Оглоблин Олександр Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Петрович Оглоблин
Ogloblin.jpg
Народився 24 листопада (6 грудня) 1899(1899-12-06)
Київ
Помер 16 лютого 1992(1992-02-16) (92 роки)
Спрингфілд США США
Громадянство США США
Національність українець
Галузь наукових інтересів історик, архівіст
Заклад Гарвардський університет
Alma mater Університет Св. Володимира
Науковий ступінь професор
Науковий керівник Українське генеалогічне товариство та Українське історичне товариство, Українська вільна академія наук у США
Відомі учні Орест Субтельний
Відомий завдяки: історик та політичний діяч

Олекса́ндр Петро́вич Огло́блин (народжений Мезько; * 24 листопада (6 грудня) 1899(18991206), Київ — 16 лютого 1992, Спрингфілд (США)) — український історик, архівіст та політичний діяч, автор близько 1000 наукових праць. Під час окупації Києва — міський голова (вересень-жовтень 1941 року). З 1944 року — в еміграції. Серед його учнів — сучасний канадський історик Орест Субтельний.

Ранні роки[ред.ред. код]

Олександр Оглоблин народився у Києві 24 листопада 1899 року, походив зі стародавнього білорусько-українського роду Лашкевичів. Справжнє його прізвище — Мезько, виховувався вітчимом Петром Оглоблиним (чиє прізвище потім і перейняв). Закінчив Третю Київську чоловічу гімназію. Восени 1917 року поступив на історико-філологічний факультет Університету Св. Володимира, де прослухав скорочений курс і з 1919 року почав викладати історію та українознавство у київських гімназіях. У 1921–1941 рр. викладав у Київському інституті народної освіти. 3-го квітня 1922 року він одержав професорське звання, а після захисту у 1926 році дисертації, першим з вітчизняних істориків був удостоєний наукового ступеня доктора історії української культури.

У 1930-ті рр. був директором Київського центрального архіву давніх актів, працював в інституті історії України АН УРСР. В процесі вивчення та систематизування вітчизняної історії використовував «Історію русів», за що у 1930–1931 рр. зазнав переслідувань, арештовувався органами ДПУ. Співпрацював з К. Т. Штепою, але під час війни поступово розірвав з ним зв'язки через співпрацю останнього з ґестапо, негативну роль у знищенні українсько-націоналістичного руху у Києві та перехід на російсько-імперські позиції в історії.

Бургомістр Києва[ред.ред. код]

Після німецької окупації Києва представники похідних груп ОУН зібрали збори ініціативної групи, куди було запрошено представників інтелігенції міста, про національно свідомі позиції яких було відомо за межами Радянської України. Було висунуто дві кандидатури на посаду міського голови Києва — О. Оглоблина та В. Багазія, при чому сам Оглоблин згоден був поступитися Багазію, якого він добре знав, але проти цього виступили представники ОУН. Оглоблина також було введено у склад Української Національної Ради.

Очоливши міську управу столиці України, Олександр Оглоблин чимало зробив для відновлення функціонування господарської мережі, зокрема знов почав ходити трамвай, поновлено подачу електроенергії, запрацювали телефонна мережа, водопровід. У жовтні 1941 р., коли німці розпочали знищення євреїв, марно намагався захистити деяких з них, але йому було заявлено, що «єврейське питання стосується до виняткової компетенції німецької влади і вона вирішуватиме його, як вважатиме за потрібне» [1].

Олександр Оглоблин сприяв відновленню придушеної комуністами української ідентичності нації. При ньому почав виходити часопис «Літаври», що його редагувала Олена Теліга. Саме він ініціював збір архівних матеріалів про злочини комуністичного режиму. З посади його зняли німці, вже через місяць після призначення, за «надмірну» пропаганду української національної культури.

В 1942 роках працював директором Музею-архіву переходової доби Києва, в якому збиралися документальні та усні свідчення про руйнування міських культурних пам'яток, був професором Київського університету.

Еміграція[ред.ред. код]

У 1943 виїхав до Львова. 1944 року емігрував до Праги, де викладав та був професором Українського вільного університету з 1946 по 1951 рр. В 1945 університет перемістився до Мюнхена, туди ж переїхав і Оглоблин, зберігши посаду професора.

У 1951 переїхав до США, де брав активну участь у діяльності місцевої української громади. Заснував і очолив Українське генеалогічне товариство (1963) та Українське історичне товариство (1965). У 1968–1970 — професор історії Гарвардського університету. У 1970-89 рр. очолював Українську Вільну Академію Наук у США. Видав в США ряд монографій з української історії. Серед його учнів — відомий сучасний історик України Орест Субтельний.

Помер у 1992 році у місті Спрингфілд, США.

Твори[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]