Об'єднані Арабські Емірати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Об'єднані Арабські Емірати
الإمارات العربية المتحدة
Al-Imārāt al-'Arabiyyah al-Mutta'idah

Прапор Об'єднаних Арабських Еміратів Герб Об'єднаних Арабських Еміратів
Прапор Герб
Девіз: немає
Гімн: Іші Біладі
Розташування Об'єднаних Арабських Еміратів
Столиця Абу-Дабі
22°47′ пн. ш. 54°37′ сх. д. / 22.783° пн. ш. 54.617° сх. д. / 22.783; 54.617
Найбільше місто Дубай
Офіційні мови Арабська
Державний устрій Федерація абсолютних монархій
 - Президент Халіфа бін Заїд аль Нахайян
 - Прем'єр-міністр Мохаммед бін Рашид аль-Мактум
Становлення 2 грудня 1971 
Площа
 - Загалом 83 600 км² (116-те місце у світі)
 - Води (%) незначний
Населення
 - оцінка 2005 р. 4,496,000 (116-те)
 - перепис 2009 р. 4 798 491 (2009)
 - Густота 65/км² (143-тє)
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний $270,0 мільярдів (36-те)
 - На душу населення $44 103 (24-те)
ВВП (номінальний) 2005 р., оцінка
 - Повний $129.6 мільярдів (40-ве)
 - На душу населення $27,700 (21-ше)
ІРЛП  (2004) 0.839 (високий) (49-те)
Валюта Дірхам (AED)
Часовий пояс GMT+4 (UTC+4)
 - Літній час (не встановлюється) (UTC+4)
Коди ISO 3166 UAE
Домен інтернету .ae
Телефонний код +971

Об'єднані Арабські Емірати (араб. دولة الإمارات العربية المتحدة‎), (ОАЕ) федерація з семи еміратів: Абу-Дабі, Аджман, Дубай, Фуджейра, Рас-ель-Хайма, Шарджа, Умм-Ель-Кувейн. Знаходиться в південно-західній Азії, в Перській затоці. Межує на південному-заході із Саудівською Аравією і на південному-сході з Оманом.

У минулому країна називалася Договірним Оманом і являла собою об'єднання британських протекторатів. Держава Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) була проголошена 2 грудня 1971.

площа 83657 км²;

столиця Абу-Дабі (найбільше місто — Дубай);

рельєф: пустелі і плоскі прибережні рівнин, на сході гори;

глава держави й уряду шейх Халіфа бін Заїд аль Нахайян з 2004;

політична система абсолютизм;

експорт: природний газ, нафта, риба, фініки;

населення 2250 тис. (1990) (10% кочівники);

мови: арабська (державна), фарсі, гінді, урду, англійська;

Грошова одиниця — федеральний дирхам.

ОАЕ — член ОПЕК, ОАПЕК, Ради співпраці країн Персидської затоки, а також Ліги Арабських Держав.

Зміст

Історія[ред.ред. код]

недавня історія: у 1952 сім шейхств за порадою і під патронатом Великої Британії створили раду, що складається з семи правителів з рішенням створити федерацію. У 1968 англійський уряд повідомив, що виведе свої сили через три роки. Сім держав разом з Катаром і Оманом утворили Федерацію Арабських еміратів. Шейхство Рас-ель-Хайма приєдналося в 1972. Шейх Заїд бін Султан Аль Нахайян став першим президентом. Дипломатичні зв'язки з СРСР і Китаєм були встановлені в 1985; з Єгиптом у 1987. ОАЕ протистояли вторгненню, Іраку в Кувейт у 1991 і брали участь у війні в Перській затоці на стороні сил коаліції ООН.

Походження назви[ред.ред. код]

Географія ОАЕ[ред.ред. код]

Топографічна мапа ОАЕ
ОАЕ з космосу

Об'єднані Арабські Емірати знаходиться в Південно-Західній Азії, межує з затоці Омана і Перській затоці, з Оманом і Саудівською Аравією, вони знаходиться в стратегічному місці вздовж південних підходів до Ормузської протоки, життєво важливим транзитним пунктом для світового нафтового лоббі[1].

ОАЕ лежать між 22° 50' та 26° північної широти і між 51° і 56° 25' східної довготи. Країна має 530-кілометровий кордон з Саудівською Аравією на заході, півдні та південному сході, і 450-кілометровий кордон з Оманом на південному-сході і північному-сході. Протяжність сухопутного кордону з Катаром в Хавр аль Удьяд (Khawr al Udayd) становить близько дев'ятнадцяти кілометрів на північному заході, однак це є джерелом постійних суперечок між країнами Помилка цитування: Відсутній тег </ref> за наявності тега <ref>. Середня мінімальна температура в січні і лютому становить від +10 °C і 14 °C [2]. Наприкінці літа, вологий південно-східний вітер відомий як Шаркі (що означає «східний») спричиняє в прибережних районах - суховії та піщані бурі. Середньорічна кількість опадів у прибережних районах менше ніж 120 мм, але в деяких гірських районах кількість опадів нерідко досягає 350 мм. Дощі у прибережному регіоні випадають на короткий період, здебільшого, вони проливні і стаються в літні місяці, коли відбуваються на морі шторми, а іноді в результаті цих дощів наповнюються сухі русла ваді[3]. В горах Джебель Джайс (Jebel Jais) в еміраті Рас-аль-Хайма спостерігали випадання снігу (правда тільки двічі з початку кліматичних спостережень)[4].

Рельєф, ґрунти країни[ред.ред. код]

Більшу частину території ОАЕ займають солончаки та піщані пустелі, на заході розташовані піщані і кам'янисті пустелі, на сході і північному сході - гори Хаджар (найвища точка - гора Адана, 1127 м). Найвища точка країни - гора Джабаль Йібір (1527 м). На схід від затоки Ель-Удайд, що біля основи півострова Катар, простягаються рухомі піщані дюни, вздовж узбережжя поширені плоскі безплідні солончаки. Береги переважно низькі, узбережжя порізане невеликими бухтами, обрамлене острівцями і кораловими рифами, що виступають над поверхнею мілководь.

Велика частина території ОАЕ являє собою пустельну рівнину. На сході вона переходить в кам'янисте плато (вис. до 1127 м), на півдні зливається з піщаною пустелею Руб-ель-Халі, а на заході переходить в кам'янисту пустелю Ель-Джафура.

Геологія й корисні копалини країни[ред.ред. код]

ОАЕ розташовані у западині Руб-ель-Халі на південно-східному зануренні Аравійської платформи. Загальна потужність осадових порід, розвинених в межах западини, становить 6-7 км. Верхня частина цього шару представлена відкладами пермі, мезозою і палеогену. Переважають морські карбонатні утворення з прошарками лагунних галогенних і прибережно-морських теригенних порід. Будова мезозойських відкладів ускладнена пологими брахіантиклінальними і куполовидними структурами, що групуються в зони регіональних валоподібних піднять. Для південно-східних районів характерний розвиток соляної тектоніки. На крайньому північному сході (Ель-Фуджайра) розташовані відроги гірської складчастої - гори Хаджар, в межах яких розвинені потужні комплекси офіолітів.

Основними корисними копалинами є нафта і природний газ. Запаси нафти оцінюються в 12 330 млн т. (близько 10% світових запасів). Територія ОАЕ з прилеглою акваторією розташована на платформному схилі Персидської затоки нафтогазоносного її басейну. У країні відкрито близько 30 нафтових, 5 газонафтових, 6 газових і газоконденсатних родовищ. Основні нафтові родовища в Абу-Дабі - Асаба, Беб, Бу Хаса, Аль-Закумі, в Дубаї - Фаллах, Фатех, Південно-Західний Фатех, Маргхам, в Шарджі - Мубарак. Запаси природного газу становлять 5794 млрд м³. За запасами природного газу ОАЕ займають 4-е місце у світі після Росії, Ірану і Катару. Нафтові родовища ОАЕ легкі, сірчисті, переважно метанові. Перспективи відкриття нових родовищ нафти і газу пов'язують з районами «абудабійської пустелі» і глибокими продуктивними горизонтами виявлених родовищ.

У північній частині країни, в горах поблизу Оману відомі хромітові розсипи (Cr2О3 11-16%), які відносяться до порід офіолітового комплексу. Тут же виявлені невеликі рудопрояви міді і марганцю. У 1974 в Ель-Фуджайрі знайдені поклади уранової руди. Наявні в країні, також, поклади нікелевої руди і бокситів.

Гідрологія і узбережжя й моря країни[ред.ред. код]

Оскільки в ОАЕ опадів випадає близько 100 мм, а в горах 300–400 мм на рік (максимум взимку), та й ті доволі швидко випаровуються через спекотний клімат. Лише зрідка бувають сильні зливи, що приходять з морськими штормами, які завдають великої шкоди, розмиваючи дороги і перериваючи сполучення в країні. Саме тому, в ОАЕ постійних річок немає, а тимчасові водні потоки течуть по вузьких ущелинах, більшу частину року вони являють собою сухі русла - ваді. Джерела прісної води уздовж рівнинного узбережжя Перської затоки досить нечисленні. Інтенсивний водозабір із підземних джерел привів до значного зниження рівня грунтових вод та їх засолення.

Узбережжя ОАЕ простягається на більш ніж 650 кілометрів вздовж південного узбережжя Персидськоїкої затоки. Більша частини узбережжя складається з солончаків (засолені сухі озера, які ще називають «соляні промисли»), які виходять далеко від моря. Найбільша природня гавань знаходиться в місті Дубаї, а коли в інших портах були проведені днопоглиблювальні роботи, тоді й Абу-Дабі, й Шарджа, стали приймати морські судна. Численні острови знаходяться в зоні Персидської затоки, а також деякі з них були предметом міжнародних суперечок як з Іраном так і з Катаром (здебілього через стратегічні запаси вуглеводнів поблизу них). Водночас, дрібні острови, а також багато коралових рифів і перехідні обмілини, являють собою небезпеку для судноплавства. А сильні припливи і урагани іноді ще більше ускладнить рух кораблів поблизу берега.

Флора і фауна країни[ред.ред. код]

На західних схилах гір розташовані великі оази з виноградниками, фініковими пальмами, акаціями, тамаріском, евкаліптовими деревами, культивуються також зернові культури, манго, банани, лимони, тютюн. Загалом, в горах - рослинність типова для саван. У пустельних районах флора і фауна дуже бідні, і складається з трави і терну, тут водяться зайці, тушканчики, газелі, одногорбий аравійський верблюд, деякі види ящірок і змій. Прибережні води Перської затоки багаті рибою (сардини, оселедець, скумбрія, морський окунь і тунець, а також водяться акули та кити) та перлами.

Корінна фауна перебуває на межі зникнення через інтенсивне полюванням, це змусило урядові чинники до створення програми по її збереженню. Саме тому було засновано заповідник Бані Яс (Bani Yas) на однойменному острові, зініційований шейхом Заїд бін Султан Аль Нахайян в 1970-х роках, що призвело до збереження та виживання арабської антилопи і леопарда.

Державний устрій ОАЕ[ред.ред. код]

Заїд бін Султан Аль Нахайян (1918-2004), шейх Абу-Дабі (1966-2004), засновник та перший президент ОАЕ (1971-2004).

Історичні передумови[ред.ред. код]

Верховна влада[ред.ред. код]

Судова влада[ред.ред. код]

Зовнішня політика країни[ред.ред. код]

Збройні сили країни[ред.ред. код]

На гербі Об'єднаних Арабських Еміратів зображений жовтий сокіл - символ єдиновладдя в країні, більшу частину якої займає пустеля. Хвостове оперення символізує сім еміратів - сім пер.

Прапор Об'єднаних Арабських Еміратів був прийнятий 2 грудня 1971.

Прапор виконаний у пан-арабських кольорах: червоному, зеленому, білому і чорному, символізуючи в цілому арабську єдність.

Економіка[ред.ред. код]

ОАЕ – велика нафтодобувна країна. Основні галузі економіки: нафтогазова і нафтохімічна, рибна, конструкційних меблів, дрібне кораблебудування та ін. Завдяки прискореному розвитку нафтогазової промисловості в ОАЕ забезпечено найвищий серед держав Аравійського п-ва середній річний прибуток на душу корінного населення. У економіці ОАЕ зберігаються традиційні галузі господарства (оазисне землеробство, промисли, ремесла, транзитна торгівля) і швидко розвивається нафтогазодобувна пром-сть, що забезпечує переважаючу частину держ. прибутків і майже всі валютні надходження. Розвиваються також нафто- і газопереробна, нафтохімічна і металургійна галузі промисловості. Перевезення здійснюються автотранспортом і мор. суднами. Найбільші мор. порти-термінали – Рашид і Зейд, порти – Джебель-Алі, Міна-Халед. За рахунок великих прибутків від експорту нафти була значно поліпшена транспортна мережа. У ОАЕ немає залізниць, але добре розвинена мережа автомобільних доріг, що з'єднують основні міста країни. На початку 1990-х років в країні було шість міжнародних аеропортів. У 1988 в Дубаї був відкритий морський порт Джебель-Алі, що володіє найбільшою у світі штучною гаванню.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 45,4 млрд. Темп зростання ВВП – (-5,7)%. ВВП на душу населення – $16666. Імпорт товарів і послуг г.ч. з: Японії – 9,3%; Великобританії – 8,7%; США – 7,9%; Німеччини – 6,4%; Італії – 5,3%. Експорт в: Японію – 29,0%; Південну Корею – 10,0%; Індію – 6,1%; Сінгапур – 4,5%; Оман – 3,7%.


Банківська система й валюта країни[ред.ред. код]

Промисловість країни[ред.ред. код]

Основа економіки — нафтова і газова промисловість. Найбільшими продуцентами є Абу-Дабі та Дубай. Розвиваються нафтопереробна, нафтохімічна, газопереробна, цементна, металургійна (виробництво алюмінію), харчова, легка галузі промисловості. В еміраті Дубай у районі порту Джебель-Алі створено вільну індустрільну зону. Поширене ремісництво (виготовлення килимів, тканин, карбування на золоті й сріблі). Прісну воду постачають 22 заводи з опріснення води. В еміраті Дубай — найбільший у світі сухий док, в якому можуть ремонтуватися танкери місткістю до 1 млн т.

Добувна промисловість країни[ред.ред. код]

Енергетика країни[ред.ред. код]

Сільське господарство країни[ред.ред. код]

Сільське господарство становить незначний відсоток ВВП країни. З моменту виникнення єдиної держави уряд заохочує розвиток цієї галузі. Головна культура - пальма, культивується в основному в оазисах і на узбережжі. Вирощуються фініки й овочі. Докладаються зусилля для самозабезпечення країни зерном, але цьому перешкоджає нестача прісної води. Розводять домашню птицю і велику рогату худобу. Кочівники розводять овець, кіз і верблюдів. Основними перешкодами для розвитку сільського господарства є жаркий і сухий клімат, нестача родючих земель, рої сарани, що наступають періодично. Інтенсивний розвиток землеробства призвів до виснаження підземних водних ресурсів і засолення ґрунтів - кілька ферм були змушені припинити своє існування. З 1979 р. по 1985 р. виробництво сільськогосподарської продукції зросло в шість разів. Але і на початку 1990-х років ОАЕ змушені були імпортувати близько 70% продовольства. Основним постачальником сільськогосподарських культур є емірат Рас-ель-Хайма. Велике значення надається озелененню країни. Національна компанія з лісонасадження безкоштовно забезпечує всі школи, державні установи і резиденції зеленими насадженнями. При будівництві будь-якого заводу або фабрики обов'язкове створення невеликого парку розміром від 200 до 300 гектарів навколо будівлі.

Інфраструктура ОАЕ[ред.ред. код]

Транспорт країни[ред.ред. код]

Автомобільний транспорт – єдиний вид транспорту в ОАЕ. У ОАЕ немає залізниць, перевезення в основному забезпечуються автотранспортом. Усі емірати пов'язані між собою чотирьох полосними магістралями. Основна магістраль проходить від Эш-Шам крізь ці головні прибережні міста до Катару та Саудівської Аравії. Загальна протяжність автошляхів 2000 км. У ОАЕ громадський транспорт відсутній взагалі

Водопостачання та санітарія країни[ред.ред. код]

Зв'язок та інтернет країни[ред.ред. код]

Засоби масової інформації країни[ред.ред. код]

Адміністративний устрій ОАЕ[ред.ред. код]

Демографія ОАЕ[ред.ред. код]

У 2009 році населення ОАЕ становило близько 4,8 млн осіб [5], з яких приблизно 21,9% були корінними громадянами країни, інші іноземцями[6]. Як наслідок, громадяни ОАЕ складають загальну меншість з тих, хто проживає в країні. ОАЕ має, одну з найбільш чітко виражених, структуру населення емігрантського типу на всьому Близькому Сході[7] оскільки більшість населення, близько 70% ємігранти, з них 50% з Південної Азії[8]. Попри це, в країні високий рівень життя та економічних можливостей, оскільки уряд намагається залучати висококваліфікованих робітників з Індії, Філіппін, Єгипту, Йорданії, Ємену, Пакистану, Шрі-Ланки і Бангладеш[9]. У 2007 році налічувалося близько 1,4 млн індійських громадян, що проживають в ОАЕ, що робить їх однією з найбільших діаспор в багатій нафтою країні, 85 тисяч палестинців, які прийшли або як політичні біженці або за-для тимчасової зайнятості та прожиття в Об'єднаних Арабських Еміратах. Існують також значні етнічні меншини з Єгипту, Сомалі і Судану - мігрували в ОАЕ ще до їх формування, як держави. ОАЕ також залучають невелике число експатріантів з розвинених країн Європи, Північної Америки, Азії та Океанії[10].

Населення ОАЕмає нерівномірний статевий розподіл, що складається з більш ніж у два рази більше чоловіків, ніж жінок.Особливо 15 - 65-літні вікові групи мають розподіл «чоловік / жінка» в співвідношенні в 2,743/1. Гендерний дисбаланс ОАЕ значно переверщує показники, відносно інших арабських країн у регіоні Перської затоки[11].

Найбільш населене місто - Дубаї, з приблизно 1,6 млн чоловік. Інші великі міста - Абу-Дабі (Abu Dhabi), Ель-Айн (Al-Ain), Шарджаг (Sharjah) і Фуджейраг (Fujairah). Близько 88% населення Об'єднаних Арабських Еміратів мешкає в містах[12]. Решта мешканців живуть у крихітних селищах-оазах розкиданих по всій країні або в одному з багатьох таборів-поселень в пустелі навколо родовищ корисних копалин. Середня тривалість життя становить 78,24 років, що вище, ніж будь-якій іншій арабській країні[13].

Етнічний склад країни[ред.ред. код]

Ethnicity (2008)[14]
Еміратці 19.0%
Інші араби 15.0%
Іранці 8.0%
Південна Азія 50.0%
Західна Азія & Східна Азія 8.0%

Близько 80% населення є вихідцями з інших країн. У 2000 році етнічні араби становили 48,1% всього населення (з них араби ОАЕ - 12,2%, бедуїни - 9,4%, єгипетські араби - 6,2%, оманські араби - 4,1%, саудівські араби - 4% ), вихідці з Південної Азії - 35,7%, іранці - 5%, філіппінці - 3,4%, європейці - 2,4%, інші народності- 5,4%. Число громадян ОАЕ, за різними оцінками, в останні десятиліття не перевищує 25% від всього населення країни. У той же час найчисленніші етнічні групи представляють (станом на 2003 рік) вихідці з Індії (близько 30%, або 1,2 млн) і Пакистану (близько 20%)

Мови в країні[ред.ред. код]

Державна мова - арабська (рідна лише для 40% населення). Діалект місцевих жителів максимально наближений до класичного арабського, з невеликими вкрапленнями бедуїнських слів і виразів. Найпоширенішими мовами в іммігрантських громадах є гінді та урду, а також малайська (13%), балучі (8%), пушту (6%), фарсі (5%), телугу (5%), сомалі (4%), бенгальська (3%). Більшість жителів країни володіють ще й розмовною англійською мовою.

Релігії країни[ред.ред. код]

Із 4,4 млн населення, що постійно проживає у країні, лише 15-20% мешканців є громадянами ОАЕ[15] (за даними перепису 2005 року), із них 97% жителів є мусульманами, 85 відсотків - суніти і 15 відсотків - шиїти [16]. Іноземці прибули, в основному, з країн Південної та Південно-Східної Азії, хоча значне їх число прибуло і з Близького Сходу, Європи, Центральної Азії, держав-членів Співдружності Незалежних Держав і Північної Америки. За даними уряду, 76% - мусульмани (від загальної чисельності всього населення країни), 9% - християни, і 15% - інші релігійні течії. А за неофіційними даними (підрахунок вели громадські структури та представники діаспор) - то, принаймні, 15% населення складають індуісти, 5% - буддисти, а 5% належать до інших релігійних груп, включаючи парсів, багаї, і сикхів[17].

Конституція передбачає свободу віросповідання відповідно до встановлених звичаями релігійних течій, і уряд в цілому дотримується цього правила на практиці, однак, існують деякі обмеження. Уряд контролює практично всі сунітські мечеті, забороняє прозелітизм, і обмежує право на свободу зборів і асоціацій, обмежуючи тим самим ширшу діяльність релігійних груп. У Конституції проголошується, що іслам є офіційною релігією всіх семи еміратів засновників цього федерального союзу. Уряд визнає, ту невелику кількість християнських конфесій, шляхом видачі в землекористування ділянок та дозволів на будівництво та експлуатацію церков. Уряд субсидіює кошти на майже 95% сунітських мечетей і утримує всіх сунітських імамів; 5% сунітських мечетей вважаються приватними, і кілька мечетей збудовані за великі приватні пожертвування. Меншість, шиїти, сконцентровані у північних еміратах, вільно поклоняються Аллаху і зберегти свою власну мечеть. Всі шиїтської мечеті вважаються приватними і можуть отримувати кошти від урядів лише за запитом. Шиїтських імами призначаються і утримуються урядом тільки в еміраті Дубай.

Є кілька християнських церков в країні, які побудовані на землях, подарованих правлячими сім'ями еміратів, в яких вони розташовані. Є два індійських храми, що діють в орендованих комерційних будинках в Дубаї, один з яких використовується сикхами також. Сикхи і індуси, що живуть в Абу-Дабі, проводять свої релігійні обряди у приватних будинках. Чотири емірати дозволили використання парафіяльних християнських початкових та середніх шкіл. Емірат Абу-Дабі і емірат Дубай пожертвували землю для християнського кладовища, а емірат Абу-Дабі пожертвував землю ще й для Багаї кладовища. Є два заклади для кремації, які пов'язані з кладовищ для спільноти індуської, один в Абу-Дабі і один в Дубаї. Немусульманські релігійні групи збирають кошти серед своїх парафіян і отримують фінансову підтримку з-за кордону. Цим релігійним групам також дозволена відкрита реклама релігійних повідомлень у пресі, таких, як свято уродин, поминки, релігійні конвенції, хорових концертів, і збір коштів.

У 2011 році був побудований перший в історії християнства православний храмовий комплекс на території Арабських Еміратів - Святого Апостола Пилипа, який розташований в Шарджі. Його ктитором став Сидоренко Юрій Григорович [18]

Суспільство ОАЕ[ред.ред. код]

Національні свята[ред.ред. код]

1 січня - Новий рік. 6 серпня - День сходження на престол шейха Заїда. 2 грудня - Національний день. Цього дня у 1971 р. було проголошено незалежну державу ОАЕ. Релігійні свята.Особливістю прийнятого в ісламі літочислення є використання місячного календаря. Цим пояснюється щорічне "пересування" мусульманських свят, головним з яких є Рамадан. Щороку Рамадан настає на 11 днів раніше, ніж у попередньому році. Ід Аль-Фітр - Свято розговіння (3-4 дні в кінці Рамадану). Після молитв люди влаштовують бенкети й обмінюються подарунками. Аль-Мірадж - День вознесіння Мухаммеда на небо Ід Аль-Адха - Свято жертвопринесення (3-4 дні), річниця паломництва до Мекки, яке кожний мусульманин повинен здійснити хоча б один раз у житті. Міляд ан Набі - День народження Пророка. Хиджра - Мусульманський Новий рік.

Освіта країни[ред.ред. код]

Медицина країни[ред.ред. код]

Побут та традиції країни[ред.ред. код]

Культура ОАЕ[ред.ред. код]

Архітектура країни[ред.ред. код]

Образотворче мистецтво і вірування[ред.ред. код]

Музична культура країни[ред.ред. код]

Кіно та телебачення країни[ред.ред. код]

Спорт в країні[ред.ред. код]

Туризм та відпочинок[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «UAE Oil and Gas». Uae.gov.ae. 1999-06-19. Процитовано 2009-07-15. 
  2. «Abu Dhabi Weather». Abudhabi.ms. 2007-03-08. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2009-07-15. 
  3. «In Pictures | Flooding in the UAE». BBC News. 2008-01-15. Процитовано 2009-07-15. 
  4. Nasouh Nazzal (2009-01-24). «Heavy snowfall on Ras Al Khaimah's Jebel Jais mountain cluster». Gulf News. Процитовано 2009-01-31. 
  5. UAE population touches 4.104,695
  6. Population grows by 75% over last 10 years
  7. «Editorial: The Ideal Prince». Arabnews.com. 2004-11-03. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2009-01-12. 
  8. «CIA – The World Factbook – United Arab Emirates». Cia.gov. Процитовано 2009-01-12. 
  9. Arab versus Asian migrant workers in the GCC countries" (PDF). UN Department of Economic and Social Affairs.
  10. Terror red alert for 100,000 British expats in Dubai". Scotsman.com News. June 9, 2008.
  11. «cia.gov». 
  12. «Table 3.10 Urbanization» (PDF). World Development Indicators. World Bank Group. Процитовано 2006-10-24. (link to HTML page with the PDFs)
  13. UAEinteract.com. «Average life expectancy in UAE rises to 75 years UAE – The Official Web Site – News». Uaeinteract.com. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2009-07-15. 
  14. «CIA – The World Factbook – United Arab Emirates». Cia.gov. Процитовано 2009-07-15. [недійсне посилання]
  15. «US department of state - background note:United Arab Emirates». Архів оригіналу за 2013-06-23. 
  16. http://www.globalsecurity.org/military/world/gulf/uae-religion.htm
  17. «United Arab Emirates: International Religious Freedom Report 2007». United States Department of State: Bureau of Democracy, Human Rights, and Labor. 2007-09-14. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2008-05-02. 
  18. «Юрій Сидоренко став першим українцем, що побудував православний храм на Аравійському півострові». Архів оригіналу за 2013-06-23. 

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Густерін В. П. «Города Арабского Востока». — Москва: Восток—Запад, 2007. — 352 с. — (Энциклопедичний довідник). — 2000 экз. — ISBN 978-5-478-00729-4
  • Kirstin Kabasci, Julika Oldenburg, Peter Franzisky: Vereinigte Arabische Emirate – Ölimperium zwischen Glaspalästen und Beduinenzelten Hohentan, 1998 ISBN 3-89662-022-3
  • Rainer Gutske: Geschäftspartner Vereinigte Arabische Emirate Köln [unter anderem]: BfAI, 1998 ZDB-ID: 8122866967
  • Kristin Augsburg: Geschäftshandbuch V.A.E.. Bezug über: www.bfai.com
  • Ochs/Heidl/Rengert: Investieren in den Vereinigten Arabischen Emiraten. nwb-Verlag 2005, ISBN 3-482-54531-6
  • John M. Smith: „Dubai The Maktoum Story” ISBN 3-8334-4660-9
  • Christopher M. Davidson: „Abu Dhabi: Oil and Beyond“, Columbia University Press 2009, ISBN 978-0-231-70106-8 und ders. „The United Arab Emirates: A Study In Survival“, ISBN 978-1-58826-274-5.

Посилання[ред.ред. код]

Медіа ресурси:

Див. також[ред.ред. код]

Шаблон:Об'єднані Арабські Емірати