Огризко Володимир Станіславович
| Огризко Володимир Станіславович | |||
|---|---|---|---|
 |
|||
|
|
|||
| Час на посаді: | |||
| 18 грудня 2007 — 3 березня 2009 | |||
| Президент | Віктор Ющенко | ||
| Попередник | Арсеній Яценюк | ||
| Наступник | в. о. Володимир Хандогій | ||
|
В. о. міністра закордонних справ України
|
|||
| Час на посаді: | |||
| 31 січня 2007 — 21 березня 2007 | |||
| Президент | Віктор Ющенко | ||
| Попередник | Борис Тарасюк (в. о.) | ||
| Наступник | Арсеній Яценюк | ||
|
Перший заступник міністра закордонних справ України
|
|||
| Час на посаді: | |||
| 18 лютого 2005 — 19 грудня 2007 | |||
| Президент | Віктор Ющенко | ||
| Попередник | Володимир Єльченко | ||
| Наступник | Володимир Хандогій (в. о.) | ||
|
|
|||
| Народився | 1 квітня 1956 (57 років) Київ, УРСР |
||
| Нагороди |
|
||
Володи́мир Станісла́вович Огри́зко (* 1 квітня 1956, Київ) — український дипломат, міністр закордонних справ України з грудня 2007 року до березня 2009. Надзвичайний і повноважний посол України (1996).
Зміст |
Освіта [ред.]
У 1978 році закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка, спеціаліст з міжнародних відносин, референт-перекладач з німецької мови. Кандидат історичних наук, володіє німецькою та англійською мовами.
Дипломатична кар'єра [ред.]
У Міністерстві закордонних справ України з 1978 року:
- 1978—1980 — аташе Відділу преси МЗС УРСР.
- 1980—1981 — 3-й секретар Відділу преси МЗС УРСР.
- 1981—1983 — служба в Збройних Силах СРСР.
- 1983—1985 — 3-й секретар Відділу преси МЗС УРСР.
- 1985—1988 — 2-й секретар Відділу преси МЗС УРСР.
- 1988—1991 — 1-й секретар Відділу головного радника МЗС УРСР.
- червень-липень 1991 р. — радник Відділу головного радника МЗС України.
- липень 1991 — березень 1992 p. — радник Відділу політичного аналізу і координування МЗС України.
- 1992—1993 — радник Посольства України у ФРН.
- 1993—1994 — радник Посольства України в Австрійській Республіці.
- 1994—1996 — радник Посольства України у ФРН.
- 1996—1999 — керівник Управління зовнішньої політики, керівник Головного управління з питань зовнішньополітичної діяльності Адміністрації Президента України.
- 1999—2004 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Австрійській Республіці та Постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні.
- 2004—2005 — Посол з особливих доручень Управління євроатлантичної співпраці МЗС України.
- 2005 — грудень 2007 — 1-й заступник міністра закордонних справ України.
- 18 грудня 2007 р. — 3 березня 2009 р. — міністр закордонних справ України.
Політична кар'єра [ред.]
Перша номінація на міністра [ред.]
1 грудня 2006 року Верховна Рада відправила у відставку міністра закордонних справ Бориса Тарасюка. Президент Ющенко не прийняв цього рішення, і продовжував вважати Бориса Тарасюка міністром, таким чином увійшовши в конфронтацію з парламентом і урядом. Тарасюк не допускався на засідання уряду, і зрештою 30 січня 2007 року подав у відставку. 31 січня президент Ющенко подав у Верховну Раду на затвердження міністром закордонних справ кандидатуру Володимира Огризка, який на той момент був першим заступником і фактично виконував функції міністра. Але парламент не затвердив пропозиції президента.
21 березня 2007 р. Верховна Рада призначила міністром Арсенія Яценюка, кандидатура якого була внесена після двократної відмови затвердити Огризка.
Міністр закордонних справ [ред.]
3 18 грудня 2007 року — Міністр закордонних справ України в уряді Юлії Тимошенко, призначений згідно з конституцією за поданням президента Віктора Ющенка. На посаді, зокрема, займався питаннями правової регламентації перебування Чорноморського флоту Росії в Україні і переведенням питань організації його виводу в практичну площину[1]. Активно підтримував Грузію під час збройного конфлікту з Росією 2008 року, чим теж викликав незадоволення в Москві. Міністр закордонних справ України Володимир Огризко і його заступник Костянтин Єлісєєв нагороджені грузинським Орденом Честі за підтримку Грузії у війні з Росією.[2]
У лютому 2009 українська преса повідомляла[3], що керівники дипломатичних представництв України при Європейському союзі, в країнах ЄС, США, Росії, Балканських країнах і Молдові отримали доручення терміново проінформувати офіційних осіб країн перебування на максимально високому рівні про «недобросовісні й неадекватні ситуації» дії прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко.
17 лютого 2009 р. на сайті МЗС України з'явилася інформація про те, що в міністерство запросили посла Російської Федерації в Україні Віктора Черномирдіна. Під час зустрічі Огризко висловив Черномирдіну протест стосовно «недружніх і вкрай недипломатичних оцінок, коментарів і висловів на адресу України та її керівництва».
3 березня 2009 р. Верховна Рада України 250 голосами «за» проголосувала за відставку Володимира Огризка з посади міністра закордонних справ України. Зокрема, за його відставку проголосували 174 народні депутати від фракції Партії регіонів, 49 — від БЮТ, 27 — від КПУ.
Після відставки [ред.]
17 березня 2009 року Віктор Ющенко призначив Володимира Огризка першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України (указ президента України № 163/2009), куди він раніше входив за посадою як міністр закордонних справ[4]. За два дні до інавгурації Віктора Януковича, 23 лютого 2010 року, Огризко подав у відставку з поста заступника голови РНБО[5]. Наступного дня Ющенко прийняв відставку[6].
У вересні 2010 року Огризко вступив до партії «Наша Україна»[7]. У липні 2012 року він склав повноваження члена президії та заступника голови політради партії і припинив своє членство в ній[8].
Нагороди [ред.]
- Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2006)[9]
- Відзнака Президента України — Хрест Івана Мазепи (2010)[10]
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002)[11]
- Почесна Грамота Центральної виборчої комісії (2006)[12]
- Нагороджений Почесною грамотою МЗС України, Відзнакою МЗС України І ступеня, зарубіжними державними нагородами.
Примітки [ред.]
- ↑ ДТ. Володимир Огризко: «Підготовку до виведення ЧФ Росії треба починати вже сьогодні»
- ↑ УП: Огризку дали орден за російсько-грузинську війну
- ↑ Огризко доручив послам трубити про «брехню» Тимошенко
- ↑ Ющенко назначил Огрызко первым замсекретаря СНБО, Украинские новости (17 марта 2009)
- ↑ «Ульянченко подала в отставку с должности главы СП». УНИАН. 23 февраля 2010. Процитовано 2012-07-05.
- ↑ «Ющенко принял отставку главы своего секретариата и пресс-секретаря». РИА Новости. 24 февраля 2010. Процитовано 2012-07-05.
- ↑ «Григорий Омельченко и Владимир Огрызко вступили в партию Ющенко». Газета.ua. 24 сентября 2010. Процитовано 2012-07-05.
- ↑ «Огрызко ушел из «Нашей Украины»». УНИАН. 5 июля 2012. Процитовано 2012-07-05.
- ↑ Указ Президента України № 578/2006 від 26 червня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 10-ї річниці Конституції України»
- ↑ Указ Президента України № 227/2010 від 23 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами»
- ↑ Постанова КМУ від 18 грудня 2002 р. № 1932
- ↑ Постанова ЦВК від 13.06.2006 № 125
Інтерв’ю, публікації [ред.]
- Володимир Огризко: Влада повелася, як тубільці, що позбулися золота за блискучі цяцьки Україна молода, № 14, 28 січня 2011
- Володимир Огризко: далі росіяни творитимуть ще гірші речі, від яких очі вилазитимуть 29.12.2010 УНІАН
- Огризко: Україна стає країною, яка грає за чужими зовнішньополітичними картами 27.05.2010 Радіо Свобода
- Огризко: Політична криза не вплинула на євроінтеграційні шанси України 07.10.2008 Deutsche Welle
- Огризко: Майбутнє Севастополя — не військова база, а туристична Мекка «Дзеркало тижня» №14, 14 Квітень 2007
Посилання [ред.]
- Володимир Огризко на сайті МЗС
- День. Володимир Огризко: Коли країна говорить одним голосом, її поважають як передбачуваного партнера
- Володимир Огризко: «Послом їхати не збираюсь»
| Попередник: | Посол України в Австрії 1999 - 2004 |
Наступник: |
| Макаревич Микола Петрович | Полурез Юрій Володимирович |
| Попередник в.о. Тарасюк Борис Іванович |
 |
в.о. Міністра закордонних справ України 31 січня 2007 - 21 березня 2007 |
|
Наступник Яценюк Арсеній Петрович |
| Попередник Яценюк Арсеній Петрович |
|
8-й Міністр закордонних справ України 18 грудня 2007 - 3 березня 2009 |
|
Наступник в.о. Хандогій Володимир Дмитрович |
|
||||||||||||||
- Народились 1 квітня
- Народились 1956
- Кавалери ордена «За заслуги»
- Нагороджені Хрестом Івана Мазепи
- Міністри закордонних справ України
- Українські міністри
- Українські дипломати
- Посли України в Австрії
- Представники України в МО Відень
- Випускники Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка
- Кандидати наук України
- Члени «Нашої України»
- Уродженці Києва
- Нагороджені почесною грамотою КМУ
