Об'єднане Балтійське герцогство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Vereinigtes Baltisches Herzogtum
Об'єднане Балтійське герцогство
Маріонеткова держава
1918
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування Об'єднаного Балтійського герцогства
Курляндська губернія, Ливонська губернія, Естонська губернія в складі Російської імперії до Лютневої революції 1917
Столиця Рига
Мови Німецька
Форма правління Військова адміністрація
Історичний період Перша Світова війна
 - Засновано 1918
 - Брест-Литовський мир 3 березня, 1918
 - Німецька революція 1918-1919 9 листопада, 1918
 - Ліквідовано 1918
Валюта Німецька паперова марка
Попередник
Наступник
Flag of Courland (state).svg Герцогство Курляндії і Семигалії (1918)
Flag of the German Empire.svg Обер Ост
Латиська Соціалістична Радянська Республіка Flag of Latvian SSR (1918-1920).svg
Латвійська Республіка Flag of Latvia.svg
Історія Латвії
Coat of arms of Latvia.svg

Об'єднане Балтійське герцогство (нім. Vereinigtes Baltisches Herzogtum) — маріонеткова держава, пов'язана персональною унією з Пруссією. Проголошена 1918 правлячими колами остзейських німців за підтримки окупаційної німецької армії на території сучасних Латвії (крім Латгалії) та Естонії після укладення Брестського миру.

Передісторія[ред.ред. код]

Під час Першої світової війни, німецька армія окупувала Курляндську губернію Російської імперії до осені 1915. Фронт стабілізувався вздовж смуги РигаДаугавпілсБарановичі.

Після Лютневої революції в Росії з колишніх Естляндської та півночі Ліфляндської губерній 12 квітня (30 березня) 1917 створили Естонську автономну губернію. Після Жовтневого перевороту 28 листопада 1917 обраний парламент автономної губернії проголосив себе верховною владою в Естонії і 24 лютого 1917 (за день до окупації німецькими військами) видав Декларацію про незалежність Естонії. Західні союзники визнали Естонську Республіку де-факто в травні 1918[1]

Латвійську національну раду сформували 16 листопада 1917. 30 листопада 1917 в приміщенні Латвійського етнографічного музею Рада проголосила автономію Латвійського краю в етнічних кордонах. Офіційно незалежність Латвійської Республіки проголошено 15 січня 1918[1].

Після більшовицького перевороту в Росії німецькі війська почали наступ із Курляндії, а до кінця лютого 1918 німецькі війська контролювали території Лівонської губернії і Естонської автономної губернії, остання з яких оголосила про незалежність. Згідно з Брестським миром від 3 березня 1918 Росія втратила Курляндську губернію, і згідно з Берлінськими домовленостями від 27 серпня 1918, втратила Естонську автономну губернію і Лівонську губернію[1].

Історія[ред.ред. код]

Після підписання Брестського миру, що закріпив відокремлення Латвії та Естонії від Росії, Курляндский (8 березня) і Ліфляндський (12 квітня) сейми (т. зв. Ландесрати) оголосили про відтворення на території колишніх Курляндської, Ліфляндської, Естляндської губерній герцогств Курляндія і Лівонія, відповідно.

Німецьке командування східного фронту (Обер Ост) передбачало об'єднати ці самопроголошені утворення в буферне «велике герцогство Лівонське», поєднане особистою унією з прусською короною. Ставка при цьому робилася на сприяння німецького населення Прибалтики (остзейських німців) і антибільшовицьких збройних формувань на чолі з Бермондтом-Аваловим.

Восени 1918, німецький імператор після багатомісячних коливань визнав незалежність прибалтійського герцогства. На цьому етапі передбачалося, що формальним главою «об'єднаного герцогства» зі столицею в Ризі стане Адольф Фрідріх Мекленбург-Шверинський, але на кшталт інших німецьких квазідержавних утворень Балтія увіллється до складу федеративної Німецької імперії.

У жовтні 1918 рейхсканцлер Максиміліан Баденський віддав розпорядження про передачу управління Прибалтикою від військових в руки цивільного уряду. На час відсутності герцога владні повноваження мав здійснювати утворена в листопаді регентська рада, до складу якого увійшли чотири німця, три естонця і три латиша. Очолював раду барон Адольф Пілар фон Пільхау.

Скасування Балтійського герцогства[ред.ред. код]

30 січня 1918 Латвійська тимчасова національна рада ухвалила рішення про створення суверенної і демократичної Латвії, до якої мають бути включені всі населені латишами регіони.

Після початку Листопадової революції в Німеччині 9 листопада 1918 , причиною якої була поразка кайзерівської імперії в Першій світовій війні, міністр оборони проголошеної німецькими революціонерами Веймарської республіки віддав наказ про виведення підтримувавших Балтійське герцогство дивізій Німецької імперської армії з Прибалтики.

Балтійське герцогство припинило своє існування, а вже 18 листопада 1918, Народною радою на чолі з Карлісом Ульманісом і Янісом Чаксте, який представляв низку латвійських партій і громадських організацій була проголошена незалежність Латвійської Республіки.

Примітки[ред.ред. код]