Ніч живих мерців (фільм, 1968)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніч живих мерців
Night of the Living Dead
Жанр фільм жахів
Режисер Джордж Ромеро
Продюсер Карл Хардман
Рассел Штайнер
Сценарист Джон Руссо
Джордж Ромеро
У головних
ролях
Дуейн Джонс
Джудіт О'Ді
Карл Хардмен
Мерилін Істман
Кіт Уейн
Джудіт Рідлі
Кіра Шон
Чарльз Крейг
С. Вільям Хінцмен
Джордж Косана
Оператор Джордж Ромеро
Композитор William Loosed
Кінокомпанія Image Ten
Laurel Group
Market Square Productions
Off Color Films
Дистриб'ютор Walter Readed і Netflix
Тривалість 96 хвилин
Мова англійська
Країна США США
Рік 1968
Кошторис 114 000 $
Касові збори 30 087 064 $[1][2] і 12 087 064 $[2]
IMDb ID 0063350
Наступний Світанок мерців
CMNS: Ніч живих мерців у Вікісховищі
«Ніч живих мерців»

«Ніч живих мерців» (англ. Night of the Living Dead, 1968) — культовий кінофільм, знятий незалежним режисером Джорджем Ромеро. Прем'єра фільму відбулася 2 жовтня 1968 року в Піттсбурзі. У 2005 році фільм був повністю кольорований. Фільм став суспільним надбанням, оскільки театральний дистриб'ютор, Walter Reade Organization, забув поставити відмітку про авторські права.


Сюжет[ред. | ред. код]

Коли брат Джонні (Рассел Штайнер) і сестра Барбара (Джудіт О'Ді) в одному американському містечку відвідують могилу свого батька, на них нападає чоловік, який по ході й зовнішності нагадує ходячого мерця. Джонні вбивають. Барбара в паніці тікає. Коли її машина ламається, вона забарикадовується в маленькому фермерському будиночку. Вона натикається на жахливий труп в будинку, а коли визирає у вікно, то бачить безліч рухомих, немов маріонетки, людей, які збираються перед будинком. Незабаром до неї приєднується чорношкірий Бен (Дуейн Джонс), у якого скінчився бензин. Він відразу ж береться до справи: забиває дошками вікна та двері. Барбара в цей час перебуває в стані шоку. Незабаром з'ясовується, що вони не одні в будинку: у підвалі забарикадувалися Гаррі (Карл Хардман) і Хелен (Мерилін Істман). Поруч з ними маленька дочка Карен (Кіра Шон), яку вкусив мертвець і вона марить, а також молода пара, на ім'я Том (Кейт Вейн) і Джуді (Джудіт Рідлі). За допомогою радіо вони дізнаються, що містичні масові вбивства взяли масштаб національного лиха. Джерелом воскресіння є радіоактивність повернувся з Венери космічного апарату.

Між Гаррі й Беном відбувається конфлікт — Гаррі вважає, що безпечніше сховатися в підвалі, в той час, як Бен бачить більше шансів залишитися в живих, перебуваючи в будинку і маючи можливість спостереження за подіями. Гаррі не отримує підтримки й закривається в підвалі. Однак пізніше Гаррі й Хелен вийдуть з підвалу, щоб з усіма переглянути телевізійне звернення, в якому буде сказано про організовані владою притулках для тих, які вижили. У них дозріває небезпечний план — дістати бензин для автомобіля, оточеного живими мерцями, і спробувати досягти притулку. Гаррі використовує горючу суміш, щоб відлякати мерців. Бен з палаючим факелом в руках, Том і Джуді пробиваються до автомобіля і намагаються заправити його. Під час заправки Том і Бен допускають фатальну помилку — бензин займається і підпалює автомобіль. Том відганяє його подалі від бензоколонки, але не встигає покинути його — разом з Джуді вони вибухають. Їх обгорілі тіла служать їжею для мерців. З боєм Бен повертається в будинок. Гаррі перешкоджає йому. Бену доводиться винести двері силою. Мерці оточують будинок і нападають на нього, прориваючись через барикади. Бену доводиться випустити зброю, щоб утримати мерців. Гаррі підіймає зброю і погрожує їм Бену. У бійці Бен смертельно ранить Гаррі. Гаррі спускається у підвал і вмирає під столом, на якому лежить мертва Карен. Хелен намагається утримувати другі двері. Одному з мерців вдається схопити Хелен, і він намагається задушити її. Їй на допомогу приходить Барбара, а звільнилася Хелен намагається врятуватися в підвалі. Там вона бачить маленьку Карен, що стала живим мерцем, що харчуються плоттю свого батька. Закривавлена ​​Карен нападає на свою матір і вбиває її. Барбара відбивається від мерців і зауважує серед них свого брата Джоні. Він хапає свою сестру і затягує її у натовп мерців. Проломивши перепони, мерці проникають в будинок. Карен хапає Бена за руку і намагається його вкусити, але йому вдається відштовхнути її, після чого він намагається сховатися в підвалі. Щільно закривши двері, він спускається і виявляє трупи Хелен і Гарі. Вони оживають, і він вбиває їх, стріляючи в голову і не дозволяючи піднятися. Мерцям не вдається дістатися до підвалу.

На наступний ранок все закінчується. Бригада з поліцейських і добровольців проводить зачистку місцевості від живих мерців, для чого вони стріляють їм у голову і спалюють тіла. Перебуваючи в підвалі, Бен чує постріли й собачий гавкіт. Він виходить з підвалу і виглядає з вікна з метою озирнутися. Один з учасників бригади звертає увагу на шум і зауважує рух у вікні. Він приймає Бена за живого мерця і за вказівкою шерифа вбиває його пострілом в голову. Шериф хвалить стрільця за відмінний постріл.

Йдуть фінальні титри, на їх фоні труп Бена виносять з дому і спалюють разом з іншими тілами.

У ролях[ред. | ред. код]

  • Джудіт О'Ді — Барбара
  • Дуейн Джонс — Бен
  • Карл Хардман — Гаррі
  • Рассел Штайнер — Джонні
  • Мерилін Істман — Хелен
  • Кіт Уейн — Том
  • Джудіт Рідлі — Джуді
  • Кіра Шон — Карен

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Фільм замислювалося знімати в кольорі, але через маленького бюджету він був знятий у чорно-білих тонах на 35-міліметрову камеру.
  • Компанія-дистриб'ютор (Walter Reade's Continental Films) спочатку вимагала вирізати криваві сцени, але згодом більше не пред'являла вимог.
  • Вихід фільму викликав великий резонанс у суспільстві, були пред'явлені вимоги заборонити фільм і припинити його подальший показ.
  • Фільм став справжнім хітом показу в кінотеатрах просто неба.
  • Кров, яку можна бачити у фільмі, являє собою шоколадний сироп «Боско».
  • Фільм став родоначальником своєрідного піджанру фільмів жахів — фільмів про зомбі, хоча термін «зомбі» в самому фільмі жодного разу не використовується, в сценарії використовується слово «упир» (ghoul). До цього фільму існували й інші фільми про зомбі, але ними неодмінно керував жрець вуду.
  • Фільм має два альтернативні назви — «Ніч пожирачів плоті» (Night of the Flesh Eaters) і «Ніч Анубіса» (Night of Anubis).
  • Перша версія сценарію фільму називалася «Кіношка про монстрів» і була витримана в комедійному ключі. А сюжет розповідав про дружбу інопланетян-підлітків з населенням Землі. Друга версія сценарію називалася «Ніч Анубіса», а третя «Ніч пожирачів плоті».
  • За словами Ромеро, на створення фільму його надихнув роман Річарда Метісона «Я — легенда». Багато хто помилково вважає, що фільм знятий за книгою Джона Руссо «Ніч живих мерців». Насправді фільм знятий за оригінальним сценарієм Ромеро і Руссо, а роман, що вийшов в 1974 році, є всього лише новелізацією сценарію.
  • Через маленький бюджет фільму акторів підбирали з місцевих театрів. Головну роль виконав Дуейн Джонс — актор піттсбургського театру.
  • Дуейн Джонс не став використовувати репліки, які належали йому за сценарієм, натомість він сам їх написав. Мерилін Істман ж переробила всю сцену в підвалі.
  • Для костюмів зомбі використовувалися поношені речі з секонд-хенду, а грим для зомбі являв собою віск з похоронного бюро.
  • Багато студій відмовлялися дистриб'ютувати фільм, в тому числі й Columbia Pictures, але за це взялася Walter Reade Organization за умови, що фільм буде називатися «Ніч живих мерців» замість «Ніч пожирачів плоті».
  • Людям, що зображували зомбі, було заплачено по одному долару і вручена футболка з написом «Я був зомбі в картині „Ніч живих мерців“».
  • Фільм знаходиться в суспільному надбанні, оскільки авторські права на нього не були вчасно зареєстровані, чого вимагало тодішнє американське законодавство.
  • Актор Білл Хінцман, що виконав роль мерця на цвинтарі, через п'ятнадцять років зняв низькобюджетну стрічку «Пожирач плоті» (Flesheater), запропонувавши альтернативний варіант «Ночі»
  • Героїня Барбара (Джудіт О'Деа) у фільмі показана досить дивно — мало не божевільною. Тодішня подруга Ромеро поскаржилася йому на те, що Барбара поводиться «як дурепа». За те, як Ромеро показав Барбару, він і донині просить вибачення перед фанатками.
  • Фраза, вимовлена Джонні — «Вони йдуть за тобою, Барбара», — стала класичною.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]