Обліпиха крушиновидна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Обліпиха крушиновидна
Обліпиха крушиновидна
Обліпиха крушиновидна
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Клас: Дводольні (Magnoliopsida)
Підклас: Розиди (Rosids)
Ряд: (Ряд)Розоцвіті (Rosales)
Родина: Маслинкові (Elaeagnaceae)
Рід: Обліпиха (Hippophae)
Вид: Обліпиха крушиноподібна (Hippophae rhamnoides L.)
Біноміальна назва
Hippophae rhamnoides
L.
Підвиди
  • H. rhamnoides subsp. carpatica
  • H. rhamnoides subsp. fluviatilis
  • H. rhamnoides subsp. mongolica
  • H. rhamnoides subsp. rhamnoides
  • H. rhamnoides subsp. sinensis
  • H. rhamnoides subsp. turkestanica
  • H. rhamnoides subsp. wolongensis
  • H. rhamnoides subsp. yunnanensis
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 193516

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Обліпиха крушиновидна (лат. Hippophae rhamnoides L.). Інші назви: Обліпиха крушиноподібна.

Походження назви[ред.ред. код]

У стародавній Греції обліпиха була відома як лікувальний засіб для коней. Використовували листя, від яких коні швидко набирали масу, а шерсть їх ставала коротшою і блискучою. Звідси латинська назва "гіпофе" ("ίππος" —кінь, "фаос" — блискучий).

Опис рослини[ред.ред. код]

Обліпиха крушиновидна — кущ родини лохових (Elaeagnaceae) (маслинкових) висотою 0,5 - 4 м, рідше деревце заввишки до 10м, з колючими гілками, вкритими сірою корою. Молоді пагони з дрібними кулястими бруньками, вкриті сріблястими лусочками, а багатолітні гілки — іржаво-бурі, бурі, або темно-бурі.

Квіти чоловічої обліпихи
Квіти жіночої обліпихи

Коренева система[ред.ред. код]

Рослина має слабомичкувату шнуровидну поверхневу кореневу систему, яка дає кореневі пагони-зачатки. На корінні формуються клубочки (кореневі шишечки), за допомогою яких обліпиха засвоює атмосферний азот.

Листя[ред.ред. код]

Листки лінійно-ланцетні, без прилистків, завдовжки 2—8 см і шириною біля 0,5 см, цілокраї, зверху зелені, зісподу бурувато-сріблясті (від покриваючих їх білих і буроватих лусочок і волосків), на верхівці туповаті, рідше злегка загострені, сидять зближено.

Квіти[ред.ред. код]

Рослина дводомна, вітрозапильна. Квітки одностатеві. Чоловічі квітки знаходяться на дуже коротких стеблах в кульових суцвіттях, пелюстки не утворюються. Тичинкові квітки буруваті, в коротких колосках, дрібні з глибокодвороздільною оцвітиною і чотирма тичинками. Маточкові квітки зеленуваті, малопомітні, з трубчастою дволопатевою оцвітиною, сидять у пазухах листків. Маточка одна, зав'язь верхня.

Плоди[ред.ред. код]

Плід — овальна кістянка (7—8 мм завдовжки), соковиті, гладкі, блискучі, жовтуваті або оранжево-червоні кулькоподібні з своєрідним смаком і ароматом. Плоди сидять густо, ніби обліплюючи стебло.

Цвіте в квітні-травні, до розпускання листя або одночасно з ними. Плоди дозрівають в кінці серпня — в вересні; плодоносить щорічно і рясно починаючи з 4 — 5 річного віку. В медицині використовують плоди для одержання пераратів — обліпихового масла і олазоля.

Насіння (до 5 мм завдовжки) чорне, блискуче з рівчачком.

Місце поширення. Розповсюдження[ред.ред. код]

Листя обліпихи

У природних умовах росте по берегах річок і озер як домішка до вербово-тополевих заплавних лісів. Світлолюбна, морозостійка рослина. Цвіте у травні, плоди достигають у вересні.

У природному стані в Україні росте в дельті р. Дунаю (Одеська область), створюючи на піщаних кучугурах густі зарості. Культивується по всій Україні в полезахисних смугах, у захисних насадженнях уздовж доріг, у садах і парках. Входить до числа кущових порід для групових насаджень при озелененні населених пунктів.
Поширена на Кавказі, південній частині лісової і степової зони Сибіру, гори Середньої Азії (Тянь-Шань, Паміро-Алтай, Джунгарський Алатау, Тарбагатай, Саурський хребет), Алтай, Східні Саяни. Зустрічається в Калінінградській області.

Обліпиха відноситься до світлолюбних порід, що проявляється з першого року її життя. В плодоносних дерев відбувається щорічне всихання нижніх гілок і гілочок, що призводить до саморозріднення крони дерева і зміщення плодоносної зони на переферію. Природні місця розповсюдження вирізняються високою сухістю повітря, хоча її коренева система воліє зволожені місця поширення, характерні для долин рік і морського узбережжя. Обліпиха здатна переносити надлишкове перезволоження і навіть тривалі періоди затоплення. Особливо добре вона росте на ділянках з високим рівнем грунтових вод і проточним зволоженням. За рахунок кореневих пагонів-зачатків утворює обширні зарості.

Природні зарості обліпихи зменшуються.

Розмноження[ред.ред. код]

Добре розмножується живцями. Для цього їх на початку вегетації нарізають завдовжки 40 см. У викопаний рівчак (ширина — 10, глибина — 30 см), засипаний сумішшю річкового піску і гумусованого ґрунту (1:1), живці закопують на відстані 3 см один від одного, залишаючи зверху дві бруньки (у перші роки обліпиха дає стрижневий корінь і мало розростається). Верхній зріз живців змазують садовим варом. Для кращого укорінення живці затінюють і часто поливають. Можна також розмножувати обліпиху насінням і відсадками. Для зберігання в потомстві господарсько цінних ознак і властивостей використовують вегетативний спосіб розмноження.

Особливості вирощування[ред.ред. код]

Обліпиха рясно плодить на відкритих світлих місцях

Це — світлолюбна рослина, не терпить вирощування з іншими деревами і кущами. Тому її плантації слід створювати переважно чисті, з розміщенням садивних місць 3x4 м, або 4 м між рядами і через 2 м в ряді. При цьому забезпечують рівномірне розміщення запилюючів (чоловічих особин) серед жіночих рослин: два ряди жіночих рослин сортової обліпихи потрібно чергувати з одним комбінованим рядом, в якому кожна п'ята по-рахунку рослина — чоловіча. Число запилювачів становить 7—8% загальної кількості рослин.

На плантаціях обліпихи, які вступили у фазу плодоношення, плодоносить до 40% дерев. Тому для підвищення врожайності необхідно замінити чоловічі особини на жіночі. Зокрема, на ділянці слід залишити не більше 15% чоловічих особин.

Підготовку ґрунту слід починати за рік до садіння за системою чорного пару. Ґрунт повинен мати пухку структуру. У перші 3—4 роки плантації обліпихи вимагають ретельного догляду, оскільки рослини гинуть при затіненні високими травами і сільськогосподарськими культурами, а також при сильному задернінні.

Один з шляхів інтенсифікації і підвищення виробництва плодів обліпихи — введення її низькорослих високопродуктивних популяцій і сортів, стійких до несприятливих екологічних факторів. Низькорослість кущів дозволяє вагомо збільшити виробництво плодів з одиниці площі, підвищити продуктивність праці на обрізці і формуванні крони, о особливо — на зборі урожаю і по догляді за рослинами.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Стиглі плоди

Плоди збирають після заморозків, розстилаючи під кущами намет і струшуючи мерзлі плоди. плоди відділяють від гілочок, сортують і зсипають у тару. Продуктивність збору 20 і більше відер на людину в день. Обліпиха високоврожайна рослина, з одного куща можна зібрати до 4,5 кг плодів, а з 1 га культурних заростей - близько 2 т. Проморожені плоди зберігаються тривалий період. Кору збирають рано навесні; листки - протягом вегетаційного періоду.

В культивованій обліписі міститься більше цукрів, ніж в плодах дикорослої (тому птахи найшвидше здзьобують саме їх).

Заготівля[ред.ред. код]

Плоди обліпихи збирають по досягненні ними повної технічної спілості, коли вони набудуть властиві плодам цієї рослини розмір і забарвлення і накопичать найбільшу кількість масла і інших біологічно активних речовин. Краще збирати плоди, коли на них немає вологи, так як в такому випадку вони менше забруднюються.

Плоди збирають шляхом вищипування, обчісування, струшування, зрізкою плодоносячих гілочок з допомогою різних пристосувань. Вищипують плоди вручну, індивідуально по ягідці, зразу післядозрівання плодів і до того часу, поки вони не почали перезрівати. Обчісування проводять дротовими пинцетами з загнутими кінцями. При цьому нагинають гілку і затисненими кінцями пинцету декілька разів проводить по ній з різних боків, зчешуючи плоди в зручну тару. Зібрані плоди відсортовують від гілочок, листя і ін.. Збір плодів краще вести в ранкові і вечірні години, коли температура повітря є найнижчою. Плодоносячу гілку нагинають над тарою і «биткою» вдаряють по гілці, при цьому плоди повністю осипаються. З допомогою полотнища закріпленого на двох жердинах, збирають обліпиху з заростей по берегам рік і потічків. Полотнище підводять під звисаючі кущі.
Заморожені і очищенні від домішок плоди запаковують в лляні мішки не більше 70 кг нетто і відправляють на завод.

При зборі плодів обламується багато гілочок з генеративними бруньками, на стовбурах з'являються подряпини, на яких весною поселяються шкідники і хвороби. Тому навіть в малозасніжених районах зі стійким зниженням температури останнім часом почали відмовлятись від зимового збору плодів.


Хімічний склад[ред.ред. код]

У свіжих достиглих плодах дикорослої алтайської обліпихи міститься до 3,5% цукрів, 2,6% органічних кислот, 83,6—86,4% води, 2,8—7,8% жирної олії, 8,6—272,5 мг% аскорбінової кислоти (вітаміну C), 0,9—10,9 мг% — каротину, 0,016—0,035 — вітаміну В1, 0,1016 — 0,035 мг% тіаміну (тобто, вітаміну B1) і 0,038—0,056 мг% рибофлавіну (вітамін В2)[1].

В олії з плодів — до 300 мг% каротиноїдів, до 60 — каротину, до 160 мг% токоферолів, а в олії з насіння — 3,2 мг% каротину і до 120 — токоферолів[1]. З кори виділений серотонін — речовина, що має протипухлинну дію[1].

У м'якуші плодів обліпихи знайдено ароматичну олію (8-12-30%), цукри (до 2,5%), яблучну та цитринову кислоти (до 4%), дубильні, пектинові речовини, аскорбінову кислоту (200-480 мг/100 г), каротин ( до 8 мг/100 г), альфа-токоферол (28 мг/100 г), тіамін, рибофлавін (0,12 мг/100 г), ніацин, фолієву кислоту[2].

Практичне використання[ред.ред. код]

Обліпиха крушиновидна

Харчова, вітамінозна, пилконосна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, декоративна, фітомеліоративна, косметична рослина.

Харчове значення[ред.ред. код]

Сік, лікер і желе з обіпихи (мініципалітет Хіддензе, Німеччина)

Крім медичного застосування, плоди мають велике харчове значення, їх їдять у свіжому вигляді, використовують для виготовлення варення, киселів, пастил, желе, плодового вина тощо. Листя обліпихи містить 10% дубильних речовин, тому їх можна застосовувати для дублення шкір.

Плоди ароматні, на смак подібні до плодів ананаса, гіркуваті, після перших приморозків втрачають гіркоту і набувають приємного кислуватого смаку. Їх використовують сирими і для різноманітної переробки. Наливки, настойки, лікери з обліпихи широко відомі не тільки в нашій країні, а й за кордоном. Завдяки надзвичайно високим смаковим і харчовим властивостям з плодів готують соки, екстракти, сиропи, різноманітні типи вин. Фруктово-ягідне обліпихове вино має золотисто-жовте забарвлення і характерний блиск, тонкий ананасний аромат.

Високі смакові властивості мають кондитерські вироби, виготовлені з плодів обліпихи, а також варення, желе, пастила.

У м'якуші плодів обліпихи містяться жир і ароматична олія (до 9%), цукри (до 2,5%), яблучна й лимонна кислоти (до 4%), дубильні та пектинові речовини.

Олія, що міститься в плодах обліпихи, надає сильного, приємного, неповторного аромату, підвищує смакові властивості і ставить обліпиху на особливе місце серед фруктово-ягідних рослин. Плоди обліпихи - природні полівітамінні концентрати. В них є провітамін А (до 8 мг % ), вітаміни С (200 - 350 мг% ), Е (28 мг% ), В1, В2 (0,12 мг% ), РР, фолієва кислота.

Обліпиха - чудовий пилконос, дає багато високопоживного пилку в літній період.

Медичне застосування[ред.ред. код]

Плоди обліпихи — цінна полівітамінна сировина. Обліпихова олія, яку одержують з плодів, діє як епітелізуючий, гранулюючий і болезаспокійливий засіб, її застосовують у гінекологічній практиці, для лікування опіків, відморожень, екзем, погано загоюваних зовнішніх виразок, виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, а також для зменшення регенеративних змін слизової оболонки стравоходу при променевій терапії раку.

Плоди обліпихи - цінний лікувально-дієтичний продукт. Обліпихова олія, яка виробляється з плодів і насіння, використовується при променевих ураженнях шкіри, як бактерицидний засіб її використовують при багатьох інфекційних хворобах, у гінекологічній практиці, при виразках шлунка і дванадцятипалої кишки.

Олією лікують також екземи, деякі хвороби очей. Сік і плоди використовують при гіповітамінозах, зокрема при цинзі; плоди з листками - для лікування ревматизму та хвороб шлунка; насіння - як добрий проносний засіб. Ефективне також застосування масла при ерозивно-язвових проктитах, ерозивно-язвенних сфінктеритах, тріщинах анусу, катаральному і атрофічному проктиті, внутрішньому геморої у хворих хронічним ентероколітом.

Обліпихова масло застосовують при гаймориті, в післяопераційному періоді після тонзилектомії, при хронічному тонзиліті, при лікуванні пульпіту і периодонтиту. Обліпихове масло входить в склад комбінованого аерозольного препарату «Олеазоль», в який також входять левоміцетин, анестезин, борна кислота і наповнювачі. Застосовують препарат в якості засобу, пришвидчуючого загоєння ран, при опіках, інфікованих ранах, трофічних язвах, при екземах і сверблячих дерматозах.

Кора обліпихи містить речовину окситриптамін, яка має протипухлинні властивості. Аналогічну дію має й спиртовий екстракт кори.

Обліпиха використовується в косметиці, з її олії готують живильні маски, які прискорюють епітелізацію і генерацію тканин шкіри, відвар з плодів і гілок застосовують при облисінні та випаданні волосся.

У ветеринарній практиці гілки обліпихи застосовують для прискорення росту шерсті у овечок і надання їй блиску.

В промисловості[ред.ред. код]

Листки і гілки обліпихи містять високоякісні таніди (5,3-13,2 %) і можуть застосовуватись у шкіряній промисловості.

Ягоди обліпихи в суміші з залізним купоросом використовують для фарбування тканин у жовтий колір. Обліпиха має високі декоративні властивості завдяки сріблястому забарвленню листків, численним яскравим плодам, що довго тримаються на кущах. Рекомендується для створення груп, живоплотів, озеленення берегів рік і озер, декорування відкосів. Красива у вигляді штамбових деревець на газонах.

Невибагливість обліпихи до ґрунтових умов, посухостійкість, здатність розмножуватися кореневими паростками ставлять її в ряд цінних фітомеліоративних рослин. Вона. придатна. для: закріплення сипучих пісків, дюн, залісення балок, берегів водойм. У полезахисних смугах приваблює птахів. Обліпиха дав важку, тверду, дрібнопористу, жовтувату деревину з буро-жовтим ядром, придатну для дрібних виробів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Травы и здоровье. Лекарственные растения /Авт.-сост.: А.М.Задорожный и др. - М.: Махаон; Гамма Пресс 2000, 2000.-512с.: ил - (Домашняя энциклопедия). ISBN 5-88215-989-X ISBN 5-9223-0042-3
  2. Товстуха Є.С. Фітотерапія. - К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979
  • Травы и здоровье. Лекарственные растения /Авт.-сост.: А.М.Задорожный и др. - М.: Махаон; Гамма Пресс 2000, 2000.-512с.: ил - (Домашняя энциклопедия). ISBN 5-88215-989-X ISBN 5-9223-0042-3
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми