Обертання Землі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Обертання Землі — це процес переміщення точок «Земної кулі» (геоїду) в просторі. Можна виділити два основні обертальні процеси: обертання навколо Сонця (можна знехтувати розміром планети порівняно з відстанню до зірки та розглядати Землю як матеріальну точку) та обертання навколо своєї осі.

Обертання Землі навколо Сонця[ред.ред. код]

Heliocentric orbit.jpg

Траєкторія руху[ред.ред. код]

Земля рухається навколо зорі по еліптичній траєкторії (майже коловій) проти годинникової стрілки з позиції Північного полюсу (такий самий напрям обертання Землі навколо своєї осі) із середньою швидкістю 29,765 км/с на середній відстані 149,6 млн км. Афелій — 152 098 232 км, перигелій — 147 098 290 км.

Період обертання[ред.ред. код]

Період, протягом якого планета робить оберт навколо зірки, називається сидеричним періодом обертання, або планетарним роком. Тривалість року дуже залежить від відстані планети до зірки, адже якщо планета перебуває далеко від зірки, то вона рухатиметься повільніше (оскільки на неї слабше впливатиме гравітація зірки), і, окрім того, вона має здолати довший шлях. Період обертання Землі навколо Сонця становить 365 діб 5 годин 48 хвилин 46 секунд.

Значення руху навколо зірки для планети[ред.ред. код]

Оскільки траєкторія руху Землі навколо Сонця не є ідеальним колом, кількість сонячної енергії, яка досягає планети, протягом планетарного року не є сталою. Однак ці відмінності не настільки суттєві. Основною причиною надходження різної кількості сонячної енергії на Землю протягом року є куляста форма Землі та нахил осі обертання Землі до площини орбіти, коли земля "підставляє" Сонцю то Північну півкулю (червень-серпень), то Південну (грудень-лютий). Це явище призводить до формування теплових поясів, виникнення широтної зональності і зміни пір року на Землі.

Обертання навколо своєї осі[ред.ред. код]

Обертання Землі навколо своєї осі

Вісь обертання[ред.ред. код]

Нахил Земної осі — приблизно 23°

Вісь обертання — це уявна вісь, яка проходить через два полюси геоїда. Земна вісь має нахил приблизно 66,5° до площини екліптики. Саме тому кількість сонячної енергії, одержуваної тією чи іншою півкулею, змінюється протягом року. Час, коли одна з півкуль найбільше обернена до Сонця, називається літнім сонцестоянням. В іншій півкулі в цей час — зимове сонцестояння. Внаслідок такого розташування осі обертання Землі півкулі отримують різну кількість світла і тепла протягом року, що слугує причиною сезонних змін погодних умов на планеті.

Важливим фактом є те, що земна вісь обертання нестабільна (немає стабільного положення в просторі відносно, наприклад, земного екватору[Джерело?]), це явище може бути викликане великими підземними або надземними викидами енергії.

Період обертання навколо осі[ред.ред. код]

Доба — це час, за який кожна точка земної поверхні (окрім полюсів) здійснює повний оберт навколо земної осі. Її тривалість — 24 год (тривалість зоряної доби 23 год 56 хв 4,100 с). Кутова швидкість обертання кожної точки Землі є однаковою (15° за 1 год), лінійна ж швидкість обертання залежить від географічної широти точки. На тій самій географічній широті лінійна швидкість однакова, з віддаленням від екватора швидкість зменшується (оскільки відстань від точки до осі обертання максимальна на екваторі і зменшується з віддаленням від нього). Обертання Землі навколо осі спричиняє зміну дня і ночі, а відповідно і кількості сонячної енергії, яка потрапляє на поверхню Землі протягом доби, що спричиняє добові зміни температури. Зміна надходження сонячного світла є також одним з основних чинників формування біоритмів живих істот.

Геофізичні явища, зумовлені обертанням Землі навколо осі[ред.ред. код]

Обертання Землі навколо своєї осі призводить до виникнення сили Коріоліса. Ця сила спричиняє ряд геоефектів, а саме:

  1. Відхилення падаючих тіл на схід ;
  2. Лежить в основі роботи маятника Фуко ;
  3. У північній півкулі сила Коріоліса направлена вправо від руху, тому праві береги річок в північній півкулі крутіші — їх підмиває вода під дією цієї сили. У південній півкулі все відбувається навпаки ;
  4. Спричиняє рух циклонів та антициклонів ;

Див. також[ред.ред. код]