Огайо (тип підводного човна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тип “Огайо”
SSBN726 Ohio.svg
USS Maine (SSBN-741).jpg
Основні характеристики
Тип корабля Підводний човен атомний з ракетами балістичними
Розробник проекту Electric Boat Division
Класифікація НАТО SSBN/SSGN «Ohio»
Швидкість (надводна) 17-20 вузлів (35-39 км/год)
Швидкість (підводна) 25 вузлів (48 км/год)
Робоча глибина занурення 300-365 м
Гранична глибина занурення 500-550 м
Автономність плавания 70 діб
Екіпаж 155 осіб
Розміри
Водотоннажність надводна 16764 т
Водотоннажність підводна 18750 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 170 м
Ширина корпусу найб. 12, 8м
Середня осадка (по КВЛ) 11,1 м
Силова установка
водо-водневий реактор S8G, дві паротурбіни потужністю 60 000 к.с.
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
4 носових ТА калібру 533 мм (універсальні торпеди Mk48)
Ракетне озброєння 24 шахтні ПУ РБ (раніше «Трайдент-1» С4, а тепер вже «Трайдент-2» Д5, або 154 крилаті ракети BGM-109 «Томагавк»

«Огайо» (англ. «Ohio») — американський ПЧАРБ (підводний човен атомний з ракетами балістичними); мобільний пусковий комплекс підводного базування для запуску міжконтинентальних балістичних ракет з ядерною головною частиною.

Історія[ред.ред. код]

Проектування тих підводних човнів розпочалося ще в кінці 60-их років ХХ ст. Ними планувалося замінити ПЧАРБ типів «Беджамін Франклін» і «Лафаєт», котрі увійшли до складу ВМФ США у 1965-67 роках. В червні 1974 року був укладений контракт з General Dynamics на будівництво першого човна такого типу з назвою «Огайо». Але в силу різних технічних і організаційних проблем ходові випробування розпочалися лише в квітні 1979 року, а переданий він був флоту в листопаді 1981 року. В 1997 році було закінчено передачу флоту усіх човнів цього типу, у кількості 18 штук. В Атлантичний флот США було направлено 10 таких човнів, а в Тихоокеанський — 8. З 2002 року це єдиний тип ракетоносіїв котрі є на озброєні ВМС США

човен Луїзіана
Огайо в ремонті

Конструкція[ред.ред. код]

1. сферична антена ГАК; 2. цистерни головного баласту; 3. компютерний пост; 4. об'єднана радіорубка; 5. гидроакустичний пост; 6. центральний пост; 7. навігаційний пост; 8. пост управління ракетною стрільбою; 9. машинне відділеня; 10. реакторний відсік; 11. відсік допоміжних механізмів № 1; 12. прохід для екіпажу; 13. відсік допоміжних механізмів № 2; 14. торпедний відсік; 15. каюти моряків; 16. каюти офіцерів; 17. ракетний відсік

Міцний корпус розділений водонепроникними перегородками на чотири відсіки і одну відгородку.

Центральний пост
Огляд шлюзів для выходу з човна.
Офіцерський камбуз
Спальне месце экіпажу

Перший відсік знаходиться в носовій частині і він розташований на чотирьох палубах і там розміщені три групи приміщень різного призначення: бойового (центральний пост, пост управління стрільбою, торпедне відділення, радіорубка гідроакустична рубка), забезпечення (обчислювальний комплекс, вентиляційна, приміщення для кондиціонерів, насосна, акумуляторна) і побутового (офіцерська кают-компанія, кімната відпочинку, буфет, камбуз, їдальня для рядових, офіцерські каюти, медпункт, навчальні класи, аварійно рятувальні засоби). Другий (ракетний0 відсік. Він займає третину міцного корпусу і також розташований на чотирьох палубах. Там знаходяться 24 шахтні пускові установки, пускове і контрольно перевірочне обладнання, навчальний клас, спальні місця для бойового розрахунку ракетного комплексу. Відгородка є суміжною з ракетним відсіком і там розміщені електоргенератори, електрощитова, обладнання для дегенерації повітря, осушувальні насоси. Третій відсік є реакторним, його довжина 10 м, і там знаходяться : ядерний реактор, 2 парогенератори, гребний електродвигун, перетворювач току, допоміжна дизельна установка, насосна станція, компресор, головний конденсатор, пульти управління і контролю. Четвертий (турбінний) відсік. Довжина 37 м, де знаходяться, 2турбогенератори, 3=2 паротурбінні установки, гребний електродвигун, перетворювачі токів, допоміжна дизель-електрична установка, гідравлічна насосна станція, головний конденсатор, пульти управління і контролю.[1]

Корпус[ред.ред. код]

Огайо

Корпус комбінованої конструкції: міцний корпус ціліндричної форми з закінченням у вигляді усіченого конусу продовжений оптічними закінченнями, в яких на носу розміщена сферична антена ГАС і на кормі гребний вал, яких розміщені баластні цистерни. В носовому, ракетному і кормовому відсіку є завантажувальні люки. Міцний корпус зварений з листової високоміцної сталі марки HY (Ст)-80/100 с межею текучості 56—84 кгс/мм, товщиною 75 мм. Для збільшення міцності встановлено кільцеві шпангоути, розставлені по усій довжині корпусу. Корпус має антикорозійне покриття.

Енергетичне обладнання[ред.ред. код]

Ймовірний вигляд реактора типу PWR.

Одновальна ядерна (водо-водневий реактор S8G, дві паротурбіни потужністю 60 000 к.с.), два турбогенератори 1,4 Мвт, резервний гребний двигун 325 к.с.

Діаметр реакторного відділення 12 м, довжина 16,8 м, вага 275 т. Закладене ядерне паливо є достатнім для біля 100 тис. годин активної роботи, що є еквіваденто приблизно 9-11 рокам постійного використання реактора на повній потужності або для плавання повним ходом у 280 тис. миль, а економічним — 800 тис. миль.[1] [2] [3].

Паротурбінна установка складається з двох турбін потужністю 30тис. к.с, редуктора, конденсатора, циркуляційного насоса і паропроводів. Дві паротурбінні установки працюють на один вал, при цьому висока швидкість обертання турбін понижається редуктором до 100 об/хв і з допомогою муфти передається на гребний семилопасний винт діаметром 8 м, зі скошеними серпоподібними лопастями.[4]

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання[ред.ред. код]

Гідроакустик на човні Флоріда

РЛС ОНЦ BPS-15; ГАС — BQS-13 (активна); BQQ-6 (пасивна); BQR-19 (навігаційна); система РЕР VLR-8(V); різні системи зв'язку і навігації.

Озброєння[ред.ред. код]

Запуск ракети Trident II D-5
3D-зображеня підводного пуску ракет.
Відкриті ракетні шахти
Закриті ракетні шахти
Пуск крилатої ракети Томагавк з човна Флоріда

24 шахтні ПУ РБ (раніше «Трайдент-1» С4, а тепер вже «Трайдент-2» Д5, або 154 крилаті ракети BGM-109 «Томагавк»; 4 носових ТА калібру 533 мм (універсальні торпеди Mk48) Балістичні ракети встановлені на ПЧАРБ даного типу мають дальність біля 10 000 км і здатні нести 8-14 ядерних боєголовок потужністю 475 кілотон кожної. Враховуючи велику дальність дії балістичних ракет даний тип підводних човнів може вести бойові дії не відходячи від свого пірсу чи борту плавбази.

Експлуатація[ред.ред. код]

Ремонти і модернізації[ред.ред. код]

На таких човнах раз в 9-14 років відбувається перезавантаження ядерного палива і ремонт.

Інциденти[ред.ред. код]

Бойове використання[ред.ред. код]

Сучасний статус і перспективи[ред.ред. код]

Оцінка проекту[ред.ред. код]

Представники[ред.ред. код]

Назва і № Эмблема Закладений Спущений на воду Переданий флоту Місце базування
USS Ohio (SSGN-726) Огайо Ohio Logo 2.jpg 10 квітня 1976 7 квітня 1979 11 листопада 1981 Бангор (19 ескадра ПЧ)[5][6]
USS Michigan (SSGN-727) Мічіган Эмблема ПЛ Мічіган 4 квітня 1977 26 квітня 1980 11 вересня 1982 Бангор (19 ескадра ПЧ)[5][6]
USS Florida (SSGN-728) Флоріда 728insig.png 4 червня 1976 11 листопада 1981 18 червня 1983 Кінгс-Бей[5]
USS Georgia (SSGN-729) Джорджія 729insig.png 7 квітня 1979 6 листопада 1982 11 лютого 1984 Кінгс-Бей[5]
USS Henry M. Jackson (SSBN-730) Генрі Джексон 730insig.png 19 січня 1981 15 жовтня 1983 6 листопада 1984 Бангор (17 ескадра ПЧ)[6]
USS Alabama (SSBN-731) Алабама 731insig.png 14 жовтня 1980 19 травня 1984 25 травня 1985 Бангор (17 ескадра ПЧ)[6]
USS Alaska (SSBN-732) Аляска 732insig.png 9 березня 1983 12 січня 1985 25 січня 1986
USS Nevada (SSBN-733) Невада 733insig.png 8 серпня 1983 14 вересня 1985 16 серпня 1986 Бангор (19 ескадра ПЧ)[6]
USS Tennessee (SSBN-734) Теннесі USS Tennessee (SSBN-734) insignia.jpg 9 червня 1986 13 грудня 1986 17 грудня 1988
USS Pennsylvania (SSBN-735) Пенсильванія 735insig.png 10 січня 1984 23 квітня 1988 9 вересня 1989 Бангор (19 ескадра ПЧ)[6]
USS West Virginia (SSBN-736) Західна Віргінія 736insig.png 24 жовтня 1987 14 жовтня 1989 20 жовтня 1990
USS Kentucky (SSBN-737) Кентукі 737insig.png 18 грудня 1987 11 серпня 1990 13 червня 1991 Бангор (17 ескадра ПЧ)[6]
USS Maryland (SSBN-738) Меріленд Эмблема ПЛ Меріленд 22 квітня 1986 10 серпня 1991 13 червня 1992
USS Nebraska (SSBN-739) Небраска 739insig.png 6 червня 1987 15 серпня 1992 10 липня 1993 Бангор (17 ескадра ПЧ)[6]
USS Rhode Island (SSBN-740) Род-Айленд 740insig.png 15 вересня 1988 17 липня 1993 9 липня 1994
USS Maine (SSBN-741) Мен 741insig.png 3 липня 1990 16 липня 1994 29 липня 1995 Бангор (17 ескадра ПЧ)[6]
USS Wyoming (SSBN-742) Вайомінг 742insig.png 8 серпня 1991 16 липня 1995 18 липня 1996
USS Louisiana (SSBN-743) Луізіана 743insig.png 23 жовтня 1992 27 липня 1996 6 вересня 1997 Бангор (17 ескадра ПЧ)[6]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Кап. 1-го р. В. Кожевников. Американские ПЛАРБ типа «Огайо» (рос.) // Зарубежное военное обозрение. — 1992. — В. 9.
  2. Полковник С. Колесников. «ПЛАРБ ВМС США». Архів оригіналу за 2011-01-29. Процитовано 2010-06-12. 
  3. «Nuclear Propulsion». Military Analysis Network (англійською). Federation of American Scientists. Архів оригіналу за 2012-01-25. Процитовано 2010-09-16. 
  4. «Атомные ракетные подводные лодки типа «Огайо»». Архів оригіналу за 2012-01-25. Процитовано 2010-06-12. 
  5. а б в г Переобладнаний в носія ракет BGM-109 Tomahawk.
  6. а б в г д е ж и к л «COMSUBPAC Submarines» (англійською). Архів оригіналу за 2012-01-25. Процитовано 2010-06-13. 

Література[ред.ред. код]

  • Ю. И. Александров, А. Н. Гусев. Боевые корабли мира на рубеже XX–XXI века. Справочник. Часть I. Подводные лодки. СПб 2000.
  • Осипенко,Л.; Жильцов,Л.; Мормуль,Н. Атомная подводная эпопея. Подвиги, неудачи, катастрофы. Издательство: М.: А/О «Боргес»
  • Тарасов А. Е. Атомный подводный флот 1955–2005. — М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2006. — 216 с. — ISBN 985-13-8436-4
  • Шунков В. Н. Подводные лодки. Поппури, Минск, 2004
  • Douglas C. Waller: Big Red: Three Months on Board a Trident Nuclear Submarine, HarperCollins 2001, ISBN 0-06-019484-7 (нім.)