Нічне чування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нічне чування, зі середньовічного підручника Такуінум санітатіс (таблиці здоров'я) (14 століття)
"Нічне чування лицаря" картина Джона Петті

Нічне чування (англ. vigil, лат. vigilia озн. чування) — період наміреного неспання, привід для релігійного пильнування чи ритуалу.

Нічне чування може бути передднем релігійного свята, яке дотримується через неспання, що служить для релійгіної вправи чи молитов, які виконуються перед надходженням свята [1], зокрема Пасхальної всеночної що відзначається у Велику Суботу. У східній православній церкві, всеночні нічні чування дотримуються напередодні усіх неділь та всіх головних празників протягом літургійного року.

В християнстві, особливо православній та католицькій традиціях, нічне чування дотримується коли хтось є серйозно хворий або помирає. Чуваючі моляться та часто складають обіти. Нічні чування тривають від часу смерті до поховання, за звичай чувають з метою молитви за улюблену особу, а також щоби вона ніколи не була залишена наодинці.

Протягом середньовіччя, молодий зброєносець у ніч перед церемонією прийняття у лицарі повинен був пройти через очищувальне омиття, піст, зробити сповідь, і тоді утримувати нічне чування в каплиці з молитвою до Бога, готуючи себе до лицарського життя. Він одягався у біле, що є символом чистоти.

Коли помирає юдей, дотримується нічне чування над його тілом та цілий час читаються псалми, аж до поховальної служби.

Цитати[ред.ред. код]

  • "Любов до нічних чувань, поклонів та інших подвигів приносить бадьорість душі." — Ігнатій Брянчанінов

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Eve of a Feast, Catholic Encyclopedia