Обговорення:Маріо Варгас Льйоса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ґ та Йо[ред. код]

Я правильно: Льоса чи Льйоса? Я зустрічав обидва варіанти. --yakudza พูดคุย 11:48, 13 лютого 2008 (UTC)[відповісти]

Доречі. Чому "Варґас"? AFAIK, в іспанській мові нема звуку "ґ". Буква "g" читається як "х" перед і та е (наприклад: Argentina читається як Архентіна), а в усіх інших випадках читається як українська "г". -- RainbowUnicorn 14:04, 9 жовтня 2010 (UTC)[відповісти]

Орфографія імені[ред. код]

Треба писати Варгас через г фрикативне. В еспанській мові, як і в нас є два звуки (щоправда, не фонеми). Ґ проривне вимовляється на початку слова та після n. В інших позиціях - як у нас фрикативне дзвінке. Те, що питав добродій про Argentina, зовсім інше - то орфографічне, а не орфоепічне правило. Так само треба відмінювати - Льйоси, ми же відмінюєм іноземні чоловічі прізвища "жіночого" типу на -а: згадайте, що ми робимо з прізвищем García Lorca. Так само не надто правильно писати просто Льйоса, це тільки друга частина прізвища. Він у всіх еспанських каталогах іде на Vargas. Я все це повиправляв, крім як у заголовку, бо не допетраю як, досвіду в редагуванні Вікіпедії майже не маю.

Правильна орфографія[ред. код]

1) Написання Льоса чи Льйоса залежить від того, якому правопису надається перевага чинному чи «проєктові» правопису 1999 року (не визнанний чинним законодавством). В «проєктові» це слово пишеться — Льоса. Проте в українській мові частіше зустрічається вимова і написання Льйоса.

2) Щодо написання Варгас чи Варґас то доцільніше писати через «ґ». Те, що в іспанській мові, буква "g", позначає два звуки — це правда. Але це в жодному разі не українське фрикативне «г»! В іспанській мові звук «ґ» зустрічається доволі часто. А от другий звук, що зустрічається тільки коли "g" стоїть в середині слова між голосними, і зветься він м'якопіднебінний апроксимант, він досить віддалено нагадує український дзвінкий гортанний фрикативний звук. Ці звуки мають різний спосіб творення. Крім того, в прізвищі перед "g" стоїть «r», а отже це не позиція між двома голосними буквами тому правильно говорити «ґ». --Масіму 20:19, 13 січня 2012 (UTC)[відповісти]

Відповідь: 18 січня 2012 р. Я, справді, був неточним, коли написав, що в іспанській наш "г" фрикативний вимовляється лише в інтервокальній позиції, адже він є таким і в усіх випадках між попередньою приголосною (крім "n") та наступною голосною. Отже в прізвищі Vargas вимова є фрикативною, і позначають його іспанці в транскрипції через значок грецької "гами" [γ]. Правда й те що звуки ці не на 100% тотожні, але так само й іспанський "f" на відміну від нашого "ф" не є фрикативним, а проривним (верхні зуби трохи прикусують нижню губу), але ми все таки відтворюємо його на письмі через "ф", хоча у вимові незнайомих слів студенти часто чують його як наш "п" (!). Отже, якщо колега, як-ому/ій оце відписую, уважно вслухається у вимову носіїв, то має погодитися, що цей звук ближчий до нашого фрикативного "г", ніж проривного "ґ". — Це написав, але не підписав, користувач 94.124.163.218 (обговореннявнесок).

Річ в тім, що цей іспанський «γ» (маю на увазі м'якопіднебінний апроксимант) має подібний спосіб творення, що й звук «g» (дзвінкий м'якопіднебінний проривний — звук, що позначає українська буква «ґ») і однакове місце творення. Саме тому я і написав про доцільність написання цього звуку через ґ. Крім того не дивлячись на всі правила і традиційну транскрипцію слів в українській мові, як це не прикро, іноземні слова пишуть, хто як забажає. Наприклад дехто пише «Ґабріель», а дехто «Габріель», чи «Габрієль» та «Ґабрієль», тощо. --Масіму 17:33, 19 січня 2012 (UTC)[відповісти]

Las aproximantes se producen de forma similar a las fricativas, pero con menos obstrucción, no siendo muy diferentes de las semivocales. En español, las oclusivas sonoras (/b, d, g/) se realizan generalmente como fricativas ([β, ð, ɣ]) o, más a menudo, como aproximantes ([β̞, ð̞, ɣ˕]), por ejemplo en posición intervocálica. У цій характеристиці, наголошується, що апроксиманти є, по-перше, двох способів творення, а по-друге, їх загальною рисою є те, що вони мало чим різняться від напівголосних. А Ви ж чудово знаєте що наше (і чеське, й білоруське) "г" практично співається. В Імені Ґабрієль і справді краще би писати проривне, бо в початковій позиції в іспанців цей звук проривний. Якщо Ви довіритесь своєму слухові, то погодитесь, що в обговорюваній нами позиції цей звук таки "тягнеться", а не "вибухає". Та, зрештою, Ви, очевидно, були автором цієї статті, то Вам і "відповідати" :)). Я ж у моїх працях додержуюсь свого принципу. Мене звуть Ігор. Моє шанування.

Гаммою у МФА позначають білоруське Г, що подібне до українського.--ЮеАртеміс (обговорення) 11:02, 24 червня 2019 (UTC)[відповісти]