Обозівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Обозівка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Вінницький район
Громада Погребищенська міська громада
Код КАТОТТГ UA05020210310015567
Основні дані
Населення 94
Площа 0,076 км²
Густота населення 1236,84 осіб/км²
Поштовий індекс 22232
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°27′35″ пн. ш. 29°28′36″ сх. д. / 49.45972° пн. ш. 29.47667° сх. д. / 49.45972; 29.47667Координати: 49°27′35″ пн. ш. 29°28′36″ сх. д. / 49.45972° пн. ш. 29.47667° сх. д. / 49.45972; 29.47667
Середня висота
над рівнем моря
199 м
Місцева влада
Адреса ради 22200, Вінницька обл., Вінницький район, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 77
Карта
Обозівка. Карта розташування: Україна
Обозівка
Обозівка
Обозівка. Карта розташування: Вінницька область
Обозівка
Обозівка
Мапа
Мапа

CMNS: Обозівка у Вікісховищі

Обо́зівка — село в Україні, у Погребищенській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 94 особи (2001).[1]

Географія[ред. | ред. код]

Село Обозівка розташоване у лісостеповій зоні центральної частини північної області Придніпровської височини у північно-східній частині Вінницької області. Село лежить на правому березі річки Рось. На півдні й півночі від села розташовані ліси. Ліс на півночі має назву Липник. Крім того, на захід від села, на кордоні з селом Дзюньковом, розташований невеличкий Поповий ліс, що входить до меж Дзюнькова.

На заході Обозівка межує з селом Дзюньковом, на схід від неї розташовані села Збаржівка і Травневе.

Історія[ред. | ред. код]

Село Обозівка описується у спогадах араба Булос Ібн аз-Заїма аль-Халебі (Павла Халебського) під час подорожі у 1654 р. патріарха Макарія III[джерело?].

У 19 столітті Обозівка входила до складу містечка Дзюнькова, будучи одним з шести його кутків, себто частин.[2][3] Однак, наприкінці 19 століття Обозівка виділилася в окремий населений пункт і з того часу іменувалася як село Обозівка[4][5].

У 1900 році в селі було 94 подвір'я, мешканців налічувалося 734 особи, з яких чоловіків — 362 особи, жінок — 372 особи. Головним зайняттям населення було хліборобство. У селі лічилося землі — 605 десятин, з яких належало поміщикам 365 десятин, селянам — 240 десятин. Село відносилося до категорії власницьких сіл й належало дворянину М. О. Шубовичу, будучи в оренді у Ю. Ф. Крачкевича. Система господарювання в Крачкевича й в селян — трипільна. У селі були початкова школа, водяний млин з чотирма поставами, що належав Шубовичу й був у оренді в такого собі М. Я. Спектора. На млину працювало троє чоловіків з місцевих селян. У селі також була цегельня, що також належала Шубовичу. Вона працювала під управлінням майстра І. Артемчука, на ній працювало п'ятеро робітників. В селі була також пожежна частина, що складалася з 1 насоса, 4 бочок, 2 багрів і 2 драбин й утримувалася селянською громадою з витратою 6 рублів на рік[5].

Під час Другої світової війни Обозівка в період з другої половини липня 1941 року була окупована фашистськими військами. Червоною армією село було зайняте 1 січня 1944 року.[6]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Погребищенської міської громади.[7]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Погребищенського району, село увійшло до складу Вінницького району[8].

Адміністративна приналежність[ред. | ред. код]

Від часу утворення наприкінці 19 століття Обозівка входила до Дзюньківської волості Бердичівського повіту Київської губернії.[4][5]

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 94 особи,[1] із них 100 % зазначили рідною мову українську.[9]

Населення Обозівки в різні роки
Рік 1897 ~1900[5] ~1902[4] 1989[1] 2001[1]
Кількість осіб 734 726 150 94

Транспорт[ред. | ред. код]

Через село проходить маршрутний автобус з Погребищ до сіл Борщагівка й Довгалівка.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2018. 
  2. Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. С. 455. (рос.)
  3. Dziuńków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 299. (пол.)
  4. а б в Obozówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 398. (пол.)
  5. а б в г Списокъ населенныхъ мѣст Кіевской губерніи [Архівовано 10 вересня 2018 у Wayback Machine.]. / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 312. (рос. дореф.)
  6. Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 47.
  7. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
  8. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  9. Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018. 

Література[ред. | ред. код]

  • Зба́ржівка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.529

Посилання[ред. | ред. код]