Обсерваторія Сайдинг-Спрінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Обсерваторія Сайдинг-Спрінг
Siding Spring Observatory
Країна  Австралія
Розташування Гора Сайдинг-Спрінг, Кунабарабран, Австралія
Код 413
Висота 1165 м
Відкрито 1965 рік
Сайт: www.mso.anu.edu.au
Обсерваторія Сайдинг-Спрінг. Карта розташування: Австралія
Обсерваторія Сайдинг-Спрінг
Обсерваторія Сайдинг-Спрінг
Обсерваторія Сайдинг-Спрінг (Австралія)
Мапа
CMNS: Обсерваторія Сайдинг-Спрінг у Вікісховищі

Обсерваторія Сайдинг-Спрінг — астрономічна обсерваторія, заснована у 1965 році поблизу Кунабарабрана, Австралія, частина Дослідницької школи астрономії і астрофізики при Австралійському національному університеті (АНУ). На території обсерваторії встановлено 12 телескопів: Англо-австралійський, телескопи АНУ, Університету Нового Південного Уельсу та інших установ. Обсерваторія розташована на висоті 1165 метрів над рівнем моря в Національному парку Warrumbungle на горі Woorat, також відомій, як гора Сайдинг-Спрінг. Обсерваторія була декілька разів занесена до списку кодів обсерваторій Центру Малих Планет під номерами: 260 (Цифровий огляд неба), 413 (основний код обсерваторії), E10 (Південний телескоп Фолкеса) і E12 (Огляд Сайдинг-Спрінг — пошук навколоземних об'єктів).

Історія обсерваторії[ред. | ред. код]

У 1924 році федеральним урядом була створена обсерваторія Маунт-Стромло. Спочатку обсерваторія спеціалізувалася на дослідженні Сонця. Наприкінці 1940-х років основний акцент був зміщений на зоряну астрономію. З 1953 по 1974 рік 74-дюймовий (1.9 метри) телескоп був найбільшим оптичним телескопом в Австралії.

Вже у 1950-х роках міське засвічення від Канберри стало настільки сильним, що це стало помітно на горі Стромло. Тоді в 1962 році АНУ обрав нове місце для обсерваторії на горі Сайдинг-Спрінг. До середини 1960-х років на горі Сайдинг-Спрінг АНУ встановив 3 телескопи і створив інфраструктуру: дорогу, житлові приміщення, провів електроенергію і воду. У 1984 році прем'єр-міністр Боб Гоук відкрив найбільший телескоп АНУ з низькою вартістю і інноваційним дзеркалом діаметром 2.3 метри, який знаходиться в простому приміщенні з кубічним куполом, що обертається вслід за рухом труби телескопа.

З 1950 року, незалежно від розвитку обсерваторії АНУ, австралійський і британський уряди вели переговори про будівництво великого телескопа. Коли ці переговори, нарешті, дали свої плоди в 1969 році, то на місці майбутнього 4-метрового Англо-австралійського телескопа (ААТ) вже була добре розвинена інфраструктура обсерваторії Сайдинг-Спрінг, що значно полегшило спорудження телескопа ААТ.

Під час будівництва ААТ на початку 1970-х років Британська Рада Науково-Технічних досліджень також побудувала UK Телескоп Шмідта, на відстані 1 км на північний схід від купола ААТ. Телескоп Шмідта має широке поле зору (36 квадратних градусів) в порівнянні з ААТ, що дозволяє проводити оглядові програми. Цікаві об'єкти, які виявляють на телескопі Шмідта, потім докладно досліджують на більш великих інструментах. У 1987 році телескоп Шмідта був об'єднаний з АТТ в одну структуру.

На території обсерваторії Сайдинг-Спрінг також встановлені телескопи Південної Кореї, Дистанційні телескопи[en] і телескопи Університету Нового Південного Уельсу. У 1990 році станція Гринвіцької обсерваторії для стеження за штучними супутниками Землі була закрита після 10 років роботи.

Інструменти обсерваторії[ред. | ред. код]

Англо-австралійський телескоп.

Напрями досліджень[ред. | ред. код]

  • Оглядові зйомки південної півкулі.
  • Оглядово-пошукові спостереження з метою виявлення навколоземних об'єктів.
  • Оглядово-пошукові спостереження з метою виявлення екзопланет.
  • Визначення космологічних параметрів.
  • Моделювання формування галактик і спостереження найбільш ранніх етапів розвитку Всесвіту (з великим z).
  • Проєктування та створення на основі передових технологій інструментів і приладів для них.
  • Вивчення потоків газів навколо чорних дірок.
  • Пошуки найстаріших зірок у Чумацькому Шляху.

Основні досягнення[ред. | ред. код]

  • Південну частину Цифрового огляду неба знімали в Сайдинг-Спрінг на 1.2-метровому телескопі Шмідта (північну частину зняли в Паломарській обсерваторії, вони ж каталоги USNO-A1.0 і GSC[джерело?]).
  • Південну частину каталогу щільних скупчень галактик Ейбелла знімали на 1.2-метровому телескопі Шмідта в 1970-х роках.
  • У ході роботи Огляду Сайдинг-Спрінг було відкрито 67 комет, 54 з яких на рахунку Роберта Макнота — це рекорд на цей момент[10].
  • Обсерваторія Сайдинг-Спрінг брала участь у Каталінському огляді, який впевнено займає провідне місце серед усіх обсерваторій світу за кількістю щорічно відкритих навколоземних астероїдів. У 2009 році їх число склало 577 штук[11].
  • Відкриття екзопланети Lupus-TR-3[en] у 2007 році.
  • Визначення найкоротшого періоду обертання серед астероїдів: 2008 HJ[en] — всього 42.7 секунди за допомогою Південного телескопа Фолкеса.
  • На Англо-австралійському телескопі був проведений огляд «The 2dF Galaxy Redshift Survey» з метою побудувати в обраних напрямках на небесній сфері докладну 3D-карту розподілу галактик у Всесвіті, що виявило глобальну пористу структуру Всесвіту[12].

Керівники обсерваторії[ред. | ред. код]

Обсерваторія підпорядкована Дослідницькій школі астрономії і фізики АНУ, директором якої є професор Harvey Butcher[13].

Відомі співробітники[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Найяскравіша комета за останні 40 років — Велика комета 2007 року була відкрита в обсерваторії Сайдинг-Спрінг Робертом Макнотом.
  • На честь обсерваторії отримав назву астероїд 2343 Сайдинг-Спрінг, який був відкритий 25 червня 1979 року в обсерваторії Сайдинг-Спрінг.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ The Anglo-Australian Telescope. Архів оригіналу за 14 вересня 2009. Процитовано 28 серпня 2012.
  2. ↑ The UK Schmidt Telescope. Архів оригіналу за 18 червня 2009. Процитовано 28 серпня 2012.
  3. ↑ 2.3m Telescope. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 28 серпня 2012.
  4. ↑ Siding Spring Survey (SSS). Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 28 серпня 2012.
  5. ↑ The Automated Patrol Telescope. Архів оригіналу за 3 жовтня 2012. Процитовано 28 серпня 2012.
  6. ↑ YSTAR program, Yonsei University Observatory (YUO) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 листопада 2013. Процитовано 28 серпня 2012.
  7. ↑ YSTAR
  8. ↑ Yonsei Survey Observatory. Архів оригіналу за 24 червня 2003. Процитовано 28 серпня 2012.
  9. ↑ Hot Jupiters in the Southern Sky: The HAT-South Project. Архів оригіналу за 23 жовтня 2009. Процитовано 28 серпня 2012.
  10. ↑ Catalogue of Comet Discoveries. Архів оригіналу за 20 серпня 2013. Процитовано 29 серпня 2012.
  11. ↑ NEO Discovery Statistics. Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 29 серпня 2012.
  12. ↑ The 2dF Galaxy Redshift Survey. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 29 серпня 2012.
  13. ↑ RSAA People. Архів оригіналу за 6 квітня 2011. Процитовано 29 серпня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Siding Spring Observatory
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Обсерваторія_Сайдинг-Спрінг&oldid=41851707