Облицювальний камінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Облицюва́льний ка́мінь (рос. облицовочный камень, англ. facing stone, ornamental stone; нім. Vormauerungsstein m, Verblendstein m) — гірські породи, що служать сировиною для виробн. облицювальних матеріалів.

Іноді під О.к. мають на увазі готову продукцію з природного каменю. О.к. поділяються на вивержені (граніти, сієніти, габро, базальти, туфи тощо), осадові (пісковики, вапняки, доломіт тощо) і метаморфічні (мармури, гнейси, кварцити тощо).

Класифікація за міцністю передбачає поділ на 3 групи, залежно від величини межі міцності на стиснення (в сухому стані):

  • міцні (80 МПа і вище),
  • середньої міцності (40—80 МПа)
  • неміцні (до 40 МПа).

За довговічністю — на 4 класи:

  • дуже довговічні (кварцити і дрібнозернисті граніти) — з початком руйнування через 650 років;
  • довговічні (грубозернисті граніти, сієніти, габро, лабрадорити) — 220—350 років,
  • відносно довговічні (білі мармури, вапняки і доломіт) — 75-120 років;
  • недовговічні (кольорові мармури, гіпсові камені, пористі вапняки) 20—75 років.

Класифікація за декоративністю передбачає поділ О.к. на 4 класи (високодекоративний, декоративний, малодекоративний і недекоративний). До О.к., що використовуються в сучасному будівництві, висуваються вимоги щодо монолітності, міцності, морозостійкості, стираності.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]