Овен Чемберлен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Овен Чемберлен
Народився 10 липня 1920(1920-07-10)
Сан-Франциско, Каліфорнія, США
Помер 28 лютого 2006(2006-02-28) (85 років)
Берклі, Каліфорнія, США
Місце проживання Берклі
Громадянство США США
Галузь наукових інтересів фізика
Заклад Університет Каліфорнії Чиказький університет Гарвардський університет
Alma mater Дартмутський коледж, Університет Каліфорнії
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор наук
Відомий завдяки: відкриття антипротона
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1959)
Nobel prize medal.svg

Овен Чемберлен (англ. Owen Chamberlain) (* 10 липня 1920, Сан-Франциско, Каліфорнія, США) — † 28 лютого 2006, Берклі, Каліффорнія, США) — американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1959 р. «за відкриття антипротона» (разом з Еміліо Джино Сегре).

Біографія[ред.ред. код]

Овен Чемберлен народився 10 липня 1920 р. у Сан-Франциско (штат Каліфорнія) в сім'ї радіолога. Середню освіту отримав у Філадельфії; ступінь бакалавра 1941 р. — у Дартмутському коледжі. Потім вступив до аспірантури Каліфорнійського університету в Берклі.

Після вступу США в Другу світову війну Чемберлен бере участь у Манхеттенському проекті — секретній програмі створення атомної бомби. Під керівництвом Е. Лоуренса — винахідника циклотрона — досліджував ізотопи урану в Берклі; 1943 р. його було відряджено до Лос-Аламоса, де він продовжував роботу і був присутній на першому випробуванні атомної бомби 1945 р.

Після війни Чемберлен спеціалізувався з фізики частинок в Аргоннській національної лабораторії в Чикаго, зосередившись на дифузії повільних нейтронів в рідинах. 1949 р. Чемберлен під керівництвом Е. Фермі захистив дисертацію і отримав докторський ступінь. Цього ж року повертається до Берклі на посаду викладача фізики, потім асистент-професора, далі повного професора. Досліджує за допомогою циклотрона розсіювання швидких протонів і нейтронів. На початку 50-х рр. розпочинає спільну роботу з Е. Сегре, колегою по Берклі, представником відомої італійської фізичної школи, організованої під керівництвом Е. Фермі в 1930-ті рр. у Римському університеті. Спільна робота привела учених до відкриття 1955 р. антипротона, передбаченого теоретично двійника протона, але з протилежним електричним зарядом і деякими іншими зворотними властивостями. В дослідах застосовувався беватрон — найпотужніший на той час прискорювач частинок.

« Беватрон — це єдине джерело енергії, достатньо велике для того, щоб отримати антипротони, — сказав пізніше Чемберлен — Навіть зірки в мільйон разів холодніші, ніж потрібно, тоді як воднева бомба, яка в основі своїй не що інше, як зірка, належить до іншої категорії  »

.

Овен Чемберлен під час роботи в Вос-Аламосі

Отримавши стипендію Гуггенхейма, Чемберлен 1957 р. працює на фізичному факультеті Римського університету, де досліджує антипротон спільно з італійськими ученими з групи Фермі. Повернувшись до Берклі, отримує звання повного професора фізики, читає лекції з фізики у Гарварді. Нобелівської премії з фізики Чемберлен і Сегре були удостоєні 1959 р. «за відкриття антипротона». У своїй промові Ерік Хультен зі Шведської Королівської академії наук віддав належне Чемберлену і його «дотепним методам розпізнавання й аналізу нової частинки». У своїй Нобелівській лекції в 1959 році Чемберлен підсумував результати роботи, яку він виконав разом з колегами:

« Оскільки протон і нейтрон - близькі родичі, - сказав він, - очікувалося, що відкриття Антинейтрон піде швидко за відкриттям антипротон. Було б природно припустити, що існують античастинки для всіх заряджених частинок.  »

Залишаючись у Берклі, Чемберлен продовжував дослідження в галузі фізики частинок.

Овен Чемберлен помер у віці 85 років у своєму будинку в Берклі, штат Каліфорнія, в 28 лютого 2006 р. Причиною смерті знаменитого фізика стала хвороба Паркінсона.

Приватне життя[ред.ред. код]

1943 р. Чемберлен одружився з Беатріс Бабетт; у них три дочки і син. 1978 р. шлюб був розірваний.

Звання та нагороди[ред.ред. код]

Чемберлен — член Американського фізичного товариства, Національної академії наук, Американської асоціації сприяння розвитку науки, Американської академії наук та мистецтв та ін.

Джерела[ред.ред. код]