Об'єкт (програмування)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

В об'єктно-орієнтованому програмуванні (ООП), об'єкт є окремою одиницею сховища даних під час роботи програм, що використовується в якості базового елемента побудови програм. Ці об'єкти можуть взаємодіяти один з одним, на противагу традиційним поглядам, відповідно до яких програма розглядається як набір підпрограм, або просто перелік інструкцій комп'ютеру. Кожний об'єкт здатний отримувати повідомлення, обробляти дані, та надсилати повідомлення іншим об'єктам. Кожний об'єкт може розглядатись як незалежний малий автомат або актор, з визначеним призначенням або відповідальністю.

Характеристики об'єктів[ред.ред. код]

З точки зору ООП, екземпляр програми розглядається як динамічна множина об'єктів, що взаємодіють. Об'єкти в ООП розширюють загальне поняття математичних об'єктів шляхом включення поняття типізації. Це, окрім іншого, дозволяє:

  1. декларувати властивості об'єктів для зберігання даних разом з об'єктом.
  2. методи для доступа до властивостей об'єкта відповідно до заздалегідь визначених правил.

Для більшості об'єктів, отримувати доступ до властивостей можна лише через методи, полегшуючи, в такий спосіб, забезпечення правильності стану даних об'єкта (забезпечуватиметься інваріантність класів). Деякі мови програмування не розрізняють властивості та методи.

Мові програмування, в якій кожний об'єкт створюється від класа, об'єкт називається екземпляром цього класа. Створення екземпляра класу іноді називається ініціалізацією класу.

Три властивості характеризують об'єкти:

  1. Унікальність: властивість об'єкта, яка відрізняє його від інших об'єктів.
  2. Стан: описує дані, що зберігаються в об'єкті.
  3. Поведінка: описує методи в інтерфейсі через які може використовуватись об'єкт.

Джерела інформації[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]