Об'єднане командування ОЗС НАТО Брюнсум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Командування ОЗС НАТО Брюнсум
На службі AFCENT: 1953–2000
RHQ AFNORTH: 2000–2004
JFC—Brunssum: 2004-present
Належність NATO НАТО
Командування Союзне командування операцій в Бельгії
Штаб-квартира Брюнсум (Нідерланди)
Девіз Багато країн: одна місія
Командири
Командувач Генерал Ханс-Лотаp Домрьозе (німецька армія)
Заступник командувача Маршал авіації Грем Стейсі (британські ВПС)
Начальник штабу Генерал-майор Мішель Яковлефф (французька армія)

Об'єднане командування ОЗС НАТО Брюнсум (англ. Allied Joint Force Command Brunssum, JFC-B) — військове командування НАТО, розташоване в Брюнсумі (Нідерланди). JFC-B підпорядковується Стратегічному командуванню ОЗС НАТО в Європі (SHAPE), що розташоване в Касто (Бельгія). Це одне з двох командувань оперативного рівня в структурі командування НАТО, іншим є Об'єднане командування ОЗС НАТО Неаполь в Італії. JFC-B також служить вищою штаб-квартирою НАТО для Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані.

Історія[ред.ред. код]

Командування НАТО в Брюнсумі веде свою історію від штаб-квартири Союзних військ в Центральній Європі (AFCENT), що була заснована в 1953 році в Фонтенбло (передмістя Парижа, Франція)[1].

Після того, як генерал Дуайт Ейзенхауер в 1950 році був призначений Верховним головнокомандувачем ОЗС НАТО в Європі (SACEUR), він виявив, що розподіл повноважень у командуванні Центрального регіону, де знаходилася основна частина сил НАТО, буде складним[2]. Генерал Ейзенхауер розглядав можливість створення позиції головнокомандувача (CINC) Центрального регіону, але незабаром зрозумів, що буде важко знайти механізм, який би задовольнив усі три великі держави з силами в Центрі — США, Велику Британію та Франції — тому що їхні погляди на співвідношення повітряних і наземних сил значно відрізнялися.

Спираючись на свій досвід у Другій світовій війні, Ейзенхауер вирішив зберегти загальний контроль у себе і не призначати головнокомандувача Центрального регіону. Замість цього він створив три окремі позиції: головнокомандувача Об'єднаних ВПС у Центральній Європі, головнокомандувача Об'єднаних сухопутних військ у Центральній Європі та флагману Центральної Європи — всі з яких підпорядковувались безпосередньо Верховному головнокомандувачу ОЗС НАТО. Віце-адмірал Роберт Жожар з французького флоту був призначений флагманом Центральної Європи, прослуживши з 2 квітня 1951 до 20 серпня 1953 року[3] — коли генерал Ріджуей, наступник Ейзенхауера, створив позицію єдиного головнокомандувача регіону (CINCENT), якому підпорядковувались командувачи сухопутних, повітряних і морських сил (COMLANDCENT, COMAIRCENT і COMNAVCENT відповідно)[1].

Одним з навчань, проведених командуванням у 1950-ті, була операція «Каунтер панч». Ці повітряно-сухопутні навчання пройшли у вересені 1957 року, і під час них зокрема була протестована комплексна система протиповітряної оборони НАТО на центральноєвропейському фронті. В навчаннях були задіяні національні системи ППО Британії, Франції, Бельгії та Нідерландів під загальним командуванням генерала французької армії Жана-Етьєна Валлюі, головнокомандувача Союзними військами НАТО у Центральній Європі (CINCENT)[4]. Операція «Каунтер панч» виявила недоліки в інтегрованій системі ППО НАТО, а також у військово-повітряному реагуванні на теоретичні наземні атаки СРСР і Варшавського договору[5].

З липня 1962 року після створення позиції командувача ОЗС НАТО в зоні Балтійських проток (COMBALTAP) німецькі військово-морські сили були переведені у це командування[2]. Після цього зникла необхідність у штаб-квартирі Об'єднаних ВМС у Центральній Європі і двох підлеглих командувань, і вони були розформовані в 1962 році. Замість них залишився лише морський зв'язок, що надавався морським офіцером США[1]. AFCENT залишався у Франції під французьким командуванням до 1967 року, коли Франція вийшла зі структури військового командування. Штаб-квартира була в 1967 році перенесена в Брюнсум і передана німецькому командуванню[1].

У 2000 році розформування штаб-квартири Об'єднаних ОЗС у Північній Європі (AFNORTH) в Колсосі (Норвегія) призвело до перевизначення AFCENT як регіональної штаб-квартири Об'єднаних ОЗС у Північній Європі (RHQ AFNORTH). Штаб-квартира працювала як RHQ AFNORTH до 2004 року, коли була перейменована на ОЗС Брюнсум (JFC-B), щоб додати гнучкості структурі військового командування, прибравши регіональні обмеження[6]. У 2010 році виявилось, що JFC Brussum відповідає за операцію «Орел охоронець» — резервний план з захисту Польщі, Литви, Латвії і Естонії відповідно до статті 5 НАТО[7].

Об'єкти[ред.ред. код]

База Хендрік[ред.ред. код]

База Хендрік — це штаб-квартира і основна база JFC Brunssum[8]. Інші організації, що розташовані на базі Хендрік, — Агентство НАТО з послуг комунікаційних та інформаційних систем, Сектор Брюнсум (NCSA-B)[9] і Агентство НАТО з управління програмою повітряного дальнього радіолокаційного виявлення та управління (NAPMA)[10].

База Хендрік також розміщає клуб для всіх рангів Club 13, невеликий безмитний універмаг B&S Store, кінотеатр і тренажерний зал. Додаткові послуги надаються агентством AAFES в американському гарнізоні Схіннен.

Постійна військова штаб-квартира Каслгейт[ред.ред. код]

Постійна військова штаб-квартира Каслгейт (SWHQ Castlegate) — це бункер НАТО для командування та зв'язку, що знаходиться приблизно в 2 км на північний схід від міста Лінніх (Німеччина)[11]. SWHQ Castlegate управляється в законсервованому стані німецьким військовим контингентом[12].

Підлеглі командування[ред.ред. код]

Зони військової відповідальності в центральному регіоні НАТО в 1980-х роках

Під час Холодної війни AFCENT був вищою штаб-квартирою Північної групи армій (NORTHAG), Центральної групи армій (CENTAG) (з III корпусом, V корпусом, VII корпусом і II корпусом з півночі на південь) і Об'єднаних ВПС у Центральній Європі (AAFCE). Командувачі цих підрозділів, які іменувалися командувачами головними підлеглими командуваннями (PSC), в мирний час мали лише обмежені повноваження. Наприклад, Британська рейнська армія (BAOR) підпорядковувалась NORTHAG, але PSC мав мало або взагалі не мав повноважень в таких сферах, як тренування, доктрина, логістика та правила ведення бою (ROE).

Американський III корпус було виділений в якості резерву AFCENT. При активації він був би відправлений в Європу з баз в США. Передова частина — 3-я бригада 2-ї бронетанкової дивізії США — була розташована в Гарльштедті (Німеччина)[13]. Американський III корпус також підтримував передову штаб-квартиру в Маастрихті (Нідерланди)[14].

Сьогодні командуванню JFC-B підпорядковуються:

Командувачі[ред.ред. код]

Посада командувача JFC-B називається командувач ОЗС НАТО Брюнсум. Раніше посада називалась головнокомандувач Півночі (CINCNORTH) і головнокомандувач Центру (CINCCENT). JFC-B, як правило, очолює німецький генерал. Нинішнім командувачем є німецький генерал-лейтенант Ханс-Лотаp Домрьозе.

Ім'я З До Назва посади
Альфонс Жуен (FR) 20 серпня 1953 Вересень 1956 -
Жана-Етьєн Валлюі (FR) Жовтень 1956 Травень 1960 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі
Моріс Шалль (FR) Травень 1960 Лютий 1961 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі
П'єр-Елі Жако (FR) Березень 1961 Грудень 1963 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі
Жан Альберт Еміль Крепен (FR) Грудень 1963 Червень 1966 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі; 1 липня 1966 року Франція вийшла зі структури військового командування НАТО
Йоганн Адольф Граф фон Кільманзегг (GER) 15 березня 1967 1 квітня 1968 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі
Йюрген Беннекке (GER) 1 липня 1968 30 вересня 1973 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі
Ернст Фербе (GER) 1 жовтня 1973 30 вересня 1975 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі
Карл Шнелль (GER) 1 жовтня 1975 7 січня 1977 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі
Франц-Йозеф Шульце (GER) 7 січня 1977 30 вересня 1979 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі
Фердинанд фон Зенгер унд Еттерлін (GER) 1 жовтня 1979 28 вересня 1983 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі
Леопольд Халупа (GER) 28 вересня 1983 1 жовтня 1987 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі
Ханс-Хеннінг фон Зандрарт (GER) 1 жовтня 1987 27 вересня 1991 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі
Хеннінг фон Ондарца (GER) 27 вересня 1991 23 березня 1994 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі
Хельге Ханзен (GER) 1 квітня 1994 Березень 1996 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі
Дітер Штьокман (GER) Березень 1996 30 березня 1998 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі
Йоахім Шпірінг (GER) 30 березня 1998 Березень 2001 Головком, ОЗС НАТО в Центральній Європі (до 2000);
Головком, ОЗС НАТО в Північній Європі (після 2000)
Сер Джек Деверелл (GB) Березень 2001 Січень 2004 Головком, ОЗС НАТО в Північній Європі
Герхард Бак (GER) Січень 2004 26 січня 2007 Головком, ОЗС НАТО в Північній Європі (до 2004);
Командувач, Об'єднане командування ОЗС НАТО Брюнсум (після 2004)
Егон Рамс (GER) 26 січня 2007 29 вересня 2010 Командувач, Об'єднане командування ОЗС НАТО Брюнсум
Вольф-Дітер Лангхельд (GER) 29 вересня 2010 14 грудня 2012 Командувач, Об'єднане командування ОЗС НАТО Брюнсум
Ханс-Лотаp Домрьозе (GER) 14 грудня 2012 --- Командувач, Об'єднане командування ОЗС НАТО Брюнсум

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г «Allied Forces Central Europe». Процитовано 21 June 2014. 
  2. а б Dr Gregory Pedlow, Evolution of NATO's Command Structure
  3. North Atlantic Treaty Organization, Senior officials in the NATO military structure, from 1949 to 2001, http://www.nato.int/cv/ace-k-p.pdf 
  4. «Emergency Call». Time. 30 September 1957. Процитовано 3 October 2008. 
  5. Trauschweizer, Igor (2006). Creating Deterrence for Limited War: The U.S. Army and the Defense of West Germany, 1953–1982. College Park, Maryland: University of Maryland. с. 179. Процитовано 16 June 2011. 
  6. «What is JFC Brunssum?». NATO. Процитовано 21 June 2014. 
  7. Wikileaks/The Guardian, search Eagle Guardian
  8. AFNORTH: About us
  9. NATO Communication and Information Systems Services Agency
  10. «NAPMA | NATO AEW&C Programme Management Agency | Homepage». Napma.nato.int. Процитовано 2013-04-07. 
  11. «Militärstandorte um und in Aachen». Users.cuci.nl. Процитовано 2013-04-07. 
  12. Joint Force Command Brunssum Team
  13. Isby/Kamps, Armies of NATO's Central Front, Jane's Publishing Company, 1985, p.373, 455, ISBN 0-7106-0341-X
  14. U.S. Military Forces and Installations in Europe, publishing date 1980s, p. 20 — 30 ish

Посилання[ред.ред. код]

Координати: 50°56′18″ пн. ш. 5°58′43″ сх. д. / 50.9384472° пн. ш. 5.9787389° сх. д. / 50.9384472; 5.9787389