Нічниця ставкова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нічни́ця ставкова́
Myotis dasycneme1.JPG
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Рукокрилі (Chiroptera)
Родина: Лиликові (Vespertilionidae)
Рід: Нічниця (Myotis)
Вид: M. dasycneme
Біноміальна назва
'''Myotis dasycneme'''
(Boie, 1825)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Myotis dasycneme
ITIS logo.jpg ITIS: 632011
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 159324
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Myotis dasycneme

Нічни́ця ставкова́, лилик ставковий (Myotis dasycneme Boie, 1825) - кажан, один з видів роду Нічниця (Myotis), відомий у складі фауни України.

Таксономічна характеристика. Один з 66 видів роду; один з 9 видів роду у фауні України.

Поширення. Зустрічається спорадично, переважно у Львівській, Київській, Полтавській та Харківській областях; у Закарпатській області було зареєстровано одну особину на прольоті (с. Сіль Великоберезнянського району, 8. IX. 1965 р.). Ареал охоплює смугу між 49 і 60 ° пн. широти від Франції, Голландії і Данії до Зх. Сибіру (долина Єнісею).

Місця перебування. Селиться поблизу стоячих водойм або рівнинних рік. В горах з'являється лише під час сезонних міграцій і зимівлі. Вдень ховається на горищах, зрідка — у дуплах дерев. Зимує в тріщинах і щілинах будівель або в печерах.

Чисельність. Відмічені окремі знахідки (з 40-х рр. 20 ст.), головним чином узимку.

Причини зміни чисельності. Зменшення кількості схованок, забруднення природного середовища.

Особливості біології. Перелітний вид, на Передкарпатті живе осіло. На місцях зимівлі — з вересня. Зимує звичайно поодинці, їжу добуває з настанням сутінок і перед світанком; політ сильний, повільний та рівний. Живиться переважно дрібними метеликами, жуками, одноденками та двокрилими, яких ловить над водою на висоті 5 — 20 см. Розмножується раз на рік. Самиця у 2-й пол. червня народжує одне маля. Вороги — сови.

Розмноження у неволі. Даних немає.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги України (1980, 1994, 2009) та Європейського Червоного списку (1991). Слід взяти під охорону місця можливого перебування виду.

Джерела інформації[ред.ред. код]

  • Кузякин А. П., 1950; Абелєнцев В. І., Підоплічко І. Г., Попов Б. М., 1956; Татаринов К. А., 1956; Громов И. М. (та т.), 1963.

Ю. І. Крочко.