облогу Мінос, донька Ніса Скілла побачила критського володаря з муру міста, закохалася в нього і вирішила допомогти. Вночі вона підкралася до поснулого батька, зрізала з його голови пурпуровий волос. Збергігся і прозаїчніший варіант легенди, в якому йдеться не про безтямне кохання, а про банальний підкуп — критяни нібито пообіцяли Скіллі золото в обмін на зраду[4].
Позбавлений магічного захисту Ніс загинув у битві і був обезголовлений Міносом.
Міф про Ніса — стародавня народна казка про чарівне волосся, яке робить героя нездоланним[5][6][7][8][9][10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Н. О. Нис // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XXI. — С. 161.
- ↑ Эгей // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XL. — С. 145–146.
- ↑ Любкер Ф. Nisus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 923.
- ↑ Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.11-12
- ↑ Плутарх. Моралії, 4.21.16.
- ↑ Гесіод. Каталог жінок, фрагмент 7.
- ↑ Аполлодор. Бібліотека, 3.15.6.
- ↑ Нонн Панополітанський. Діонісіака, 25.150.
- ↑ Есхіл. Хоефори, 610.
- ↑ Овідій. Метаморфози, 8.90.
Джерела[ред. | ред. код]
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.