Обер-шенк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Обер-шенк (рос. Обер-шенк, від нім. Oberschenk — «старший виночерпій») — придворний чин II класу в Російській імперії, запроваджений 1723 року. У його розпорядженні знаходилися палацові запаси вин і інших напоїв. До Петра I посада називалась «крайчий».

Обер-шенку підпорядковувалися мундшенки[1] (що завідували винними льохами), кавошенки[2] (відповідальні за приготування кави та чаю), тафельдекери[3] (відповідальні за сервірування столу), кондитери, келермейстери (ключники, доглядачі льохів)[4][5].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. рос. мундшенки, від нім. Mundschenk (m)
  2. рос. кофишенки, від нім. Kaffee (m), Schenk (m)
  3. рос. тафельдекеры, від нім. Tafel (f), Decke (f)
  4. рос. келлермейстеры, від нім. Kellermeister (m)
  5. Е. Ф. Зябловский. Российская статистика. Тип. И. Глазунова, 1842. С. 42.